Їх називають медичний спецназ, бо вони зроблять все для порятунку пацієнта, не звертаючи уваги, що відбувається навколо. Вони швидкі, стресостійкі та професійні. Це відділення реанімації Болградської районної лікарні. Тут працюють молоді спеціалісти-анестезіологи під керівництвом досвідченого лікаря, завідувача відділенням Володимира Федорова. У відділенні побувала журналістка видання “Махала”.
Володимир Іванович у професії вже 40 років, у Болградській лікарні працює анестезіологом із 1984 року. Його першим наставником був Юрій Степанович Подольський. Нині Володимир Іванович – сам наставник для молодих лікарів. І вони зізнаються, що працювати їм тут комфортно.
«Вони можуть усе. Працюють добре», – коротко охарактеризував молодих колег Володимир Іванович.
Сьогодні у відділенні, окрім завідувача, працюють лікарі Катерина Ніколаєва, вона ж начмед лікарні, Геннадій Ніколаєв, Дмитро Герасименко, інтерн Сергій Кривий.
«Інтерни приходять до багатьох відділень лікарні, але не у всіх залишаються. Тут залишаються переважно завдяки Володимиру Івановичу. Він навчає та дає працювати. Ніхто не обмежує права молоді», – розповіла Катерина Ніколаєва.
“Мені тут подобається. Вже другий рік працюю. Якщо нічого не зміниться, то залишусь», – поділився Сергій Кривий.
«Молодь треба зацікавити роботою. Давати квартири. Стабільно виплачувати зарплату, а відділення оснастити апаратурою», – наголосив завідувач.
І все це тут є. Відділення повністю укомплектоване всім необхідним. Адже сюди надходять найважчі хворі.
Сьогодні у відділенні шість ліжок. Але згідно з наявним у лікарні пакетом медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях, відділення за лічені години може розвернутися до 12 ліжок.
Як пояснила Катерина Ніколаєва, реанімаційні ліжка не враховуються у загальному ліжковому фонді, тому що бувають ситуації, коли відділення може заповнитися за кілька годин при аваріях, травмах. Якщо у звичайних відділеннях 1 лікар на 20 ліжок, то тут 1 лікар на 3-4 хворого. Пацієнти потребують погодинного динамічного спостереження. Іноді створюється окремий пост під одного хворого.
Болградська лікарня та лікар Федоров є наставником для багатьої молодих анестезіологів. Один із них – Олександр Буднюк, доктор медичних наук, професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Одеського національного медичного університету.
«Професор Буднюк проходив інтернатуру у Володимира Івановича і досі називає його «Мій учитель». Ми з Геннадієм Георгійовичем Ніколаєвим проходили очне навчання у професора Буднюка, він брав нас в операційну, на чергування. Ось так ми всі пов’язані Болградом та одним учителем», – розповіла Катерина Ніколаєва.
Володимир Федоров розповів, що керівництво лікарні підтримує відділення, розуміючи його важливість, планує зробити центральну вентиляцію та ремонт. Адже, як зазначає лікар, завжди є що покращити. Бракує медсестер, тому що вони проходять додаткове навчання, до них більше вимог. І хоча штат укомплектований, у сезон відпусток відчувається нестача людей.
«Тут треба бути швидким, не панікувати, не губитися. Не кожний витримує. Бувають дуже важкі ситуації. Але колектив вміє швидко працювати», – розповів Володимир Іванович.
У відділенні рідко почуєш скарги від пацієнтів. Хворі найчастіше тяжкі.
“Якщо хворий починає обурюватися – він уже не наш“, – жартує Володимир Іванович
Але, як зізналися всі лікарі, у їхній роботі найважче – це навіть не тяжкі хворі. Для яких вони роблять все, щоб повернути їм здоров’я, а часто й життя. Найважче – це коли не можеш допомогти і треба сказати родичам про смерть близької людини або, що час його життя спливає.
«А родичі не завжди розуміють, що ми зробили все, але ми не Боги. Є речі, які не сумісні із життям. Я не говорю про вік. Я говорю про травми, хвороби», – зазначив Володимир Іванович.
“Психологічно родичам важко це прийняти. Вони намагаються перекласти провину на медиків. Їм так легше. Буває, їхній родич місяць почувається погано, а його не везуть до лікарні. Це часто закінчується реанімацією. І у рідних спрацьовує такий захисний механізм – хтось винний, але не я», – додала Катерина Петрівна.
Стресостійкість та вміння зберегти спокій дуже важливі для анестезіолога. А ще підтримка колег. Катерина Ніколаєва поділилася, що в своїх колегах вона впевнена, бо завжди прийдуть на допомогу, навіть у свій вихідний день, коли цього вимагає ситуація.
Анестезіолог, за її словами, проводить із хворим більше часу, ніж хірург. Анестезіолог готує хворого до операції, присутній на операції, а потім виводить хворого із наркоз і стежить за його станом.
«Якщо одразу кілька хворих в операційній, фізично не встигаєш. І не було такого, щоб я звернулася до колег за допомогою і вони відмовили. Вони завжди будуть поряд», – зазначила лікарка.
Багато років Володимир Федоров працював сам, лікарів не вистачало. Фізично та й психологічно витримати таке – це на грані. Зараз Болградській лікарні можуть позаздрити, бо тут не просто фахівці, а тут команда.
На фото (зліва направо) лікарка Катерина Ніколаєва, старша медична сестра Наталя Баркар, лікар-інтерн Сергій Кривий, медсестра-анестезистка Тетяна Ізотова, завідувач відділеням Володимир Федоров, лікар Дмитро Герасименко, медсестра-анестезистка Марія Чеглатонева, молодша медсестра Марія Туфекчі.
Інтернет-видання Бессарабії
