Генерал-хорунжий Армії УНР Олександр Якович Шайбле, уродженець села в Аккерманському повіті, зробив значний внесок у створення організаційної структури та символіки Української армії. Про це повідомляє проєкт “Аккерманіка”, передає інтернет-видання “Махала”.
Український військовий діяч Олександр Якович Шайбле народився 18 січня 1878 року в селі Кльостіц Аккерманського повіту (нині село Весела Долина Болградського району) в лютеранській родині німецьких колоністів, які переїхали до Причорномор’я з Ельзасу — регіону, що нині належить Франції та межує з Німеччиною. Його мати Анна-Марія Болендер та батько Яків Іванович Шайбле були заможними господарями. Батько мав статус поселянина-власника, володів 50 десятинами землі в Аккерманському повіті, а також нерухомістю на півдні Буджака та на Херсонщині.
Початкову освіту Олександр Шайбле здобув удома, а середню — у Кишинівському реальному училищі. У вересні 1898 року він вступив до Київського юнкерського піхотного училища, яке закінчив у серпні 1900 року з відзнакою за першим розрядом у званні підпоручика. Після цього його направили на службу до 2-го піхотного Софійського полку, розташованого у Смоленську. У 1905–1907 роках навчався в Миколаївській академії Генерального штабу в Петербурзі, де отримав звання штабскапітана. Наступні два роки проходив цензове командування у 6-му гренадерському Таврійському полку.
У 1909–1913 роках Олександр Шайбле служив на штабних посадах у 8-й Сибірській стрілецькій дивізії як ад’ютант штабу, а також у 3-му Сибірському армійському корпусі на посаді оберофіцера для особливих доручень. Наприкінці 1913 року він отримав звання підполковника і став ад’ютантом штабу Іркутської військової округи.
З грудня 1914 року виконував обов’язки штаб-офіцера для особливих доручень при штабі 28-го армійського корпусу. У 1915 році, під час Першої світової війни, був переведений на Південно-Західний фронт Російської імперії. У травні того ж року призначений начальником штабу 60-ї піхотної дивізії, а в грудні 1915 року отримав звання полковника. За видатні заслуги у 1914–1916 роках Олександр Шайбле був нагороджений низкою орденів.
Після проголошення Української Народної Республіки Олександр Шайбле добровільно вступив до лав української армії, яка почала формуватися в листопаді-грудні 1917 року. У лютому-квітні 1918 року він обіймав посаду старшини Головного управління Генерального штабу УНР, а з березня того ж року працював у комітеті з утворення української армії при Військовому міністерстві УНР.
Після приходу до влади Павла Скоропадського Шайбле продовжив службу в Генеральному штабі Української Держави. Він був членом Військово-ученого комітету при Військовому міністерстві, а також входив до складу комісії з утворення військових шкіл та академій України. У цей період він став одним з авторів закону про старшинські ранги, який був затверджений Радою Міністрів у червні 1918 року.
З 21 січня 1919 року Олександр Шайбле обіймав посаду начальника 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. Уже з лютого того ж року він став начальником Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. У цей період Шайбле брав активну участь у роботі Комісії зі створення військових шкіл та академій України, а також входив до постійного складу Ставки Головного Отамана Симона Петлюри.
Завдяки ініціативам Шайбле в Армії УНР були відновлені скасовані Директорією старшинські (офіцерські) ранги, запроваджено звання генералів, а в дивізіях створено атестаційні комісії, які займалися розглядом питань щодо підвищення старшин у ранзі.
Олександр Шайбле відіграв ключову роль у розробці нової уніформи та знаків розрізнення для Армії УНР, які вперше нашивалися не на рукавах, а на обшлагах (так званих чохлах) одностроїв. У лютому 1919 року він подав доповідь Військовому міністру, в якій окреслив основні вимоги до військової форми:
Пропозиції Шайбле були враховані при розробці похідної уніформи, яка була офіційно затверджена в наказі Головної Управи Війська УНР від 24 квітня 1919 року.
У листопаді 1919 року Олександр Шайбле прибув до Одеси, де тривали переговори про можливий перехід Української Галицької Армії (УГА) на бік російської Добровольчої армії під командуванням Антона Денікіна. Делегація Директорії тоді не змогла запобігти укладенню угоди між УГА та збройними силами Півдня Росії, що фактично призвело до підпорядкування УГА денікінцям.
Під час перебування в Одесі Шайбле захворів на черевний тиф, епідемія якого охопила як УГА, так і Дієву армію УНР. Через важкий перебіг хвороби він помер 22 грудня 1919 року в одеському шпиталі у віці 41 року. Наступного дня його поховали на військовій ділянці Нового (Другого християнського) цвинтаря в Одесі. На жаль, могила Олександра Шайбле не збереглася.
Інтернет-видання Бессарабії
