Повзаючі та пурхаючі, сокососучі та плотопожираючі, членистоногі та черевоногі, великі та ледь помітні – армія шкідників зелених насаджень чисельна та різноманітна. За такої навали паразитів міської рослинності важко було б залишатися у формі, якби не надходила своєчасна допомога від людей – бригади озеленювачів комунального підприємства «Житсервіс». Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з начальником дільниці з догляду за зеленими насадженнями Надією Булгаковою.
Надія Володимирівна каже, що за останні роки з’явилося багато нових шкідників та паразитів, які перекочували до нас з інших країн. Засмучує і той факт, що знову повернувся американський білий метелик, з яким за радянських часів велася настільки серйозна боротьба, що для цього було створено спеціальну службу.
Уподобання шкідників різноманітні – одні люблять коріння рослин, другі – листя, треті – сік.
Перший, з ким навесні доводиться вести боротьбу озеленювачам – це хрущ. Більшу частину свого життя (живе від 3 до 5 років) він існує у вигляді личинки. Перший рік вони харчуються перегноєм та мертвою органікою. З похолоданням забираються углиб ґрунту — приблизно на метр. Навесні личинка, яка вже збільшилася в розмірах, піднімається в кореневий живий шар, де починає поїдати коріння, зокрема, і газонної трави. За добу поглинають їжі в кілька разів більше за власну вагу.
«Минулого року наприкінці березня ми вже виявили в газоні хрущ. Бачили порожнечі в деяких місцях? Це він попрацював. Його травити дуже дорого. Препарат називається «Антихрущ». Треба розводити 1 літр на 500 літрів, літр коштує 950 грн. Газон заливається настільки, щоби інсектицид потрапив на коріння. В Ізмаїлі засаджено 64 тисячі кв. метрів газонів, тому труїння хруща – справа дорога. Цього року поки що тихо», – каже Надія Булгакова.
Серед шкідників, які живуть у землі, можна назвати ще й мурах. Останні роки ізмаїльські озеленювачі протруюють ґрунт препаратом «Фас дубль» до посадки насіння.
«Мурахи дуже організовані. Їм не потрібний ні майстер, ні начальник, ні бригадир, ні директор, ні мер. У них ніби свисток є, на який вони з усього світу збігаються, коли ми починаємо сіяти. Вони не кричать, все роблять тихо. Насіння тягнуть у нірку, там поїли, потім з нірки витягують лушпайки і складають у купку. Гірка розширюється, і з’являється мурашник. Я це навіть колись знімала на відео», – з посмішкою згадує співрозмовниця.
Якщо мурахи поїдають насіння, то слимаки та равлики годуються розсадою рослин. «Посадили потрійний ряд розсади на кільці – на перетині двох проспектів. А вони вночі виповзали з кущиків цинерарії та поїдали тільки посаджені квіти. Довелося застосовувати інсектицид BROS», – ділиться озеленювальниця.
Що стосується чагарників та дерев, то цього року вже були оброблені ялівець, катальпи та каштани.
«Кущі ялівцю пірамідального, що росте на вулиці Михайлівській навпроти поліції, розв’язали (на зиму їх пов’язували – ред.) та підстригли. Коли ж перетирали гілочки, щоб видалити сухе, руки почали свербіти. Виявилось – хвойний кліщ. Відразу обробили кущі», – розповідає Надія Булгакова.
Катальпи, що ростуть уздовж проспекту Незалежності (від вулиці Січових Стрільців до сільгоспколеджу), вразила щитівка. Стовбур та гілки вкрилися щільною «кіркою» – це самки та личинки шкідника за допомогою довгого хоботу висмоктують із дерев клітинний сік. Якщо деревам вчасно не допомогти, вони поступово усохнуть і загинуть. Бригада озеленювачів їх обробила препаратами цього тижня.
Також цього ж тижня три ночі поспіль комунальники проводили обробку каштанів. Після своєї основної роботи хлопцям доводилося виходити о 22-й вечора на обробку. Ці роботи проводяться лише у нічний час. Попередньо було розвішано оголошення, що попереджали городян про дезінсекцію.
За словами Надії Володимирівни, це перша обробка каштанів цього року, трохи пізніше буде проведена ще й друга, але вже іншим препаратом.
Пошкоджує ці улюблені ізмаїльцями дерева каштанова мінуюча міль. Зимує вона у коконі в опалому листі. Дорослі особини з’являються у квітні. Після парування кожна самка може відкласти до 180 яєць у верхній частині листочків. Гусениці, що з’явилися, починають активно харчуватися соком рослини. Коли ж їжі їм стає недостатньо, вони поїдають і листя.
«Обробка допомагає. Каштани стоять живі, якщо не обробляти, можемо їх втратити, а зараз не той час, щоб думати про нові насадження у такому обсязі. Ці дерева дуже багато вимагають уваги», – пояснює співрозмовниця.
Страждають від шкідників і дуби. Надія Володимирівна розповіла про свій новий об’єкт для спостереження: «У Міському саду є дуб. Він зараз салатовенький, я за ним спостерігатиму, як за немовлям. Минулого року почав сохнути, ми не могли зрозуміти причини, адже всі рослини там дуже добре поливаються. Мій «боєць» дістав мені гілочку, дивлюся, а на ній крапочки на листочках. Принесла гілочку додому. Донька поклала листок під мікроскоп і вивела зображення на екран. Виявилося, що то був дубовий слизовий пиляльник. Личинки цього шкідника вигризають м’якоть листя, залишаючи лише сітку із жилок. Я купила препарат, попросила вежу, і ми обробили цей дуб. Подивлюся, що буде цього року».
А у Корабельному сквері інший шкідник напав на платани. «Майстер кричить: «Володимирівно, терміново приїжджай, тут щось відбувається з платаном!» Їду туди із файлом, вкладаю гілочку, потім додому. Як завжди під мікроскоп та на екран. Виявляється, це клоп платанова мереживниця. Це така маленька комаха, яку й розглянути важко. Її личинки харчуються рослинними соками. Локалізуються на нижній стороні листя, біля жилок. Визначити, що дерево вражене платановою мереживницею, можна по білястих плямах на листя, після чого вони жовтіють та рано опадають», – розповідає Надія Булгакова.
Американський білий метелик, що знову повернувся, – теж небезпечний шкідник. Він дуже швидко розмножується, гусениці з однієї кладки здатні повністю оголити дерево віком 10 – 15 років. Метелик вражає багато дерев – дуби, катальпи, каштани, клени, сакуру, шовковицю та інші. За словами нашої співрозмовниці, за радянських часів із цим шкідником велася серйозна боротьба. «Мій старший брат працював в організації, яка боролася з американським білим метеликом. Вона була розташована на вулиці Радянській, на околиці міста. У них був трактор із бочкою. Робітники об’їжджали всі вулиці міста та навіть усі дачні ділянки. Кожен приватний двір обробляли. І тоді метелик зник», – каже Надія Булгакова.
Мешканці Ізмаїла пам’ятають, що ще років десять тому в місті було багато кущів самшиту, а потім він ніби згорів. Рослину вразила самшитова вогнівка. Метелик відкладає яйця на нижній стороні листя. Личинки поїдають листя, а через 3-4 тижні переходять у стадію лялечок. Через 10-15 днів спостерігається вихід метеликів. За сприятливих умов цей шкідник може дати 3-4 покоління за теплий сезон. В Ізмаїлі, на жаль, самшит не встояв проти вогнівки і практично весь загинув.
«Це було десь у 2017 році. Тоді з’явилася вогнівка. Збіглося так, що в цей час ми розпочали реконструкцію скверів. Біля пам’ятника Тарасу Шевченку, якщо ви пам’ятаєте, росли великі кущі самшиту. За ними раніше ніхто не доглядав, не підстригав, не омолоджував, з часом вони перетворилися на сміттєзбірник. Ми їх видалили, залишати не було сенсу», – згадує Надія Булгакова.
Співрозмовниця як відступ додала: «Велика подяка нашим предкам, які 70-80 років тому садили дерева та чагарники. Але важливо розуміти, що нічого не вічне. Якщо старі дерева не видаляти і не висаджувати замість них інші, вони рано чи пізно помруть. Що тоді залишиться нашим нащадкам? Ми повинні по собі щось залишити для майбутніх поколінь. За останні роки в Ізмаїлі було висаджено тисячі молодих дерев та чагарників».
Як можна бачити сьогодні, сквери та парки міста стали гарними та затишними, чистими та доглянутими. Це завдяки тяжкій праці невеликої групи людей, які незважаючи на погоду – прохолодну чи спекотну – працюють на своїх ділянках. Ретельно висаджують, прополюють, поливають. Це завдяки дезінсекторам Віктору Кондратову та Олегу Безрукавому, які, незважаючи на втому після зміни, виходять увечері та вночі на обробку заражених насаджень. Це завдяки бригадиру Надії Булгаковій, яка не тільки душею вболіває за рослини, а й має підхід до своїх підлеглих.
«Це настільки трудяжки, що, якби була моя воля, як би я їх всіх винагородила! Як їм важко доводиться. Це дуже важка праця», – висловлюється Надія Володимирівна про свою бригаду.
Хочеться, щоб жителі Ізмаїла цінували цю працю та берегли насадження, особливо молоденькі саджанці. Адже це та спадщина, яка має передатися від нашого покоління нащадкам.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю “Махали” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Інтернет-видання Бессарабії
