Кліматичні зміни безжально впливають на зовнішній вигляд Буджаку — зелені оази тут стають дедалі більшою рідкістю. Та все ж є люди, які не шкодують ані власного часу, ані матеріальних ресурсів, аби зберегти природу рідного краю і створити довкола себе красу. Серед них — Анжеліка Скульніченко з села Матроска Ізмаїльського району, яка вже понад 13 років дбайливо перетворює свою садибу на справжній квітучий сад. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з пані Анжелікою, аби дізнатися, як народжувався її дивовижний сад, що надихає її на працю та в чому, на її думку, секрет гармонії між людиною й природою.
Анжеліка Скульніченко справді має чим здивувати не лише односельців, а й численних підписників свого YouTube-каналу «Декоративний сад півдня України. Ставки. Німфеї». Разом із чоловіком вона розвиває сад, який колись був лише мрією.
До 2012 року родина займалася овочевим бізнесом: мала теплиці та продавала свою продукцію на ринку. Але того року страшна негода зруйнувала все: теплиці, парники та врожай, які зникли за одну мить.
«Тоді буревій наробив у нашому селі багато лиха. Домівки залишилися без дахів, повалило лінію електропередач, і ми тиждень сиділи без світла. Після негоди залишився лише голий город. Тоді в мене з’явилося бажання засадити його не городиною знову, а квітами. Це настільки мене захопило, що я вирішила розвиватися саме в цьому напрямку. Після квітників у дворі я стала висаджувати декоративні кущі між грядками, і таким чином город в мене ставав усе менше і менше. Було дуже незвично змінювати своє життя, але я щаслива, що обставини склалися саме так. Сьогодні в нашому саду понад сто видів декоративних злакових рослин, багаторічні цибулинні квіти, махрові кущові гібіскуси, декоративні дерева, хвойні рослини… Якщо чесно, зараз я вже навіть не знаю точної кількості всіх рослин, які у нас є», — розповідає власниця саду.
Сад, який спочатку створювався просто для краси, поступово розкинувся на пів гектара, а для городини родина залишила лише декілька соток землі.
Десять років тому Анжеліка захопилася будівництвом ставків. Сьогодні у чотирьох з них ростуть розкішні водяні лілії, а серед рослин плавають декоративні риби. Найперший ставок був невеликим, туди вона поселила німфею Альбу, подаровану друзями.
Наступні ставки Анжеліка не лише копала власними руками, поки чоловік працював в Одесі, а й самостійно їх бетонувала та засаджувала німфеями, які сьогодні щільно розрослися й густо вкрили всю поверхню води. Кожен новий ставок ставав більшим і гарнішим за попередній. Один із найбільших поділений на дві зони: для купання та для німфей, а також прикрашений фонтаном, що додає саду особливої чарівності.
Садиба родини Скульніченко з кожним роком змінюється і квітне ще більше, адже вони вкладають у її розвиток не лише гроші, а й увесь свій час. Нові рослини висаджуються щороку, причому все частіше перевага надається рідкісним видам.
Через декілька років після початку роботи над садом Анжеліка почала виставляти фотографії у соціальні мережі. Спочатку це були «Однокласники», а після того, як ця мережа в Україні стала забороненою, вона перейшла у Facebook. Саме там сформувалася спільнота шанувальників, які почали просити продавати їм рослини. Так заняття для душі перетворилося на сімейний бізнес, який сьогодні є основною діяльністю родини.
Шанувальники також просили частіше знімати відео різних частин саду, що спонукало Анжеліку створити у 2020 році YouTube-канал. Він став віддушиною під час важких часів війни, а робота в саду відволікає її та чоловіка від сумних думок.
«До початку повномасштабного вторгнення на моєму YouTube-каналі було всього декілька відео з моїм садом, але після цього я стала активно його вести. Сьогодні там 1,4 тисячі відео та понад 16 тисяч підписників. Люди просять розповідати їм, як росте та чи інша рослина, робити частіше відеогляди мого саді, і тому я стала більше знімати. Наш сад став для нас не просто захопленням, а нашим життям», — ділиться власниця саду.
Вона додає, що через підвищення температур у Бессарабії довелося відмовитися від деяких рослин, які не витримали кліматичних змін. Тепер Анжеліка обирає лише ті види, які витримують спеку: декоративні яблука, клени, різноманітні фруктові дерева. Але навіть ці рослини, незважаючи на свою витривалість до високих температур, потребують регулярного поливу, адже літні опади в Буджаку стали дуже мізерними.
Пані Анжеліка зізнається, що родина майже не приймає гостей, адже весь їхній час присвячений саду. Однак останнім часом він все частіше привертає увагу туристів, які просять показати красу цієї квітучої оази. Так, нещодавно сад відвідали гості з Ізмаїлу та Сарати.
Власниця садиби зазначає, що була б не проти відкрити сад для дитячих екскурсій, щоб діти не лише на уроках у школі чули, а й на власні очі бачили, як ростуть рослини та які з ними відбуваються зміни.
«Ми не лише весь час зайняті доглядом за садом, а й працюємо над помилками, адже через нестачу досвіду раніше робили багато неправильних кроків, які зараз із чоловіком намагаємося виправити. Це теж займає чимало часу. А ще у нас багато декоративних тварин: три породи курей, 15 в’єтнамських поросят, коти, собаки, які теж вимагають нашої уваги», — розповідає Анжеліка.
Сад навколо дому ніби живе своїм життям. У ньому все продумано й водночас природно: між зеленими галявинами розквітають квіти, поруч ростуть декоративні кущі й дерева, які навесні вкриваються біло-рожевим цвітом, а влітку дарують прохолоду. На поверхні ставків розкриваються ніжні німфеї, а поруч ростуть болотяні рослини, що додають саду дикої краси.
Найцікавіше, що цей сад не лише красивий, а й щедрий, адже серед декоративних рослин росте безліч фруктів та ягід. Це місце, яке радує господарів у всі пори року.
Бажаючим створити на власному подвір’ї зелену оазу пані Анжеліка радить бути сміливими, не боятися помилок і експериментувати, та обирати лише ті рослини, які добре зарекомендували себе у посушливих кліматичних умовах.
Фото з особистого архіву Анжеліки Скульніченко
Інтернет-видання Бессарабії
