14 листопада у всьому світі відзначається День логопеда. Ці фахівці допомагають дітям і дорослим не лише виправити мовленнєві порушення, але й підтримують їх на шляху до самовираження та допомагають долати бар’єри, які заважають жити “повним життям”. Що означає бути логопедом у XXI столітті? Які виклики та радощі зустрічаються у їхній роботі? Щоб отримати відповіді на ці питання, видання “Махала” звернулося до Кілійського інклюзивно-ресурсного центру Кілійської громади, створеного для дітей з особливими освітніми потребами. До центру можуть звертатися всі батьки, які відчувають, що дитина потребує підтримки у розвитку мовлення, навчанні або інших сферах.
Директоркою центру є Людмила Василівна Харько. Вона керує командою дитячих психологів, дефектологів, логопедів та інших педагогів. Журналістка “Махали” поспілкувалася з логопедами центру – Оленою Сергіївною Свиридовою, Раїсою Максимівною Тостоган та логопедом школи №4 Лесею Вікторівною Переверзєвою.
Шлях до опанування професії для кожної з них був довгим і непростим, вимагав постійного самовдосконалення. Раїса Максимівна живе і працює в Кілії з 1982 року, працює в Кілійському навчально-реабілітаційному центрі, а також за сумісництвом в інклюзивно-ресурсному центрі. Загалом її досвід роботи з дітьми — 45 років. Олена Сергіївна та Леся Вікторівна завжди були подругами: разом розпочали навчання, згодом працювали в одному дитячому садочку. Наразі всі вони є затребуваними спеціалістами в місті з багатим досвідом.
За їхніми спостереженнями, в останні роки значно збільшилася кількість дітей з мовленнєвими порушеннями. Вони припускають, що це пов’язано не тільки з використанням гаджетів дорослими, але і з великою кількістю дитячих гаджетів. Щойно дитина народжується, її оточує неймовірна кількість іграшок та пристроїв, тому майже не залишається місця для самостійного розвитку. Мовлення дитини та її фізичний розвиток, дрібна моторика нерозривно пов’язані, тому логопеди радять батькам пригадати старі добрі “ладушки” та “сороку-ворону”. Це не лише допоможе якісно провести час із дитиною, але й є дуже корисним для розвитку. Іграшки мають бути, але важливо тримати баланс між кількістю, якістю та користю. Багато корисних сучасних іграшок можна побачити в кабінетах центру.
Леся Вікторівна нагадує, що раніше, без надмірної кількості гаджетів, дитина мала більше можливостей самостійно досліджувати світ. Наприклад, розглядаючи килим на стіні, тренувала фантазію. Самостійний рух також стимулював розвиток мовлення. Вона зауважує шкоду від використання “ходунків”, які не лише небезпечні (заборонені у багатьох країнах), але й можуть спричинити затримку мовлення.
“Коли моя дитина казала, що їй сумно, я пропонувала гру в пальчики, і це дійсно працювало. Їй зараз вісім років, іноді заходжу і бачу, що вона грається в пальчики. Коли була мала, я ставила їй пластикову і металеву миски, вона кидала туди різні предмети, розрізняла звуки, вивчала форми і просто була зайнята. Якщо дитина не хоче гратися в те, що я пропоную, я починаю сама, і найчастіше вона доєднується”, — ділиться досвідом Леся Переверзєва.
Спеціалістка також акцентує на важливості мовлення в родині. З дитиною необхідно якомога більше розмовляти, відкладати телефони і якісно проводити час.
Олена Свиридова підкреслює ще одну важливу тему — взаємодію фахівця та родини: “Часто батьки звертаються з проханням виправити лише один звук, наприклад, «р». Під час діагностики виявляється, що проблем набагато більше, і попереду довга кропітка робота. Батькам важливо розуміти, що лише спільна праця фахівців і батьків дасть бажані результати.”
Логопеди завжди працюють у тісній співпраці з медиками, які допомагають визначити причини проблеми або встановити діагноз. Фахівці радять батькам, які почули невтішні новини, не соромитися звертатися за допомогою. Хоча зараз поняття норми і відхилення змінилося порівняно з радянськими часами, батьки мають усвідомлювати масштаби проблеми та шлях, який їм доведеться пройти разом з дитиною. На даний момент існує п’ять рівнів труднощів, які визначаються під час діагностики, і інклюзивний центр працює з дітьми з другого по п’ятий рівні. З часом, у процесі роботи з дитиною, спеціалісти можуть змінити рівень.
Також нагадують батькам учнів, що на базі школи №3 працює логопункт, з проблемами можна звертатись до Черкес Оксани Дмитрівни.
Леся Переверзєва висловлює вдячність батькам, які розуміють важливість систематичної праці разом із фахівцями: “Зазвичай до нас потрапляють діти з широким спектром проблем. Але перше і головне — це прийняти свою дитину такою, якою вона є. Чи то з діагнозом, чи без, з труднощами або проблемами. Це важко, але необхідно.”
Під час розмови точилися палкі дискусії щодо підходів до виховання та взаємодії з дітьми, але всі троє логопедів погоджуються в одному: з дитиною треба говорити. Говорити від самого народження, а навіть і раніше. Раїса Максимівна, маючи великий досвід, радить: “Коли дитина досягає першого року життя, слід звертати увагу на сигнали: які звуки вона вимовляє, чи намагається щось сказати, як реагує на звернення. Якщо щось насторожує — не соромтеся звертатися до нас. Чим раніше ми визначимо корінь проблеми, тим швидше її подолаємо.”
Не вигорати на роботі та справлятися з напругою їм допомагає любов до дітей і бажання допомогти. Досягнення в їхній праці — це те, що для більшості здається нормою, наприклад, коли дитина йде до школи, правильно вимовляючи всі звуки. Але за цим стоїть довгий шлях кропіткої роботи багатьох фахівців. Дорослим, які мають труднощі з вимовою певних звуків, логопеди нагадують, що проблему можна вирішити у будь-якому віці, головне — бажання, допомога фахівців і старання.
Інтернет-видання Бессарабії
