На кожному кроці свого творчого шляху художник знаходить особливу мову виразності, власний код краси, який розмовляє з глядачем без слів. Володимир Афанасьєв — один із тих майстрів, чия мова мистецтва відзначається багатством емоцій та витонченістю почуттів. Його роботи, сповнені краси та глибини, стають відображенням не лише його внутрішнього світу, а й історії та духу бессарабського краю. Кожна картина Володимира Афанасьєва — це як окремий епізод у великій книзі життя, де митець запрошує нас у подорож крізь час і простір. Інтернет-видання «Махала» поспілкувалося з митцем і поглибилося у світ його творчості та життєвого шляху.
Володимир Миколайович Афанасьєв народився і виріс у передмісті Арциза, у селі Павлівка, у звичайній сільський працьовитій родині, де зростало четверо дітей. В нього дві старших сестри та один молодший брат. Старші сестри були дуже творчими: одна – віртуозно вишивала, а інша писала чудові картини і прекрасно танцювала. Митець вважає, що творчі здібності йому та його сестрам передалися від матері, яка була майстринею на всі руки.
Усвідомлення себе як художника до Володимира Миколайовича прийшло в школі, коли він почав отримувати доручення з оформлення шкільної стінгазети або навчального плакату від вчителів. З роками його художні здібності лише розвивалися та вдосконалювалися. На час закінчення школи він себе ніким, окрім художника, вже не уявляв. Це спонукало його на вступ до Одеського педагогічного інституту ім. Ушинського на художньо-графічний факультет.
«В 1977 році я приїхав в Арциз вже дипломованим художником і спочатку почав викладати в школі малювання. Якось завідуючий відділом культури, Віталій Лебідь, запросив мене до себе і запропонував відкрити художню школу за умови, що я наберу не менше 35 учнів. Досить швидко я набрав необхідну для відкриття школи кількість учнів і вона була відкрита. З відкриттям художньої школи в Арцизі була втілена в життя моя мрія – працювати з дітьми та пізнавати все навколо. Я був директором цієї школи понад 40 років», – згадує художник початок свого професійного шляху.
Декілька разів на рік педагог організовував дитячі виставки в найнеочікуваніших місцях Арциза: це міг бути звичайний магазин, ринкова площа, або просто посеред вулиці. Жителі міста раділи, що в них з’явився такий цікавий культурний осередок дитячої творчості, як художня школа і завжди з захопленням роздивлялися роботи маленьких художників.
«Пам’ятаю, як в радянські часи відвіз своїх учнів в село Михайлівське, де народився Пушкін, і там ми зробили таку феєричну виставку наших робіт, що навіть державне телебачення показало репортаж про нас у програмі «Врємя». Тоді ми справили сильне враження на всіх. До речі, саме там я познайомився з поетами-імпресіоністами. До цього моменту я думав, що імпресіонізм, це суто мистецький напрямок, і ніколи не думав, що його можна втіли у віршах», – розповідає Володимир Миколайович.
За багаторічну педагогічну діяльність Володимир Миколайович виховав не одне покоління юних митців. Деякі з них, також як і їх вчитель, стали художниками, а деяким здібності та знання, набуті в художній школі, знадобилися в інших професіях. Так, наприклад, Валерій Богданов сьогодні працює в Києві в архітектурному бюро, брати Юрій та Сергій Слюсарі також стали художниками і зараз викладають мистецтво в Арцизькому ліцеї № 5 та в опорному закладі № 1 м. Арциз. Є багато учнів митця, які працюють за кордоном, і вони стверджують, що при влаштуванні на роботу в Європі документ про закінчення художньої школи грає дуже важливу роль.
У свої 75 років Володимир Миколайович Афанасьєв продовжує виховувати підростаюче покоління і бути викладачем Арцизької дитячої художньої школи до сьогодення. Він дуже захоплюється своїми учнями, але вважає, що зараз не всі учні здатні до мистецького самовираження. Одна з його найвидатніших учениць в Арцизькій дитячій художній школі – Анастасія Бєлохонова, яка на думку педагога вже є сформованою художницею, незважаючи на юний вік. Її роботи – це відображення багатого внутрішнього світу та чудової фантазії. Анастасія є багаторазовою переможницею всеукраїнських та міжнародних художніх конкурсів. А в Арцизькій міській публічній бібліотеці вже двічі організовуються її персональні виставки.
На думку Володимира Миколайовича художня освіта відіграє важливу роль у розвитку дітей, відкриваючи перед ними широкі можливості для самовираження. Подібно до вивчення мови чи математики, навчання мистецтву надає дітям унікальний набір навичок та перспектив для розвитку особистості. Художня освіта вчить дітей дивитися на світ по-новому, стимулюючи їх творчість та уяву через малювання, скульптуру виражати свої думки та почуття і розвивати креативне мислення.
«Художня освіта – це ще одна мова, якою спілкуються люди. У мене є особливі діти, які у звичайній школі можуть не встигати з деяких предметів, а в художній школі в них відкривається шалений творчий потенціал. Такі діти, як правило мовчазні, але вони вміють спілкуватися із зовнішнім світом через свої картини. Нажаль, не всі люди розуміють мову таких картин, але саме таким способом ці ексклюзивні діти соціалізуються – спілкуючись з суспільством мовою мистецтва. Роботи таких учнів дуже емоційні та лише професійні художники здатні в них розпізнати справжні шедеври» – наголошує педагог.
Творчість Володимира Миколайовича Афанасьєва зачаровує та надихає. Художник своїми картинами створює невидимі ниті, які переносять глядача у захопливу подорож, у серце Бессарабії. Кожен мазок пензля переповідає історію нашого унікального краю, де все пронизано духом минулого та традицій. Колоритні пейзажі та автентичні образи, втілені на полотні, як відкрита книга, розкривають перед глядачем багатство культурної спадщини Бессарабії та життєву енергію цієї неповторної землі.
За багаторічну творчу діяльність Володимир Миколайович здобув високі досягнення. Художник брав участь в багаточисельних виставках республіканського значення в м. Києві, де його роботи висіли серед робіт найвідоміших художників країни. Неодноразово проводив персональні виставки в м. Одесі. Так, двічі художник виставлявся в музеї Західного та Східного мистецтва, тричі в кінотеатрі «Родіна», а також його виставки були презентовані в будинку Військових та в будинку Вчених.
«У 28 років я став членом молодіжного художнього об’єднання. Брав участь в андеграундних виставках (виставках-квартирниках) – це був молодіжний рух вільних художників, який в радянській Україні був під забороною. В 2009 році я став членом Союзу художників України, хоча міг і раніше» – розповідає художник.
Митець вважає, що педагогічна діяльність зовсім не заважає його творчій діяльності. Навчаючи дітей, він вчиться у них сам. Свої картини Володимир Миколайович пише виключно у нічний час, а день присвячує роботі в художній школі в поєднанні з роботою по веденню домашнього господарства.
За весь час творчої діяльності художник написав більше 1000 картин. Є декілька робіт, які він вважає найкращими своїми творіннями. Серед них: картина «Музиканти», на якій болгарські музиканти грають на «гайді», картина «Третій день весілля», картина «Бессарабські жінки», картина «Олімпійський рух», картина «Купальщиці».
Художник наголошує, що без підтримки родини він не зміг би стати тим, ким він є сьогодні. Старша донька та онука також пішли стопами Володимира Миколайовича і стали художницями.
Митець вважає, що в Україні є гарні перспективи в плані розвитку мистецтва: «В Україні живуть дуже талановиті люди. І культурні, і історичні, і, навіть, кліматичні умови нашої країни сприяють розвитку усіх видів мистецтва, не лише художнього. Молодим художникам хочу побажати обов’язково займатися тим, що лежить до душі і не покидати цієї справи. Але для розвитку таланту потрібно три речі: сам талант, гарний вчитель, який може розвинути цей талант і необхідність у твоїй діяльності. Хочу дати пораду молодим художникам – малюйте те, що ви бачите перед собою, не шукайте якісь чужі далекі образи і ви обов’язково знайдете себе і будете корисними в мистецтві».
У світі мистецтва кожен твір, кожен мазок пензля — це не лише краса, але й мова, якою художники спілкуються зі світом. Високі досягнення та творчі здобутки Володимира Миколайовича Афанасьєва є прикладом впливу мистецтва на наше життя та культурну спадщину. Його праця викликає захоплення та натхнення, нагадуючи нам про безмежні можливості та красу мистецтва.
Інтернет-видання Бессарабії
