Багато хто в Рені, напевно, звернув увагу на публікації в соціальних мережах, які регулярно розміщує група жителів міста у складі Галини Маратаєвої, Галини Кравченко, Евеліни Букатич, Галини Абрамової, Ігоря Рожко, Івана Мунтяну та багатьох інших. Це, в основному, фотозвіти про спільні поїздки по Одещині, Молдові, Румунії, Болгарії та з участі у різних акціях, суботниках та волонтерській діяльності. Ми мимоволі зацікавилися, що являє собою ця група активістів і, судячи з усього, великих ентузіастів, просто небайдужих людей? Це якесь громадське об’єднання, клуб за інтересами чи просто компанія друзів, яка таким чином доповнює своє спілкування та спільне дозвілля? Подробиці у матеріалі «Махали».
Як виявилося, вони представляють громадську організацію «Наша спадщина-Рені». Вона з’явилася у 2012 році, в її активі різноманітні виставки, проєкти, тренінги, туризм, видання книг та багато іншого. З останнього – торік участь у проєкті «Адвокація підготовки Плану безбар’єрності в Ренійській громаді», в рамках якого члени ГО провели опитування мешканців, дослідили стан доступності закладів та установ міста. І вже є практичні результати як приклади успішної спільної роботи органів влади та громадськості: обладнано пандусами музей, доросла та дитяча бібліотеки у міському парку, центральна міська лікарня.
Серед заходів, здійснених минулими роками – прибирання берега Дунаю (завдяки відпочивальникам сміття тут збирається достатньо) та посадка фруктових дерев, допомога в ремонті музею, встановлення пам’ятника Червоній Шапочці та Сірому Вовку біля дитячої бібліотеки, пам’ятного знака «Рені» на честь 50-річчя відкриття планети Рені. Активісти упорядковували територію на Бужорці, що за чотири кілометри від околиці міста. Тут 1941 року утримувалися наші військовополонені, тут жандарми знущалися з ренійців єврейського походження.
«Останні сім років, це досить великий термін, ми працюємо над спільним проєктом «Освітній туризм». Самі його вигадали, самі й втілюємо в життя. Ми багато їздимо: обʼїздили Придунав’я, Молдову, Румунію. Кожна наша подорож тематична. Обов’язково відвідуємо всюди бібліотеки, музеї, пам’ятні місця. Багато учасників таких поїздок працюють і виїжджати можуть лише у суботу та неділю, тому з чиєїсь легкої руки нашу групу назвали «Клуб мандрівників вихідного дня», – розповідає керівник ГО Галина Маратаєва.
У групі представлені люди різних поколінь, але їх об’єднує інтерес до відвідування нових місць. Спрямованість екскурсій, зазвичай, історична. Ренійських туристів можна назвати певною мірою «першовідкривачами» нових маршрутів: побувавши десь, вони, як уже було зазначено, викладають у соцмережу фотографії – можливо, хтось ще зацікавиться і захоче відвідати ті самі місця. І таких маршрутів у «Клубу вихідного дня» вже чимало: «Кам’яна гора» в Орлівці, фортеця, храми та картинна галерея в Ізмаїлі, Кілія, Вилкове, Болград, монастир у Кулевчі, Татарбунари, Молдова (Кишинів, Хинчешти, Кагул), Румунія (Галац, Браїла, Ісакча, Тулча, Бабадаг, Брашов, Бухарест, Констанца), Болгарія – все і не перелічиш! У Румунії, наприклад, вони побували на соляних шахтах у місті Тиргу-Окна, яке є побратимом Рені. Причому подорожують активісти на власні кошти, ніхто їх не спонсорує. Навіть почали літати літаками на вихідні до різних країн. Закінчиться війна та лоукостери на українських авіалініях також будуть відкриті для всіх бажаючих.
«Коли автобус їде маршрутом, то кожен сам по собі дивиться у вікно, нудьгує. Тут стало зрозуміло, що треба щось говорити, тобто розповідати, що ми проїжджаємо, які визначні пам’ятки за вікном. Тому перед кожною поїздкою я почала вивчати маршрут, чим примітні ті чи інші населені пункти, їх історія, які пам’ятки архітектури в них і т.д. І головне, що тут є цікавого для нас, українців, що пов’язано з історією нашої країни, з її людьми. А почалося все з того, що одного разу ми побачили в Галаці парк, де стоїть пам’ятник гетьману Івану Мазепі – того року якраз у нашій країні вшановували 380-річчя від дня його народження. Ми вирішили дізнатися про історію від місця поховання до відкриття пам’ятника. Адже, як відомо, він помер у 1709 році у селі Варниця, що на околицях міста Бендери, але згодом перепохований у Галаці. Як його останки переносилися, як знищувалося місце поховання, як церкву зруйнували, скинули до Дунаю та багато інших фактів. Одним словом, вийшла пізнавальна екскурсія. Отак і виникла у нас ідея проєкту «Освітній туризм». Ми раді, що об’єднали однодумців, для яких поїздка за кордон це не похід магазинами та кафе, а можливість отримувати знання, дізнаватися багато нового та цікавого, пов’язаного з мистецтвом, архітектурою різних країн та з історією нашого краю. Анонси екскурсій можна побачити у Фейсбуці від імені нашої організації та від імені Галини Кравченко», – розповідає Галина Маратаєва.
Війна внесла свої корективи до роботи ГО «Наша спадщина-Рені». Якщо раніше одним з основних напрямків була організація суботників та інших заходів щодо благоустрою території, то тепер у пріоритеті волонтерська діяльність.
«Ми збирали подарунки нашим воїнам. Буквально нещодавно відправили гостинці до військового шпиталю. Відправляли також ліки, місцеві спеції, лікувальні трави та чаї», – каже Галина Маратаєва.
Цього літа активісти відправили посилку до національного парку «Бойківщина» у Львівської області з насінням наших фруктових дерев. Тепер ренійські абрикоси, марабельки, сливи, персики, вишня висадять на території цього парку.
«Пишаємося, що організація існує не на папері. Наша робота багатогранна і об’єднує альтруїстів, справжніх патріотів рідного міста. У нас немає фіксованого членства, тож хтось приходить до нас, хтось іде. А ось кістяк організації залишається практично незмінним – це Галина Кравченко, Евеліна Букатич, Ігор Рожко, Галина А6рамова, Іван Мунтяну, Ганна Тихонова, Ірина Єлисейцева, Катерина Кокош, Антоніна Бондарева та багато інших добрих та небайдужих ренійців. У нас чудові люди в організації. Ми часто зустрічаємося, намагаємося радувати один одного і цінуємо нашу дружбу», – підсумувала керівник ГО «Наша спадщина-Рені» Галина Маратаєва.
Інтернет-видання Бессарабії
