Переїзд до нового міста — це завжди виклик: нові вулиці, люди, правила життя. Але інколи саме в момент найбільшої невизначеності з’являються неочікувані можливості. Для героїні нашої історії таким переломним моментом став вимушений від’їзд із рідного Києва до невеликого, але затишного Болграда. Тетяна, яка приводила дитину до центру дитячої творчості й чекала на закінчення заняття, вишиваючи у коридорі, знайшла не лише підтримку та коло спілкування, а й роботу своєї мрії. Свою історію вона розповіла журналістці видання «Махала».
Перші дні у новому місті були морально складними. Переїзд збігся з початком повномасштабного вторгнення— життя раптово змінилося, а звичні плани втратили актуальність.
Жодної чіткої стратегії не було: пошук роботи, адаптація, побут — усе відбувалося спонтанно. Це був період стресу, тиші всередині та постійного очікування новин і миру.
Про Болградський центр дитячої та юнацької творчості героїня дізналася через спілкування з місцевими жителями. Перші враження були теплими: уважність педагогів, доброзичливий колектив і атмосфера підтримки. Дитині сподобалося тут, а разом із цим з’явилося відчуття довіри й у мами. Переломним моментом стала несподівана пропозиція роботи в Центрі.
Поки дитина займалася, вона чекала й паралельно працювала над власними творчими ідеями. Це помітила методистка центру Іванна Кобівна Мірчева і запропонувала долучитися до роботи.
Хоча професійного досвіду саме у цій сфері раніше у Тетяни не було, творчість супроводжувала героїню з дитинства. Вона регулярно займалася з власною дитиною, експериментувала, створювала — і саме це стало головною рекомендацією.
Сьогодні вона керівниця гуртка декоративно-прикладного мистецтва «Український сувенір»у Болградському центрі дитячої творчості.
«З дитинства маю тягу до творчої роботи та креативного мислення. Сьогодні робота в Болградському ЦДЮТ допомагає відволіктися від подій. Родина позитивно віднеслась до такої пропозиції», – додає героїня нашої історії.
Найбільшу радість приносить робота з дітьми. Особливо цінні моменти, коли діти зберігають свої вироби, пишаються ними та розповідають про власні досягнення.
«Робота з дітьми – це завжди багато позитиву, але вона потребує багато уваги та індивідуального підходу. Чути від дітей, що вони зберігають свої роботи та як вони пишаються своїми досягненнями у творчому процесі – приносить багато радості та натхнення займатися цією справою далі», – розповідає Тетяна.
Важливим підтвердженням правильності вибору стали перемоги вихованців у конкурсах. Саме тоді прийшло усвідомлення – ця робота має значення. Також вона стала ключем до адаптації в новому місті – часу на тривогу майже не залишалося.
У центрі важливою є взаємна підтримка. Колектив працює як команда — і без цього, зізнається героїня, творити було б значно складніше.
«Робота в Болградському ЦДЮТ тримається на підтримці один одного. Колектив чудовий та допомагає в роботі», – зізнається героїня.
Вона заначає, що саме люди допомогли перетворити нове місце на простір довіри. У неї зросло відчуття відповідальності, з’явилася впевненість у власних силах і нові професійні цілі – допомагати дітям здобувати якнайбільше нагород, розвивати їхню творчість і відкривати для них можливості.
Тим, хто опинився в новому місті й починає з нуля, вона радить передусім шукати себе й не опускати руки. Життя не зупиняється — важливо рухатися вперед і знаходити місце, де можеш бути корисним.
Вона вірить у «невипадкові випадковості»: життя непередбачуване, але саме несподівані повороти часто приводять до правильних рішень.
Свій шлях героїня характеризує так: «Життя несподіване. Ніколи не знаєш, що тебе очікує за поворотом. Треба не боятися нового, вірити у світле майбутнє та творчо рухатися вперед!»
Інтернет-видання Бессарабії
