Ірина Василівна Далакова розпочала свою діяльність як культурний діяч 56 років тому на посаді хормейстера, а протягом останніх 33 років очолює Катлабузький Будинок культури. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з Іриною Далаковою про її багаторічний творчий шлях та дізналася, чим сьогодні живе Будинок культури під її керівництвом.
Ірина Василівна Далакова розповідає, що стала культурним працівником волею долі. У 1967 році її направили від колгоспу на навчання до Одеського культпросвітнього училища (нині — Одеський театрально-художній фаховий коледж), щоб здобути освіту хормейстера. Через рік пані Ірина повернулася додому, де її прийняли на посаду хормейстера вокально-хорового жанру в Будинок культури. Ще за рік її призначили художнім керівником.
«Практично одразу я організувала свій колектив – це був чоловічий вокальний ансамбль «Плясковица», який проіснував 25 років під моїм керівництвом. Згодом я створила новий ансамбль «Юність», а пізніше ансамбль «Надія». Крім того, протягом п’яти років я очолювала ансамбль «Българка», — ділиться спогадами про початок свого творчого шляху Ірина Далакова.
Ірина Василівна працювала на посадах хормейстера та художнього керівника до 1992 року. З 1 липня 1992 року виконком Суворовської селищної ради призначив її директором Будинку культури, і на цій посаді вона працює до сьогодні.
Ірина Василівна не лише керує закладом, а й продовжує творчу діяльність. Останні 18 років пані Ірина поєднує роботу директорки з керівництвом ансамблю ветеранів культури «Які наші роки» на громадських засадах. Цей колектив активно представляє Суворовську громаду на обласних та всеукраїнських конкурсах. У 2005 році ансамбль здобув перемогу в обласному конкурсі військово-патріотичної пісні, виборовши почесне І місце.
За час директорства Ірина Василівна запровадила нову традицію: кожного року проводити свята для всіх 46 професійних організацій селища.
«Такі свята завжди супроводжувалися аншлагом – зали були повністю забиті. Багато спогадів задокументовано на фото та відео тодішнім нашим художнім керівником Михайлом Дмитровичем Калаяновим. Сьогодні фотограф Іван Руссєв оцифровує ці матеріали й створює документальні фільми, які ми потім показуємо під час концертів, присвячених працівникам тієї чи іншої професії», – ділиться Ірина Далакова.
За словами пані Ірини, під її керівництвом для урізноманітнення дозвілля жителів селища систематично організовувалися конкурсні програми «ЕХО», зустрічі з цікавими особистостями громади та святкування всіх ювілеїв Будинку культури, на які завжди запрошували колишніх директорів. Також щороку Будинок культури проводить звітні концерти, які демонструють досягнення творчих колективів.
«Минулого року нашому Будинку культури виповнилося 65 років. На жаль, з попередніх культурних діячів, які очолювали заклад, у живих залишився лише Басов Микола Михайлович», – ділиться директорка.
За час роботи Ірини Василівни у Катлабузькому Будинку культури шість творчих колективів здобули звання «Народний».
Ще в 60-х роках минулого століття тут було створено театр ляльок «Сонечко», засновником якого став нині покійний Олександр Щербаков. Його наступниця Світлана Лапатан, яка керувала театром протягом 40 років, у 1982 році досягла того, що «Сонечко» став першим колективом Будинку культури, якому присвоїли звання «Народний». Театр продовжує свою діяльність і сьогодні.
Того ж року, навесні 1982-го, ансамбль «Българка» отримав почесне звання «Народний». Колектив був створений у 1975 році Донною Матвіївною Смоковою. З 1976 по 1981 рік колективом керувала Ірина Василівна Далакова, а з 1981 року і протягом наступних 40 років керівником ансамблю був Іван Дмитрович Шомпол.
Основу репертуару колективу складають болгарські пісні, хоча він також виконує твори інших народів. Ансамбль залишається активним і продовжує свою діяльність, його керівниками сьогодні є Марія Іванівна Македонська та Геннадій Миколайович Макидонський.
Танцювальний колектив «Веселия» під керівництвом Парасковії Степанівни Петрової отримав звання «Народний» 20 років тому. Після Парасковії Степанівни колектив очолила Марина Степанівна Ракова. Головний напрямок діяльності колективу — народні танці, а його учасники представляють різні вікові категорії.
Ще два колективи, ансамблі «Асоль» і «Мальви», під керівництвом Марії Іванівни Македонської та концертмейстера Геннадія Миколайовича Макидонського, також отримали почесне звання «Народний».
Дитячий ансамбль «Співаночка» був заснований 25 років тому Наталією Олексіївною Остапенко. Цей колектив носить звання «Народний» вже понад 20 років і продовжує розвиватися до сьогодення.
Заслуга того, що в Катлабузькому Будинку культури є шість колективів із почесним званням «Народний», належить як керівникам цих колективів, так і директорці Будинку культури Ірині Василівні Далаковій.
Усі колективи Катлабузького Будинку культури є активними учасниками концертів, конкурсів і фестивалів як на рівні громади, так і на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Вони неодноразово здобували призові місця, демонструючи високу майстерність і талант.
«Наші колективи виступали в болгарському місті Несебр, у Туреччині, в Єревані. А нещодавно ансамблі «Мальви», «Співаночка», «Веселия» та «Българка» взяли участь у конкурсі «С България в сърцето» в Болгарії, де здобули перші місця», — розповідає пані Ірина.
Окрім цього, у Будинку культури діє аматорський духовий оркестр під керівництвом Руссєва Миколи Івановича, який складається з 15 учасників. Працюють численні сольні вокалісти, а також підтримується активна співпраця з музичною школою, яка систематично приймає участь у всіх заходах.
«Хочу відзначити роботу нашого теперішнього художнього керівника Олександри Дмитрівни Ніколаєвої. За 5 років роботи в нашому колективі вона організувала на високому рівні велику кількість заходів, що стали важливими подіями для громади. Олександра Дмитрівна також систематично займається зйомкою, монтажем та висвітленням діяльності нашого Будинку культури в соціальних мережах, що допомагає популяризувати нашу роботу. Впевнена, що її організаторські та творчі здібності передалися їй від батька, який протягом 20 років був учасником чоловічого ансамблю «Плясковица». Також хочу зазначити, що вже 46 років в нашому Будинку культури незмінно працює акомпаніатором талановитий музикант Анатолій Миколайович Слепченко, який своїм мистецтвом збагачує кожен виступ», – зазначила Ірина Василівна.
Ірина Василівна зазначає, що в наш час працювати у сфері культури стало важко, адже Україна пережила пандемію COVID-19, а тепер продовжує боротися з наслідками повномасштабного вторгнення, яке триває досі. Ці події глибоко вплинули на розвиток української культури, адже в таких умовах її потенціал не може розкриватися повною мірою.
«Попри всі труднощі, ми з колегами робимо все можливе, щоб культурна діяльність продовжувалася. Ми не здаємося, бо розуміємо, наскільки важливою є культура для підтримки духу громади, збереження традицій і єднання людей. За минулий рік ми провели три благодійних концерти на підтримку наших воїнів, під час яких збирали кошти для допомоги військовим. Проте ми звикли до регулярного живого контакту з глядачами, адже все, що ми робимо, створюємо саме для них. На жаль, сучасні обставини диктують нові правила, і зараз ми частіше взаємодіємо з аудиторією через відеоролики, які знімаємо та викладаємо в соціальні мережі», — ділиться пані Ірина.
Ірина Василівна розповідає, що адміністрація громади регулярно виділяє будівельні матеріали для потреб Будинку культури. Це дозволяє підтримувати заклад у належному стані та створювати комфортні умови для його діяльності.
«Особливо я пишаюся тим, що наш Будинок культури опалюється, що є рідкістю для багатьох закладів культури в нинішніх умовах. Наразі проводиться капітальний ремонт опалювальної системи другого поверху, а в котельні встановлюється сучасний потужний котел», — ділиться пані Ірина.
Такі оновлення не лише поліпшують технічний стан закладу, а й сприяють його ефективному функціонуванню, забезпечуючи затишок як для працівників, так і для відвідувачів.
«Великою опорою для мене у забезпеченні належного стану приміщень Будинку культури та утриманні порядку є мій технічний персонал. Це прибиральниця Марина Георгіївна Бічева, двірник Іван Миколайович Блецов, а також охоронці Юрій Дмитрович Юрков, Іван Іванович Рашков та Георгій Іванович Макидонський», – ділиться пані Ірина.
Вона запевняє, що, попри свій вік (а їй уже 73 роки), їй вдається успішно керувати Будинком культури. Водночас зазначає, що коли настане час залишити свою посаду, у колективі є гідні люди, які зможуть продовжити її справу на високому рівні.
Інтернет-видання Бессарабії
