Останніми роками в Україні активно впроваджують всесвітній досвід інклюзивної освіти, створюючи рівні можливості для навчання та розвитку дітей, незалежно від їхніх особливостей. Прямобалківський ліцей Арцизької міської ради вже шість років реалізує інклюзивний підхід, допомагаючи учням з особливими освітніми потребами комфортно навчатися та відчувати себе частиною шкільної родини. З нагоди Дня інклюзивності журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з директоркою Прямобалківського ліцею Тетяною Сергіївною Майстренко, аби на прикладі невеликого навчального закладу показати можливості сучасного розвитку інклюзивної освіти в Україні.
Для Тетяни Сергіївни, як для директорки, інклюзивність у сучасній школі — це не просто присутність дітей з особливими освітніми потребами в класі. Це світогляд, принцип якого полягає в тому, що кожна дитина важлива й має право на повагу, розуміння та рівні можливості для навчання та розвитку.
«Інклюзивність означає створення безпечного, доброзичливого та підтримувального освітнього середовища, у якому всі діти – незалежно від фізичних чи інтелектуальних особливостей, соціального походження, мови, культури чи релігії — можуть навчатися, розкривати свій потенціал і відчувати себе частиною шкільної родини. Інклюзія в нашому ліцеї — це місце, де панують людяність, повага та співпраця, а кожна дитина має шанс на успіх», — розповідає директорка.
Впровадження інклюзивної освіти в Прямобалківському ліцеї розпочалося шість років тому. Саме тоді адміністрацією було прийнято рішення створити умови для навчання дітей з особливими освітніми потребами разом з іншими учнями.
Як розповіла Тетяна Сергіївна, одній з учительок початкових класів Світлані Іванівні Поповій запропонували стати асистентом учителя, який би допомагав дитині з особливими освітніми потребами (ООП) у процесі навчання. Педагог погодилася й дуже відповідально поставилася до цієї нової для себе ролі. Вона з великою увагою та співчуттям ставилася до потреб дитини, намагалася знайти до неї індивідуальний підхід, створити доброзичливу атмосферу в класі.
З часом учителька настільки перейнялася проблемою дитини, що стала для неї справжньою підтримкою й наставницею. Завдяки співпраці асистента, класного керівника, батьків і фахівців для дитини було розроблено модифіковану навчальну програму, за якою вона успішно навчається й досі.
«На сьогодні можна впевнено сказати, що результат є: дитина адаптувалася до шкільного середовища, стала більш упевненою у своїх силах, розвинула навчальні та комунікативні навички. Цей досвід став важливим кроком у становленні інклюзивної освіти в нашому ліцеї та показав, наскільки значущою може бути роль педагога й асистента у розвитку дитини з особливими освітніми потребами», — каже пані Тетяна.
За словами директорки, у ліцеї створені умови для того, щоб діти з особливими освітніми потребами почувалися комфортно, впевнено та могли розвиватися разом зі своїми однолітками. У закладі функціонує ресурсна кімната, де учні мають змогу отримати індивідуальну підтримку від асистента вчителя, попрацювати у спокійному середовищі, скористатися дидактичними матеріалами, розвивальними іграми, логопедичними та сенсорними засобами.
На її думку, не менш важливою складовою є кадрове забезпечення: у ліцеї працюють асистенти вчителів та учителі, які вже мають гарний досвід роботи з дітьми з ООП. Педагоги постійно вдосконалюють свої знання й уміння — асистенти проходять курси підвищення кваліфікації, беруть участь у семінарах і вебінарах з питань інклюзивної освіти.
«Цього року одна з учительок, Ганна Іванівна Андреєва, вступила до Білгород-Дністровського педагогічного коледжу, щоб отримати спеціальність “Початкова освіта” та додаткову спеціалізацію “Асистент вчителя з інклюзивної освіти”, що є показником усвідомленого професійного розвитку колективу», — розповіла Тетяна Сергіївна.
У ліцеї діє антибулінгова політика, спрямована на створення доброзичливої, безпечної атмосфери, де кожна дитина відчуває себе захищеною та прийнятою. Регулярно проводяться інформаційні заходи, тренінги, години спілкування, що формують у школярів емпатію. Завдяки цим умовам створюється сприятливе освітнє середовище, у якому діти з особливими освітніми потребами мають рівні можливості для навчання, спілкування та розвитку, а педагогічний колектив — умови для реалізації принципів інклюзивної освіти на практиці.
Педагогічний колектив позитивно сприймає ідею інклюзивного навчання та намагається забезпечити комфорт і розвиток усіх учнів. Водночас, як зазначає Тетяна Сергіївна, виникають деякі труднощі з організацією індивідуального підходу та браком методичних матеріалів, але колектив готовий працювати над їх подоланням.
«Асистенти вчителів допомагають учителю-предметнику організувати навчальний процес, надають індивідуальну підтримку учням з особливими освітніми потребами та сприяють їхній соціалізації у класі. Батьки теж активно співпрацюють зі школою, підтримують навчальні та соціальні навички дитини вдома, надають інформацію про її потреби та разом із педагогами планують потрібні заходи. На жаль, наразі у нас залишається вакантним місце психолога, без якого впровадження інклюзивної освіти не є повноцінним», — зазначає вона.
Толерантність, доброзичливість і підтримку серед учнів, за словами пані Тетяни, у ліцеї формують через систему виховної роботи. Постійно проводяться бесіди, тренінги, години спілкування, спрямовані на розвиток емпатії та взаємоповаги. Учні беруть участь у спільних проєктах, благодійних акціях, волонтерських заходах, де вчаться допомагати іншим.
Велику роль відіграє приклад учителів, які демонструють повагу до кожного учня, незалежно від його можливостей. Педагоги заохочують дружню атмосферу в класах, підтримують взаємодопомогу між дітьми та проводять превентивні заходи, спрямовані на уникнення булінгу.
Директорка розповіла й про успішні приклади реалізації інклюзивного навчання в ліцеї. Зокрема, учениця 6 класу, яка раніше мала труднощі із соціалізацією, завдяки підтримці педагогів, асистента вчителя та доброзичливій атмосфері в колективі успішно адаптувалася й стала повноправною учасницею шкільного життя. Інший приклад — учень 4 класу, який навчається за адаптованою програмою, часто демонструє гарні результати та виконує завдання на рівні загальноосвітньої програми, що свідчить про позитивну динаміку його розвитку та ефективність інклюзивного підходу.
«Але сьогодні ми маємо говорити не лише про позитивну динаміку в інклюзивному навчанні, а й про труднощі, які постають перед нами. Серед них — відсутність фахівців з корекційної педагогіки (хоча за потреби допомогу систематично надають спеціалісти з Арцизького ІРЦ); обмежені матеріальні та навчальні ресурси для дітей з особливими освітніми потребами; траплялося упереджене ставлення окремих батьків щодо індивідуальної роботи з особливими дітьми (страх батьків, що присутність “особливої” дитини “гальмуватиме” навчальний процес у класі або вимагатиме забагато уваги вчителя), що ускладнює інтеграцію таких дітей в освітній процес», — із прикрістю зазначає Тетяна Сергіївна.
Вона також зазначає, що сучасному ліцею, який практикує впровадження інклюзії, найбільше необхідно комплексної підтримки на кількох рівнях. Насамперед йдеться про кадрову підтримку — наявність асистентів учителів для індивідуальної допомоги учням з особливими освітніми потребами, підготовлених педагогів, які володіють методиками інклюзивного навчання, а також психологів та корекційних педагогів для підтримки дітей і вчителів. Важлива матеріально-технічна підтримка у вигляді сучасних ресурсних кімнат, адаптованих робочих місць, спеціальних навчальних матеріалів і технологій, а також безбар’єрного середовища з пандусами, ліфтами, санвузлами та сенсорними просторами.
Не менш значуща — методична підтримка, яка включає готові навчальні програми та дидактичні матеріали, обмін досвідом між школами, семінари та тренінги для педагогів і адміністрації. Школам також необхідна психологічна та соціальна підтримка, що передбачає роботу з учнями над формуванням толерантності та емпатії, що сприятиме запобіганню булінгу.
★★★
«У Всесвітній День інклюзивності хочу звернутися до всього суспільства: навчимося бачити не тільки відмінності, а й унікальні можливості кожної людини. Нехай замість бар’єрів з’являються містки, а замість стін — спільні простори для творчості, радості та миру. Як філолог, хочу порадити прочитати дорослим твір “Метелики в крижаних панцирах” Оксани Радушинської, що є частиною шкільної програми для семикласників. Такі твори, як цей, вчать нас бути милосердними, помічати потенціал особливих людей (вони бувають суперсильними — як фізично, так і морально). Нехай же толерантність і повага стануть настільки звичними, як щоденне горнятко кави для багатьох, а взаємопідтримка — необхідною, як подих. Світ стане багатшим і світлішим, коли кожен із нас відкриє серце для іншого», — підсумовує Тетяна Сергіївна Майстренко, директорка Прямобалківського ліцею Арцизької міської ради.
Фото надані Прямобалківським ліцеєм.
Інтернет-видання Бессарабії
