Міра Весеніна, при народженні Оксана Володимирівна Козіна, – сучасна українська поетеса з Бессарабії, чия творчість знаходить відгук у серцях багатьох читачів. Народжена та вихована в мальовничому селі Нова Іванівка Арцизької громади, Міра не лише зберегла теплі спогади про своє дитинство, але й винесла з нього глибоку любов до рідного краю, яка стала невичерпним джерелом її натхнення. Поезія завжди залишалася її справжнім покликанням. Творчий шлях Міри зрештою привів її до справжньої мети – сили слова, яку вона вміло використовує, щоб висловити свої думки, переживання та почуття. Подробиці історії Міри – дізнавалася журналістка інтернет-видання «Махала».
Міра Весеніна, при народженні Оксана Володимирівна Козіна, народилася 8 вересня 1990 року в селі Нова Іванівка Болградського району. Це невелике село, розташоване серед мальовничих пейзажів Бессарабії, стало місцем, де формувалася особистість майбутньої поетеси. Дитинство Міри пройшло у колі люблячої родини, що стало надійною основою для її творчих починань. Вона згадує цей період життя з теплом і вдячністю: «Моє дитинство було дійсно щасливим та безтурботним. Я вдячна своїм батькам за те, що вони огортали нас із молодшою сестрою безумовною любов’ю та давали змогу просто бути дітьми і жити яскраве дитинство».
Ці щасливі роки стали фундаментом для розвитку її творчої натури. Вже у шкільні роки, відчувши натхнення від природи рідного краю, Міра почала писати свої перші вірші. Шкільні зошити та альбоми наповнювалися римованими рядками, що відображали юні переживання і мрії. Її вірші ставали завершальним штрихом шкільних творів, прикрашали дівочі зошити та навіть виконували роль візитних карток для конкурсів краси.
Після закінчення школи Міра переїхала до Одеси, де вступила до Одеського національного економічного університету на спеціальність “Маркетинг”. Попри те, що маркетинг обіцяв творчі перспективи, навчання включало багато “точних” наук, які були Мірі не до душі. Однак вона залишилася наполегливою і здобула освіту.
Після університету Міра працювала маркетологом, спочатку в одній з одеських клінік, а згодом і в інших медичних установах. Проте, вона завжди відчувала, що не знаходиться на своєму місці. Це призвело до важливого рішення – покинути стабільну роботу і почати займатися тим, що їй насправді було близьке до серця – писати.
«Я впевнена, що я не обирала цей шлях. Точніше – я стояла на ньому з першого дня свого народження. Це і є те саме ПРИЗНАЧЕННЯ, про яке в наш час все частіше говорять. Це – моя головна сила – сила СЛОВА», – говорить Міра про своє покликання поетеси.
Поворотним моментом у її житті став 2020 рік, коли вона наважилася виступити на поетичному вечорі, організованому подругою. Це рішення змінило все, і з того часу Міра почала активно ділитися своєю творчістю як на поетичних заходах, так і у соціальних мережах. Вона відчула, що знайшла своє місце у світі, де її талант і слова мають значення і знаходять відгук у серцях людей.
Зростаючи в багатонаціональному середовищі Бессарабії, Міра завжди відчувала глибокий зв’язок зі своєю болгарською спадщиною. Незважаючи на те, що її поетична творчість переважно ведеться українською мовою, вона не забуває і про свою рідну болгарську. Проте, як зізнається сама поетеса, писати болгарською мовою виявилося для неї викликом: «На жаль, віршів рідною болгарською мовою в мене не так багато. Причина в тому, що в бесарабських селах є свій діалект, який трохи відрізняється від літературної болгарської мови. У школі, коли ми її вивчали та практикували, все було зрозуміло. Але згодом тонкощі правопису трохи підзабулися, і писати ‘чистою’ болгарською стало важче».
Міра пояснює, що слова римуються у її свідомості саме на діалекті, яким розмовляють у її рідному селі Нова Іванівка. Проте, поетеса вірить, що з часом зможе створити достатню кількість віршів для окремої збірки болгарською мовою. Вона навіть мріє провести поетичний вечір, присвячений цій мові, якою дихає її рідний край.
Культура та звичаї Бессарабії для Міри – справжній скарб, який вона глибоко цінує і який став важливою частиною її життя та творчості. Вона з ніжністю розповідає про свою вдячність за те, що народилася саме на цій землі, де змогла перейняти рідну мову, насолоджуватися унікальними стравами та брати участь у збереженні традицій, що передавалися з покоління в покоління:
«Бесарабська культура для мене – це скарб, який я дуже ціную, і за який вдячна Богові. Кожного дня я дякую за те, що мені пощастило народитися саме на цій землі, розмовляти саме болгарською мовою, куштувати саме ці національні страви».
Ця любов до рідного краю та культури знайшла відображення не лише у її віршах, а й у документальному фільмі, який Міра створила у 2022 році до 200-річчя рідного села Нова Іванівка. Це був її перший досвід роботи над проєктом такого масштабу, і вона вже мріє про створення другої частини фільму, щоб ще глибше зануритися в життя і традиції свого краю.
У червні 2021 року Міра Весеніна представила світу свою першу книгу віршів під назвою «Щастя». Ця книга стала не просто збіркою поезій, а справжнім подарунком для тих, хто шукає щастя у простих речах: «Моя книга – це найпростіший спосіб подарувати ЩАСТЯ – собі чи іншій людині. Вона нагадує про те, як мало нам потрібно для щастя, і як багато у світі ‘дрібниць’, в яких можна його розгледіти».
Рідна Бессарабія – це не просто тло для творчості поетеси, це основа, на якій побудовано її поетичний світ. Кожен її вірш – це маленька частинка тієї великої любові, яку вона відчуває до своєї Бессарабії.
«Особлива любов – піти на край села, щоб дивитись на захід сонця, слухати безкінечну кількість звуків, які живуть своїм життям у різні пори року по-різному, дихати не просто повітрям, а букетом, який вбирає в себе кожну частину моєї рідної землі», – ділиться Міра почуттями до свого рідного краю.
Незважаючи на велику кількість талановитих письменників та поетів, Міра віддає перевагу не художній літературі, а духовним книгам та психології. Для неї ці книги є не просто джерелом інформації, а справжнім діалогом з Богом. «Коли я занурююся в такі глобальні теми, в мене народжуються вірші. Відчуття, наче Бог говорить зі мною через ці книги, а потім – через мене із людьми», – ділиться вона.
Міра вважає, що сучасна поезія розвивається досить інтенсивно. Вона щаслива, що нині з’являється багато талановитих авторів, які несуть своє бачення світу до широкої аудиторії. Поетеса вважає, що унікальність її власних віршів полягає в тому, що вони народжуються переважно вночі і несподівано. «Вірші на замовлення – це окрема історія. Замовник дає мені тему, а далі я слідую своєму натхненню. Але більшість моїх віршів з’являються самі собою», – наголошує поетеса.
Усамітнення на природі – це важлива складова її творчого процесу. Вона підкреслює, що саме в моменти, коли залишається наодинці із природою, особливо в Новій Іванівці, або в горах, вона звільняється від зайвих думок і наповнюється чимось, що словами не можна передати. Музика також грає важливу роль у її творчості, інколи на одній мелодії може народитися відразу кілька віршів.
Відповідаючи на питання що для неї найголовніше в її поетичній творчості, Міра відповідає просто, але від щирого серця: «Місія поетичного твору, як і будь-якої справи, полягає в тому, щоб після його народження світ і серця людей стали світлішими та теплішими».
Міра, як і будь-яка справжня поетеса, не стоїть на місці у своєму творчому розвитку. Її поезія пройшла довгий шлях від інтимних особистих тем до більш глибоких роздумів, що звертаються до всього людства. Раніше вона писала про власні переживання, інколи вигадувала сюжети, надаючи їм поетичної форми. Але в 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, змінилася і поезія Міри.
З початком війни її творчий напрямок не завжди знаходив розуміння у людей. Проте, поетеса залишилася вірною своєму шляху. Вона вірить, що кожна людина має своє місце на цій землі, а її місія – писати про мир, говорити про нього і притягувати його у наш світ. Міра часто повторює, що ці вірші не належать їй; це дарунок від вищої сили, який проходить через неї і дістається сердець тих, кому він потрібен саме зараз.
Особливо важливою для Міри є поезія, присвячена її родині та рідному краю. Вона зворушливо згадує про те, як змінювалися люди і місця з часів її дитинства. Ці спогади викликають у неї сльози, які вона не може стримати, навіть коли просто розповідає про це. Вона зізнається, що ці відчуття неможливо передати словами – їх можна лише відчути.
Для поетеси важливо залишати у вірші те, що відчував творець у момент його написання. Тому, коли хтось просить її підкоригувати свій вірш, вона відмовляється, вважаючи, що саме авторська емоція робить його досконалим. Проте, Міра цінує незамилений погляд зі сторони, особливо від людей, яких вона вважає прикладом для наслідування. Такі погляди важливі не лише у творчості, але і в житті загалом. І вона вдячна, що у її житті є люди, до яких вона може звернутися за такою підтримкою.
Міра мріє присвятити все своє життя поезії. В її планах – видання нової збірки віршів, написання пісень, створення моновистав та гастролі по Україні і за кордоном.
Творчий шлях Міри Весеніної відзначений не лише поезією, але й участю у численних конкурсах та проєктах, які підкреслюють її унікальний талант. У березні 2021 року вона здобула перше місце в конкурсі «Сяйво талантів» у номінації «Поетичні крила» в місті Арциз, що стало для неї важливим етапом у визнанні її поетичного дару.
Вже в грудні 2021 року Міра представила свою першу поетичну моновиставу «Вдома», яка стала авторською постановкою, що досліджує тему «відчуття дому». Цей проєкт став втіленням її внутрішнього світу, де кожен вірш – це частина великого полотна, яке вона малює для своєї аудиторії.
У 2023 році її творчість продовжила розквітати: влітку вона написала пісню, а восени стала частиною 11-го випуску Альманаха, присвяченого зв’язкам з бессарабськими та таврійськими болгарами. У грудні того ж року Міра представила нову моновиставу «Без осені немає весни», де вперше прозвучала її пісня, написана в рідному селі.
А 1 червня 2024 року відбулася презентація її проєкту «Листи для серця», де поетеса не лише читала свої вірші, але й дарувала глядачам особливі листи, написані власноруч, – наче слова, які народжуються з серця для серця.
Крім того, Міра активно бере участь у ретритах в Карпатах, де своїми віршами зцілює серця учасників, створює листівки зі своїми поезіями та надихає своїх читачів у соціальних мережах, публікуючи відео, зняті на її вірші. Для неї творчість – це не просто покликання, а спосіб дарувати світу світло і натхнення.
Інтернет-видання Бессарабії
