Сьогодні годинникова площа з баштою є одним з найвідоміших символів Арциза та улюбленим місцем відпочинку містян. Проте десять років тому цей проєкт викликав чимало суперечок і здавався надто амбітним для невеликого провінційного міста. Про те, як виникла ідея створення площі, хто допоміг втілити її в життя та чому заради цього довелося тимчасово зупинити будівництво базиліки, журналістці інтернет-видання «Махала» розповів автор проєкту — протоієрей Геннадій Мартинов.
Протоієрей Геннадій Мартинов відомий не лише як настоятель храму «Всіх скорботних Радість», а й як громадський діяч, який став автором низки проєктів, реалізованих в Арцизі. Найбільш відомим з них є будівництво храмового комплексу — болгарської базиліки. Однак не менш значущим став інший проєкт, реалізований десять років тому до 200-річчя Арциза, — годинникова площа з баштою.
«Наша громадська організація “Затишна провінція”, яка тоді ще діяла на неофіційних засадах, хотіла залишити місту на згадку про ювілей щось справді цінне та значуще. Площа стала культурним надбанням Арциза, хоча спочатку було багато критики та нерозуміння з боку містян», — розповів Геннадій Мартинов.
За його словами, того року Арцизька міська рада оголосила конкурс проєктів до Дня міста, і саме його ініціатива була затверджена. Сьогодні священнослужитель згадує цю історію з усмішкою, адже його проєкт виявився єдиним, поданим мешканцями міста.
Особливу роль у реалізації задуму відіграла підтримка людей з різними політичними поглядами. До фінансування будівництва долучилися Ігнат Братінов, Сергій Паращенко та Антон Кіссе, які допомогли зробити перші вагомі внески для початку робіт.
«На той час повна вартість об’єкта становила близько 100 тисяч доларів. Ці політичні діячі профінансували приблизно третину будівництва. Іншу частину коштів виділили районна адміністрація, яку тоді очолював Сергій Парпуланський, та міська рада на чолі з Володимиром Міховим. Крім того, до проєкту долучилося багато моїх друзів, які також захотіли стати частиною його реалізації», — зазначив протоієрей.
Над створенням площі працювала будівельна бригада, сформована для зведення базиліки. Оскільки реалізовувався власний проєкт Геннадія Мартинова, він особисто взяв на себе обов’язки прораба та координував усі роботи.
Заради будівництва площі з території базиліки вивезли всю техніку, а саме будівництво храмового комплексу було призупинене майже на рік. Головною метою було встигнути подарувати місту новий знаковий об’єкт до його ювілею.
Однак часу залишалося дедалі менше, а темпи робіт не дозволяли завершити будівництво вчасно. Тоді отець Геннадій звернувся по допомогу до фермерського господарства «Балкани» та торговельної фірми «Злато Трейд» з села Камчик. Попри розпал жнив, вони надали додаткову техніку та працівників.
«Люди, які не мали жодного стосунку ні до нашого міста, ні до району, просто на дружніх засадах допомогли завершити проєкт вчасно. У результаті, не враховуючи підготовчого етапу, площу вдалося збудувати всього за три місяці», — розповів Геннадій Мартинов.
Архітектура, за словами священнослужителя, є його давнім захопленням. Саме вона спонукає його подорожувати європейськими країнами, вивчати міський простір та переймати цікаві архітектурні рішення.
Під враженням від побаченого за кордоном і народилася концепція годинникової площі. Протоієрей Геннадій Мартинов переконаний, що вона є своєрідним продовженням базиліки, адже в її оформленні використані елементи архітектури, характерні для храмового комплексу.
«Це був дуже амбітний проєкт. Для невеликого провінційного міста його реалізація виглядала досить нетиповою», — зазначає він.
Сьогодні годинникова площа справді стала однією з головних візитівок Арциза. Саме її фотографії часто першими з’являються під час пошуку інформації про місто в інтернеті. Протягом року тут відбуваються різноманітні культурні заходи, а в період новорічних свят площа перетворюється на справжню зимову казку, де встановлюють і прикрашають головну ялинку міста.
Інтернет-видання Бессарабії
