22 листопада традиційно в Україні відзначають День музиканта. Тих, хто наповнює життя гармонією, зберігає культурну спадщину та дарує емоції, що торкаються найглибших струн душі. Одним із таких митців є Георгій Георгійович Моток — музикант, акомпаніатор і невтомний популяризатор народної музики Бессарабії з міста Білгород-Дністровський. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з митцем аби розповісти про його творчий шлях та вклад у розвиток музичної культури Бессарабії.
Георгій Георгійович Моток народився 17 квітня 1959 року в селі Фараонівка Саратського району. Перші кроки в музиці він зробив ще в дитинстві, коли навчався у першому класі. По материнській лінії вся родина була музичною, тож неабиякий талант передався йому від предків.
«Мій дідусь був віртуозним скрипалем. Інші родичі грали на баянах та акордеонах. Усі родинні свята, коли ми збиралися за великим столом, неодмінно супроводжувалися музичними виступами моїх рідних, які буквально мене зачаровували», — ділиться пан Георгій.
Саме ці родинні концерти пробудили в ньому сильне бажання навчитися грати. Його батько володів грою на гармоні, яку зберігав у шифоньєрі на найвищій полиці. Згодом, коли батька не було вдома, маленький Георгій став залазити на табурет, діставати гармонь і потайки намагався грати. Так він самотужки опанував свій перший інструмент. Коли одного дня батько, повернувшись з роботи, дав йому гармонь, навіть не здогадуючись про здібності сина, — був приємно вражений.
«Тато дав мені інструмент, не знаючи, що я вже вмію грати. І коли я заграв, він був водночас здивований і дуже радий. Після цього він одразу купив мені баян “Тендр”», — згадує музикант.
Далі Георгій самостійно розвивав свої навички вже на новому інструменті. У 12 років його творчий потенціал був настільки розвиненим, що хлопця почали запрошувати грати на весіллях та різних заходах. Під час служби в армії він також активно брав участь у самодіяльності.
Професійну музичну освіту пан Георгій отримав у 1983 році, закінчивши Одеське культосвітнє училище за спеціальністю «баян». У 1986 році він переїхав до Білгород-Дністровського, де спершу працював у будинку культури села Бритівка, а згодом — на заводі з виготовлення медвиробів, там він керував хором.
Переломним моментом у творчості стало знайомство із заслуженим діячем мистецтв України Валерієм Цурканом. Завдяки йому Георгій Георгійович почав брати участь у міжнародних конкурсах у Болгарії, Румунії та Польщі.
Нині музикант працює водночас у кількох закладах: у Болгарському центрі міста Білгород-Дністровський, де керує народним ансамблем «Майчина обіч», а також у палаці культури. Крім того, у селі Шабо він очолює ансамбль «Бессарабське джерело». Зі своїми колективами виступає не лише за кордоном, а й по всій рідній Бессарабії.
«Останні наші виступи відбулися буквально нещодавно. З ансамблем “Майчина обіч” ми їздили до Одеси, де виступали в Болгарському центрі на концерті, присвяченому Дню бессарабських болгар, на якому був присутній консул Болгарії. А два тижні тому ми мали честь виступити на фестивалі “Болград Вайн Фест”», — розповідає пан Георгій.
У його репертуарі переважають народні мелодії, хоча він виконує й естрадні композиції, а також пише власну музику. Готуючи концертні програми, музикант завжди орієнтується на вподобання глядачів.
Музика займає в житті Георгія Мотка особливе місце. Вона приходить до нього навіть уві сні. Удома, просто проходячи повз баян, він неодмінно зупиняється, аби провести пальцями по клавішах улюбленого інструмента. Кожен концерт для нього — це важлива подія, після якої він ще довго переживає емоційне піднесення.
Попри 40-річний стаж, музикант зізнається, що й досі хвилюється перед виходом на сцену — особливо коли на фестиваль приїздять колективи без акомпаніаторів і його просять зіграти незнайомі мелодії. Проте найбільше задоволення йому приносять безкінечні оплески глядачів.
За роки творчої діяльності Георгій Моток отримав безліч нагород як естрадний діяч. А цього року його відзначили почесним званням «Заслужений артист естрадного мистецтва України» за значний внесок у розвиток української культури та вагомі творчі досягнення. Це звання є відзнакою Творчої спілки діячів естрадного мистецтва України.
«Для мене ця нагорода стала справжньою несподіванкою. Валерій Іванович Цуркан вручив її після одного з чергових концертів у територіальному центрі», — ділиться музикант.
Попри всі досягнення, зупинятися він не збирається. У 60 років Георгій Георгійович отримав від друга Валерія Цуркана синтезатор і відтоді він опановує новий інструмент. З того часу минуло 6 років і митець вважає, що ще не досяг належного рівня гри, тому його мета — довести майстерність гри на цьому інструменті до рівня віртуоза.
★★★
У День музиканта Георгій Моток звернувся до своїх колег із привітанням: «Бажаю вам творчої наснаги, міцного здоров’я, більше концертів і можливості передавати свої вміння підростаючому поколінню, адже, як на мене, в Україні дуже гостро не вистачає акордеоністів та баяністів».
Інтернет-видання Бессарабії
