За останні пів року в Ренійській лікарні змінилося три генеральні директори. 16 жовтня новим вже четвертим генеральним директором був призначений Заслужений лікар України Віталій Гайдуков. Журналіст інтернет-видання зустрівся з Віталієм Миколайовичем та попросив розповісти про себе, про нове призначення, про життя, ситуацію в Україні та багато про що.

Микола Гайдуков народився 1959 року в місті Омськ. Його батьки працювали на заводі: батько – заступником директора, мати – інженером. Після закінчення факультету стоматології Омського медуніверситету, з 1981 по 1985 роки, працював в Омську в медсанчастині великого заводу. З 1985 по вересень 2024 року в Дунайській басейновій лікарні: лікарем-стоматологом, завідувачем відділення стоматології, виконував обов’язки керівника медичної установи, а з 2021 року до вересня 2024-го генеральним директором. У червні 2024 року президент України Володимир Зеленський надав В.М. Гайдукову звання «Заслужений лікар України».

У 1978 році, після другого курсу, Віталій та Ольга, студентка факультету санітарної гігієни Омського медуніверситету, зіграли весілля. 1981 року у них народилася донька Катерина, яка ось уже 15 років служить у Національній гвардії України. Її чоловік Дмитро очолює юридичний відділ у великій компанії. Мешкають вони в Одесі. У них двоє дітей: Ксенія та Соня. Старша – майбутній фінансист, навчається за держпрограмою у Словенії, молодшій 10 років, навчається у 4-му класі однієї з одеських шкіл.

Друга дочка родини Гайдукових Анастасія, 1991 року народження, закінчила податкову академію у Києві. Після закінчення магістратури навчалася в Канадському університеті «Фінанси та право» і ось уже 14 років працює у Торонто фінансовим аналітиком у великій компанії. Чоловік Анастасії Гліб займається автомобільним бізнесом. Вони виховують дочку Каміллу. Їй три з половиною роки.

Хто вам запропонував посаду генерального директора у Ренійській лікарні?

Ваш мер Ігор Вікторович Плєхов.

Ви були з ним знайомі?

Він часто приїжджав до нашої лікарні, іноді бачились. Я знав, що він мер Рені, він знав, що я очолюю Дунайську басейнову лікарню.

І все?

Все. Ігор Вікторович переконливо попросив допомогти Ренійській лікарні вийти з критичної ситуації, що склалася, успішно закінчити цей рік і підготувати все необхідне для укладання договорів з Національною службою здоров’я України на 2025 рік. Чому запропонував саме мені? Не знаю, можливо тому, що бачив якість медобслуговування в нашій медустанові.

Ви одразу погодилися?

Ні, два тижні думав. Жаль було залишати лікарню, в якій пропрацював 39 років, варягам з Києва. Душа болить від того, що Дунайську басейнову лікарню зробили підрозділом обласної, вже скоро вона не буде такою, якою була не один десяток років. Адже вона була однією з найкращих лікарень регіону.

Ви вже майже місяць на новій посаді.

Я вас зрозумів. Вже можу сказати, що у Ренійської лікарні є великий потенціал, є мінуси та плюси. Але найчастіше плюси стають мінусом.

Що ви маєте на увазі?

На відміну від багатьох інших міст, зокрема Ізмаїла, тут немає конкурентів. Тому не дивно, що багато лікарів не вдосконалюють свої професійні знання, покладаючись на те, що люди звернуться по допомогу саме до них – не їздити ж до Ізмаїлу чи Одеси. На жаль, вони помиляються. Багато хто їздить, навіть якщо це дуже не просто зробити. Люди хочуть отримати якісне лікування. І це нормально.

Як ви плануєте змусити деяких ренійських лікарів підвищувати свою професійну майстерність?

Я не збираюся нікого примушувати. Це їхнє рішення. Я просто буду крок за кроком шукати для лікарні хороших, конкурентоспроможних фахівців, якщо це слово сюди підходить. Іншими словами, таких лікарів, яким люди довірятимуть, а отже, звертатимуться до них, а не до лікарів Ізмаїла та Одеси.

Де ви думаєте шукати таких спеціалістів?

Скрізь, і насамперед серед переселенців, і разом із міською владою думатиму, чим їх зацікавити. До речі, нещодавно вдалося повернути знову до Рені молодого травматолога та його дружину, лор-лікаря, які деякий час після роботи в Рені (приїхали із Запоріжжя) переїхали до Ізмаїла. Тепер вони знову у Ренійській лікарні.

Як ви ставитеся до медичної реформи, що проводиться вже багато років в Україні?

Ґрунтовна відповідь на це питання займе дуже багато часу. Тому, якщо знов-таки коротко, то скажу так: попри те, що вже майже три роки в Україні триває повномасштабна війна, реформа триває та лікарні отримують фінансування. Але отримують за конкретного прийнятого та вилікуваного пацієнта. І тут завдання лікаря не лише вилікувати людину згідно з протоколом, як це було раніше, а й правильно та своєчасно все це внести до звіту для оплати Національною службою здоров’я України.

 Так, у лікаря це займає багато часу, але без цього гроші не прийдуть до лікарні. І тут дуже важливо, щоб лікар не на шкоду лікуванню, готував інформацію про своїх пацієнтів. На жаль, такі випадки поки що мають місце. Як і небажання лікарів вносити вчасно інформацію.

Що можете сказати про колектив Ренійської лікарні?

Тільки добрі слова. Мене вразило, що ніхто в повітрі не перевзувся.

Що це означає?

А те, що жоден співробітник не став підлаштовуватись, вибачте за таке слово, під нового начальника. Жодна людина не звернулася з проханням по додаткові блага, щоб я підвищив зарплату. Я не чув, щоб хтось погано відгукувався про моїх попередників, як це буває в багатьох установах, організаціях та підприємствах під час зміни керівництва. Це говорить про високий рівень порядності працівників лікарні.

До вас заходять ваші попередники?

Так, і Олег Костянтинович Бурля, і Антон Іванович Ланецький, і Олександр Віталійович Сирота. До речі, Олександра Віталійовича я призначив своїм першим заступником із усіма юридичними повноваженнями: з правом підпису, самостійним прийняттям рішень тощо. Я йому дуже вдячний, що погодився.

Як вам наше місто?

Тепер він уже й моє. Нормальне місто. Але мене здивувало те, що у Рені ціни на продукти харчування, особливо ціни на м’ясо та овочі на ринку,на 20-40 відсотків вищі, ніж в Ізмаїлі.

Що вас найбільше турбує?

Те, що йде війна та гинуть наші воїни, цивільне населення. Ми останні кілька десятиліть в Україні майже нічого не створили. Наша держава практично не дбає про старих та дітей. Я два роки працював у Африці. У них діти та старі на першому місці. Як у нас в Україні – ви самі знаєте. Так не має бути. Тривожить корупція, розвал економіки, соціальна незахищеність людей. Цей перелік можна продовжувати.

Яка якість головна для керівника?

Бути справедливим, вміти створити умови для роботи. Треба помічати та віддавати належне тим, хто досягає більших успіхів, ніж інші. Керівник повинен намагатися зазирнути в душу людині, зрозуміти її проблеми, в усе вдаватися: в особисті та в побутові проблеми підлеглих.

Що в житті тішить?

Результати своєї праці та успіх кожної людини, успіхи своїх близьких.

Що вас приваблює в людях?

Людяність. Порядність. Обов’язковість. Внутрішня краса. Загалом усе те, що робить людину людиною.

А в колегах?

Те саме. А ще на роботі, насамперед у керівника, не має бути нічого особистого. Він повинен ставитись до своїх підлеглих тільки виходячи з того, як він працює, як він ставиться до своєї установи, підприємства, до своїх колег.

А що в людях не сприймаєте?

Якщо людина не дотримується слова, багато говорить, а мало робить. Не сприймаю жадібність, лицемірство, фальш, заздрість, зраду.

Ви до нас у Рені надовго?

Ще два місяці тому мені й на думку не могло спасти, що поїду до Рені. Тож я не знаю. Налаштований працювати, а життя покаже. Ми, як кажуть, припускаємо, а Бог має.

Живете де?

Винаймаю за свої гроші квартиру в місті.

Ваше головне завдання сьогодні?

І на сьогодні, і на завтра, і на майбутнє завдання одне – зробити все можливе, щоб покращити якість медобслуговування. Природно, що цього я сам не доб’юся. Дуже сподіваюся, якщо й ненабагато, але все ж таки вдасться всьому колективу спільними зусиллями, крок за кроком домагатися цього.

Що для вас означає колектив?

Усе. Яким би не був сильним керівник, без підтримки колективу нічого не доб’ється. Це сім’я однодумців, відносини між якими складаються на чесних умовах.

Нагадаємо, після того, як Олег Бурля, який очолював колектив Ренійської лікарні два роки (після Олександра Сироти), подав заяву та звільнився за погодженням сторін, 17 березня 2024 року на позачерговому засіданні виконкому Ренійської міської ради новим генеральним директором комунального підприємства «Центральна міська лікарня міської ради» було призначено Наталію Бардіївську. На цій посаді вона утрималася до 16 липня 2024 року. Після неї, 2 серпня, гендиректором була призначена Лариса Георгіу. Не пропрацювавши і ста днів, вона теж написала заяву за власним бажанням і 9 жовтня на черговому засіданні виконкому Ренійської міськради було звільнено з посади. 16 жовтня, новим генеральним директором призначено Заслуженого лікаря України Віталія Миколайовича Гайдукова.