Сергій Бодя — фермер з міста Арциз, який уже понад дванадцять років працює в сільському господарстві. Він став одним із перших на півдні Одещини, хто зробив ставку на вирощуванні розторопші — культури, що поступово здобуває популярність завдяки своїм цілющим властивостям. З нагоди Дня фермера журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з Сергієм Лаврентійовичем про виклики, з якими стикаються фермери Бессарабії, про експерименти на його полях, адаптацію до змін клімату та пошук нових аграрних рішень.
Після закінчення школи батьки хотіли, щоб Сергій став фармацевтом, але він мріяв про професію агронома. Вступивши до технікуму, уже в 19 років він розпочав практику в агрофірмі, яка згодом запропонувала йому посаду головного агронома.
«Я відповідав за своєчасне протруювання насіння, дотримання технологічної карти та захист від хвороб, але не бачив перспектив розвитку, тому пішов служити в армію у Президентський полк», — розповідає пан Сергій.
Двадцять років Сергій Бодя відслужив у військовій сфері, а після виходу на пенсію вирішив повернутися до справи, про яку мріяв з дитинства — сільського господарства. Розуміючи, що для розвитку власного агробізнесу необхідний стартовий капітал, у 2012 році він влаштувався на роботу торговим представником, а з часом піднявся до посади супервайзера. Паралельно працював на землі, поступово втілюючи свою мрію. Коли ж йому запропонували стати регіональним менеджером в Одеській області, перед ним постала дилема: продовжувати кар’єру в компанії чи повністю зосередитися на власному бізнесі.
Сьогодні Сергій Бодя є фермером, який орендує та обробляє землі у Тарутинській і Павлівській громадах, але проживає в Арцизі.
«Я обрав улюблену справу — вирішив не відкладати мрію на потім. Так я заснував фермерське господарство “СІМ-АГРОЮГ”, а минулого року відкрив ще одне — “СІМ-ОРГАНІК”», — розповідає Сергій Бодя.
Його господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, стійких до спеки й посухи. Зокрема, у «СІМ-ОРГАНІК» вирощують еспарцет, сафлор та розторопшу. На думку фермера, саме ці рослини не лише витривалі до кліматичних викликів, але й покращують структуру ґрунту, що є критично важливим у південних регіонах.
«Ми прийшли до гарного результату не одразу. У перший рік зробили помилку — посіяли їх у низині, і вже потім зрозуміли, що ці культури краще ростуть на схилах», — ділиться досвідом пан Сергій.
Спочатку фермер планував вирощувати розторопшу для виробництва олії. Але в процесі культивації та калібрування він дізнався з численних джерел про її потужні лікувальні властивості. Це стало підставою для зміни підходу — фермер вирішив зосередитися на вирощуванні розторопші як лікарської рослини, здатної позитивно впливати на здоров’я людини.
«За деякий час ми почули вражаючі історії від людей, які почали вживати вирощену нами розторопшу: дехто позбувся безпліддя, інші — цукрового діабету, цирозу печінки, гепатиту чи алергії, а в декого нормалізувалася вага», — ділиться Сергій Бодя.
Фермер зазначає, що в умовах Бессарабії, де клімат посушливий, не варто очікувати такої врожайності, як, наприклад, у Хмельницькій області, де рівень вологи значно вищий. У своєму господарстві йому поки що не вдалося зібрати й пів тонни врожаю з гектара, тоді як на Хмельниччині вже збирають по 1,4 тонни.
Водночас пан Сергій принципово не застосовує десикацію перед збором урожаю, аби зберегти екологічну чистоту культури. За його словами, це робиться насамперед для безпеки споживачів — щоб люди були впевнені, що вживають продукт без шкідливих хімікатів, який дійсно сприяє оздоровленню, а не навпаки.
«Оскільки ми планували продавати насіння розторопші, то здали його на аналізи. Результати нас здивували: вміст головної діючої речовини — силімарину — перевищував стандартний показник у 30 разів. Саме ця речовина має лікувальні властивості та позитивно впливає на організм людини. Виявилося, що така висока концентрація зумовлена саме нашими кліматичними умовами: чим спекотніше, тим вищим в розторопші є показник активних компонентів», — підсумував Сергій Лаврентійович.
Щодо процесу вирощування розторопші, фермер наголошує, що посів слід проводити ранньою весною, на глибину 4–5 см у попередньо вирівняний ґрунт. Важливо своєчасно провести боронування та культивацію, щоб запобігти появі бур’янів.
Рослина невибаглива у догляді й не потребує фунгіцидної обробки. Торік вона також не вимагала застосування гербіцидів. Проте цього року, за словами агронома, з’явилася надмірна кількість тлі, яка незабаром може опинитися на полях, і є побоювання, що вона може поширитися й на посіви розторопші.
Цвітіння починається в червні, а збір урожаю відбувається вже в липні. Спочатку рослину скошують у валок і залишають дозрівати природним способом протягом трьох-чотирьох днів. Після цього розторопша надходить на первинну очистку: спеціальна машина відділяє насіння від рослинних решток.
«Ми придбали німецьке обладнання Petkus Gigant K-500, яке забезпечує більш глибоке очищення насіння. Завершальний етап — фотосепарація, що остаточно видаляє сторонні домішки та забезпечує максимальну якість продукції», — розповів пан Сергій.
Сьогодні слава про цілющу розторопшу, яку вирощує фермер, розлетілася далеко за межі Одеської області — її вже придбали представники з 14 областей України. Наразі Сергій Лаврентійович працює над створенням логотипу та упаковки для власної торгової марки, під якою розторопша офіційно з’явиться на ринку. Також він уже підписав угоди з дистриб’юторами.
Розторопша поки що залишається малопоширеною культурою серед фермерів Бессарабії — її можна вважати новинкою для регіону. Окрім господарства Сергія Бодя, її вирощує ще лише одне фермерське підприємство з Білгород-Дністровського району.
«Раніше були спроби вирощування цієї культури й в інших фермерів, але через складнощі зі збутом вони швидко відмовились від цієї ідеї», — розповідає він.
У зв’язку зі змінами клімату в господарствах Сергія Лаврентійовича постійно проводяться аграрні експерименти. Торік було висаджено 14 видів культур, аби визначити, які з них найкраще переносять повітряні посухи, що дедалі частіше вражають Бессарабію влітку. Навіть сорго — культура, яку ще називають «верблюдом степу» за її стійкість, теж не витримала нових умов. Цього року від вирощування цієї культури фермер відмовився остаточно.
«Сьогодні на наших полях ростуть люцерна, еспарцет, озима пшениця, озимий ячмінь, горох, соя, розторопша, сафлор, кілька сортів соняшнику та інші культури», — ділиться пан Сергій.
На його думку, за умов постійного підвищення температур не можна обмежуватися лише трьома-чотирма культурами. Необхідна постійна сівозміна, при цьому не менш як 30% площ мають бути відведені під бобові. Саме вони допомагають відновлювати в ґрунті дефіцит азоту, покращують його структуру, збагачують мікроелементами та сприяють розвитку мікробіоти. А чим більше в ґрунті корисних бактерій — тим краще зберігається волога, що, своєю чергою, позитивно впливає на врожайність і здоров’я рослин.
«Зрошення в наших умовах — не вихід, адже ми живемо в маловодній зоні. А буріння свердловин порушує підземний водний баланс. Тому єдиним сталим рішенням є грамотна сівозміна, яку можливо забезпечити лише шляхом постійного експериментування з підбором культур, здатних давати врожай у наших умовах», — наголошує фермер.
У планах Сергія Лаврентійовича — співпраця з Одеським селекційно-генетичним інститутом для створення нового сорту люцерни, який би забезпечував більшу зелену масу для підтримки тваринництва і мав би кращі насіннєві характеристики.
«До приходу радянської влади в Бессарабії протікало багато звивистих річок, завдяки чому волога довго зберігалася в ґрунті. Згодом їх русла штучно вирівняли, що призвело до дефіциту вологи та засолення ґрунтів. Я орендував землі, які були в найгіршому стані — із високим рівнем вмісту солей, де місцями ріс очерет. Але з часом, завдяки великій праці, я перетворив їх на зразкові, тепер вони дають гарну врожайність», — зазначає фермер.
Він також звернув увагу на цікавий факт: у низинах із високою концентрацією солей масово росте ромашка. Тож нині Сергій Лаврентійович вивчає і цю тему. Він вже закупив насіння і наступного року планує засіяти експериментальні ділянки лікарською ромашкою.
Інтернет-видання Бессарабії
