Народний духовий оркестр «Дунайські фанфари» міського Будинку культури давно став невід’ємною частиною культурного життя Рені. Без його участі не обходиться святкування Дня міста та інших святкових дат, які збирають велику кількість людей. Але мало хто знає, яким шляхом пройшов цей колектив, хто стояв біля його витоків і як він здобував своє нинішнє визнання. Про історію оркестру, що налічує майже півстоліття – у матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».
Формально датою створення духового оркестру Ренійського БК вважається 4 листопада 1977 року – саме тоді з’явилися перші документи про його заснування. Однак справжнім днем народження колективу стало 7 листопада того ж року, коли відбувся перший публічний виступ оркестру в рамках святкування 60-ї річниці жовтневої революції. Його засновником був чудовий музикант та великий ентузіаст своєї справи, тодішній молодий директор районного Будинку культури Михайло Катаной. А починалося все так…
«За освітою Михайло Георгійович був клубним працівником вищої кваліфікації, спеціальність – диригент духового оркестру. Ми обоє закінчили Кишинівський музичний інститут імені Гавриїла Музическу, а одружилися, будучи ще студентами. Перед нами відкривалися добрі перспективи. Чоловік – він чудово грав на валторні – посів друге місце на республіканському конкурсі виконавців духової музики та отримав запрошення до симфонічного оркестру Молдавської РСР. Мені запропонували роботу на Молдавському телебаченні в ансамблі «Фолклор». Але над нашою молодою сім’єю, на той момент у нас уже народився первісток – син Данієл, тяжіло «квартирне питання», і так вийшло, що його вирішили саме в Рені. Причому зовсім несподівано», – згадує його вдова Марія Катаной, у минулому завідувачка районним відділом культури, а нині солістка народного вокального ансамблю «Церенкуца».
За словами Марії Георгіївни, влітку 1976 року вони з чоловіком приїхали у відпустку погостювати у її батьків в Орлівці. Перед від’їздом вирішили поїхати до Рені та зайти до РБК – поділитися досвідом, побував того дня і в районному відділі культури.
«Євгенія Петрівна Мозер, тодішня його завідувачка, нас дуже добре зустріла та запропонувала роботу. Голова райвиконкому Альбін Дмитрович Дербоглав обнадіяв щодо житла. Я переїхала до Рені першої – того ж року, а Михайло Георгійович на початку 77-го. Раніше ніяк не міг: у Будинку культури райцентру Нові Анени у Молдавії, де він працював директором, сталося зухвале пограбування. Збитки було завдано на 11 тисяч рублів – величезні гроші на ті часи. Грабіжника знайшли, але до суду над ним чоловік змушений був залишатися у Нових Аненах», – розповідає Марія Катаной.
Ставши директором Ренійського РБК, він із перших днів зайнявся створенням духового оркестру. Марія Георгіївна добре пам’ятає, наскільки чоловік був захоплений реалізацією задуманого, навіть власноручно розписував партитури. В результаті Михайло Георгійович зумів об’єднати розрізнені групи музикантів, які тоді грали хто у військовій частині, хто в Клубі моряків. він не лише зібрав усіх цих людей, а й захопив їх своєю ідеєю. Так було створено зведений духовий оркестр. Поступово колектив ставав згуртованим, розширювався репертуар, з’являлися нові творчі задуми, оновлювався склад оркестру.
«У колективі працювали і професіонали, і любителі. Це були люди різного віку та професій, але всіх їх об’єднувала любов до музики: Євген Білобров, Микола Бутур, Ілля Балуца, Олександр Шаповалов, Михайло Шкева, Михайло Терзі, Геннадій Тукілуш, Валерій Терзіогло, Олександр Кокалко, Олександр Неделко, Лариса Прохорова, Юрій Гапчук. Багатьох із них, на жаль, уже немає з нами», – продовжує Марія Катаной.
З 1 травня 1990 року оркестр став регулярно грати по неділях у міському парку. У послужному списку колективу є безліч дипломів за участь у щорічних районних фестивалях «Хоровод дружби», «Мерцішор», обласних фестивалях духових оркестрів, фестивалі «Тобі, Україно!», за участь в обласному турі Всеукраїнського огляду народної творчості. Багаторічну працю колективу було заслужено відзначено у 1991 році: наказом №132 від 30 жовтня управління культури Одеської облдержадміністрації надало оркестру духових інструментів Ренійського РБК звання «народний самодіяльний колектив», яке від підтверджував двічі – у 2001 та 2004 роках.
Гастрольна карта духового оркестру виявилася досить обширною. Колектив виступав у Кілії, Сараті, Татарбунарах, двічі їздив до Одеси на Всеукраїнські фестивалі народної творчості, був у гостях у містах і селах сусідньої Молдови – Джурджулештах, Вулканештах.
«Михайло Георгійович душею вболівав за оркестр, адже він був його дітищем. І коли чоловіка не стало, я всі розписані ним партитури віднесла до районного Будинку культури. Колектив дбайливо зберігає його творчу спадщину», – каже Марія Катаной.
Після його смерті восени 2004 року диригентом духового оркестру став Федір Степанович Бушняк, який чудово грає на тромбоні. А потім його змінив Михайло Дмитрович Тетрадов і колектив, який згодом став називатися «Дунайські фанфари», під його керівництвом залишається в надійних руках. У репертуарі оркестру представлений весь спектр духової музики: церемоніальна, класичні твори, танго, вальси, фокстроти, народні мелодії, джазові композиції, а також твори для солістів з оркестром. Вальси, фокстроти, марші, популярні твори з народної та естрадної музики радують слухачів своїм гармонійним звучанням.
Ще у 2000 році Михайло Георгійович Катаной у своєму інтерв’ю автору цих рядків говорив: «Духовий оркестр для нашого міста – це як брошка на піджаку. Її можна зняти і викинути, можна залишити, але для того, щоб вона справді служила прикрасою, її треба регулярно чистити, натирати, щоб блищала, в загальному, дбати про неї».
Ці слова не втратили своєї актуальності й сьогодні. Будь-який творчий колектив не може жити без допомоги та підтримки. За весь час свого існування прославлений колектив не був позбавлений їх: хто хотів і міг, допомагав йому. Допомагали оркестру в різні роки райдержадміністрація, міськвиконком та ТОВ «Виноградар». У 2001 році тодішній міський голова Сергій Колевич подарував колективу нові костюми, що для артистів було дуже важливо.
«Духовий оркестр – це справжня перлина нашого міста. Він створювався на моїх очах, і всі ці роки я уважно стежу за його виступами, щиро радію всім досягненням і хочу побажати йому подальших творчих успіхів», – сказала на завершення Марія Катаной.
Фото надані Марією Катаной.
Інтернет-видання Бессарабії
