Вони жили у різних куточках України. Кожна планувала, мріяла та працювала в рідному місті, але прийшла війна. Два роки тому наші героїні не знали одна одну, але сьогодні Тетяну Жужукову, Анастасію Безсонову та Ангеліну Ільчук об’єднує не тільки статус ВПО.
Бессарабія стала для героїнь нашої публікації другим домом, без якого вони вже не уявляють свого життя. Різноманіття діалектів, менталітету, обрядовості та традицій вже не здаються їм дивними та чужими, а навпаки, прив’язали дівчат до себе.
Тетяна Жужукова бігла від обстрілів з окупованого міста Бердянськ, Анастасія Безсонова приїхала до Бессарабії з міста Миколаїв, а Ангеліна Ільчук народилась, жила та навчалася у столиці. Три різні долі, які зустрілися у маленькому місті Болград.
На початку повномасштабного вторгнення, коли вся Україна потерпала від постійних обстрілів та атак російських військ українці шукали відносно спокійні місця для тимчасового перебування. Бессарабія прийняла багато вимушених переселенців. Одні продовжили свій шлях та поїхали далі за кордон, інші повернулися до рідних міст, а для когось мальовничий клаптик землі на півдні Одеської області став другим домом.
“Я нічого не знала про Бессарабію. Взагалі не уявляла, яка вона. Коли я вперше потрапила сюди, не розуміла якою мовою розмовляють місцеві жителі, думала, що це туристи, а сьогодні я вже звикла чути гагаузьку, болгарську, албанську та румунську мови. Не уявляю своє життя без Бессарабського вайбу”, – каже Анастасія Безсонова.
Знайшла себе в Болграді й 15 – річна Ангеліна Ільчук. Після переїзду у спокійний Болград з шумного Києва, вона змогла не впасти в розпач та більше розкрити себе.
“Мені не вистачає часу на “посумувати”. Я знайшла нових друзів, відкрила в собі нові грані, почала займатися танцями та грати у театрі. Я мрію поступити та повернутися сюди, бо не уявляю свого життя без цього місця”, – ділиться Ангеліна.
Якщо для Анастасії та Ангеліни Бессарабія стала відкриттям, то для Тетяни Жужукової вона була вже знайома. Тут в неї багато родичів зі сторони колишнього чоловіка.
“Я знала, що мене тут не залишать та що тут буде спокійно. Скажу чесно, я не відразу відчула себе тут, як вдома, але зараз маю багато знайомих та друзів, які дарують мені це відчуття своєю турботою”, – розповідає Тетяна.
Що ще може об’єднувати наших героїнь? Театр.
Ангеліна, Тетяна та Анастасія зіграли головні ролі в інтерактивній виставі від театральної студії “ОнгЪл” “Ласкаво просимо додому”. Вони грали себе, сюжет вистави збігається з долею наших героїнь та тисяч українців, які тікали від війни в Бессарабію. Три дівчини опиняються в незнайомому середовищі, вони розгублені та налякані. Навколо них багато людей, які говорять незнайомими мовами та поводять себе незвично. Головним героїням доведеться пройти випробовування, невеличке та дуже цікаве.
У виставі грали: Ольга Коршок, Тетяна Жужукова, Анастасія Безсонова, Ангеліна Ільчук, Марія Марчишина, Олена Кальчева, Артем Налчаджи та Андрій Станєв. Режисер Серафим Савченко. Керівник проєкту Тетяна Манолова.
Зазначимо, що проєкт реалізовується Інша Освіта / Insha Osvita та zusa у співпраці з КЗ “Центр культури та дозвілля” Болградської міської ради Одеської області.
Проєкт «Ласкаво просимо до дому: Інтерактивна вистава з історії та культури етносів Болградської громади для інтеграції у місцеве середовище вимушено переміщених осіб із дітьми через культуру» реалізовується за фінансової підтримки «Culture Helps / Культура допомагає» — проєкту, що співфінансується Європейським Союзом у межах спеціального конкурсу пропозицій для підтримки українських переміщених осіб та українського культурного та креативного секторів.
Більше про героїнь дивіться у відео.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю “Махали” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Інтернет-видання Бессарабії
