Учора, 16 травня, Ізмаїл приєднався до всесвітнього святкування Дня вишиванки. Це той день, коли величезна кількість українців у містах та селах України, а також за кордоном одягають свою національну святиню та реліквію – вишиту сорочку. На знак солідарності з Україною вишиванки вдягають громадські діячі, політики та прості громадяни 60 країн світу, де також святкується цей день.
Ідея вшановувати український традиційний одяг виникла у 2006 році. Її авторами стали студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету Олександр Ткачук та Леся Воронюк. Тепер День вишиванки святкують щороку третього четверга травня.
В рамках цього чудового свята Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав’я та ГО «Центр соціально-культурної творчості «Гармонія»» провели спільну акцію «Вишиванку одягаємо, Україну прославляємо!», яку відвідала журналістка видання “Махала”.
Головними героїнями заходу стали українські вишиванки із фондів музею Придунав’я. Кожна з них представляла зразок вишитих жіночих та чоловічих сорочок із різних регіонів України. Виготовлені вони були наприкінці 19-го – на початку 20-го століть. Цей старовинний одяг був пошитий з натуральних матеріалів – коноплі, бавовни, льону.
«Серед експонатів є сімейні спадщини. Одна з вишиванок дісталася нашій місцевій художниці Ларисі Соріної від її бабусі. Є сорочка початку 20 століття, яка була передана і моєю бабусею. У фонді нашого музею зберігається близько 50 сорочок. Це українські, румунські, молдавські, гагаузькі вишиванки. Бессарабія – це багатонаціональний край. У кожного етносу свої кольори та орнаменти, візерунки, техніка вишивання. Але коли вони проживають тут, на півдні Бессарабії, то відбувається асиміляція, і вже важко відрізнити, де українська, а де молдавська вишивка», – розповіла заступниця директора з наукової роботи Катерина Альошина.
У вишиванкову експозицію свята гармонійно вписалося колоритне полотно художника минулого століття Олександра Бистрякова. На ньому зображена жінка у вишиванці з червоним намистом. Картина була передана музею вдовою художника.
Для інформації: Олександр Бистряков народився в Ізмаїлі у 1907 році. У роки Другої світової війни потрапив до концтабору в Німеччині. Переживши жахливі часи, емігрував до США, оселився у місті Ньюарк штату Нью-Джерсі. Там працював портретистом. Все життя сумував за батьківщиною, мріяв повернутися, але не судилося. За заповітом вдова Олександра Бистрякова у 1966 році перевезла до рідного міста його прах, який поховали на міському цвинтарі. Були передані Ізмаїлу і його картини: одна частина дісталася Ізмаїльській картинній галереї, друга потрапила до приватних колекцій. Картина ж із жінкою у вишиванці була передана музею Придунав’я, де дбайливо зберігається. Ця робота пройшла реставрацію в Одеському реставраційному центрі.
У День вишиванки в стінах музею Придунав’я відбувся пізнавальний захід «Екскурс у символіку візерунків «Вишиваний код України»», який провели заступниця директора з наукової роботи Катерина Альошина та завідувачка відділу історії та культури Лариса Землянська. Із вступним словом виступила директорка музею Придунав’я Ольга Тирон. «Вишиванка – це кохання, вишиванка – це сила, вишиванка – це зброя. Ми вдячні нашим збройним силам за те, що маємо сьогодні можливість провести цей захід. Миру всім, щастя, здоров’я та радості», – привітала вона.
Музичний фон свята створювали народна вокальна студія «Креатив» Обласного центру національних культур (художній керівник – С. Нейчев), вокальний жіночий колектив «Мелодія Дунаю» (художній керівник – Т. Кратко), виконавець музичної школи ім. М. Чембержі Тимофій Власов та учениця вокальної студії “Нота” Ганна Ратнюк.
Керівниця гуртка «Лялька-мотанка» Палацу дітей та юнацтва ім. Алли Іванової Тетяна Пінтійська провела майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки, в якому могли взяти участь усі бажаючі.
У рамках святкування Дня вишиванки біля музею Придунав’я проходив і благодійний ярмарок на підтримку Збройних Сил України, який провели волонтери громадської організації «Ізмаїл для ЗСУ».
«На нашому ярмарку представлені на продаж різноманітні прикраси та сувеніри, розписні гільзи, які були привезені з поля бою. За невеликий донат ми даємо можливість сфотографуватись у справжній касці бійця ЗСУ. Також уперше ми представили прапорці із підписами бійців 88 батальйону. Є у продажу також ласощі та напої. Кошти від ярмарку буде направлено на закриття чергового запиту від військовослужбовців – на придбання павербанків та планшетів. Ці речі на фронті дуже актуальні, але, на жаль, це розхідники. Також люди мали змогу написати на листочках добрі слова нашим захисникам. Ми їх обов’язково передамо черговою посилкою на фронт, і вони обов’язково доїдуть до хлопців», – розповіла волонтерка ГО «Ізмаїл для ЗСУ Олена Старушенко.
У цей же час біля Палацу культури ім. Т. Шевченка проходив ще один святковий захід. Концертну програму, яка зібрала багато глядачів, створили міські музичні колективи та окремі солісти. Поряд йшла ярмаркова торгівля – за столами розмістилися представники різних волонтерських організацій та об’єднань, усі вони збирали кошти для окремих потреб військових.
Так волонтери руху «Збережемо своїх» продовжували збір на придбання автомобіля для підрозділу аеророзвідки 56 бригади. «Збір триває третій тиждень, поки зібрали 56 тисяч, а всього потрібно 180 тисяч грн. Хлопці паралельно з нами відкрили свій збір на пікап. У них було 4 або 5 машин, і всі були розбиті. Залишилися роздовбані старі «Жигулі», які вони періодично носять на руках. Їм дуже потрібні автомобілі», – каже волонтерка Світлана Компаній.
Організація «Елітні сітки» збирала гроші на придбання матеріалів для плетіння маскувальних сіток. Волонтерка із Саф’ян Вікторія Шпаченко навчилася розписувати великі гільзи, продаж яких приносить відчутний внесок у спільну справу.
“Я самоучка. У мене в школі був дуже хороший учитель малювання, у нього я і навчилася малювати.
Дівчата принесли мені гільзи та сказали «треба!». І так я почала їх розписувати. Якщо потрібно терміново, то на розпис йде тиждень, а якщо без поспіху, то тижнів зо два-три. Гільзу потрібно спочатку зачистити від фабричного напилення. Потім я покриваю її фарбою для металевих виробів і лише після цього розписую.Найчастіше ми ці гільзи продаємо через лотерею. Квиток коштує 1000 грн. Участь беруть десь двадцять учасників, одному з них і дістається така гільза. Усі гроші йдуть нашим хлопцям», – поділилася Вікторія Шпаченко.
Незважаючи на буденний день, торгівля йшла, дорослі та діти підходили до столів, купували, донатили. Цього дня кожен із учасників – волонтери та покупці – із задоволенням робили посильний внесок у досягнення однієї спільної мети – Перемоги над ворогом.
Інтернет-видання Бессарабії
