Ще в грудні, а потім одразу після настання нового року до редакції видання «Махала» звернулося кілька людей і озвучили одну й ту саму проблему – часта відсутність води у водопроводі села Залізничне-1. Йдеться про тих людей, які проживають біля залізничної станції «Табаки».
Люди скаржилися, що вежа, яка качає воду, перебуває в аварійному стані, не обслуговується належним чином. До того ж накопичувальна ємність дуже стара. Чи чистять її і дезінфікують? Навряд чи. Ми почали розбиратися в ситуації. Виявилося, що проблема не така проста, як здається на перший погляд.
Про історію водопроводу та звідки виникла проблема нам розповіла староста села Залізничне Світлана Гергі.
Водопровід був збудований ще за радянських часів. Воду використовували на залізничній станції. Водопровід був прокладений і до будинків мешканців, які переважно працювали на залізниці. У 1996 чи 1997 році вежу взяв у найм підприємець ФОП Голдобін. Він придбав ліцензію на спецводокористування та качав воду із глибини понад 100 метрів. Вода за якістю була гарною, дебет великий, води вистачало всім. Її розвозили машинами селами, до міста. Пізніше воду після доочищення стали продавати в магазинах Болграда. Проблеми почалися останніми роками, вони були викликані як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками.
Підприємець, який орендував вежу, виїхав за межі України. Сьогодні у бізнесі допомагає син Андрій Голдобін, який також перебуває за кордоном.
Світлана Гергі розповіла, що коли село Залізничне переходило до Болградської громади, міський голова Сергій Димитрієв зустрічався з людьми та орендарем, щоб обговорити питання, що ж далі робити із цією вежею. Адже забезпечення водою дуже важливе для посушливої Бессарабії. Пропонувалося передати вежу на баланс комунального підприємства «Горводоканал», модернізувати її, встановити нове обладнання. Але тоді підприємець, котрий орендував вежу, сказав, що готовий далі продовжувати свою діяльність, люди теж висловилися за.
Донедавна вартість послуг із водозабезпечення становила 15 грн за 1 куб води, що значно нижче, ніж у Болграді. І лише нещодавно орендар підняв платню до 25 грн за 1 куб води.
Зараз проблеми викликані застарілим обладнанням, пробоїнами у старому водопроводі та станом самої вежі. Те, що вона в аварійному стані – видно не озброєним оком. Почав виходити з ладу насос, який качає воду і сама ємність для накопичення води протікає. В результаті вода йде в землю, а насос, використовуючи електрику, вхолосту качає воду. Про це розповів Андрій Голдобін, з яким ми зв’язалися телефоном.
Ця інформація є і в нещодавно створеному чаті «ВОДА ТАБАКИ (водопровід)» у Вайбер. У січні абонентів попередили, що воду подаватимуть по годинах.
«Шановні абонементи, у зв’язку з високим споживанням електроенергії, підвищенням ціни, наявними пробоїнами, постачання води буде за графіком: вранці з 8.00 до 11.00 увечері з 16.00 до 20.00. Просимо поставитися з розумінням та організувати особистий запас води у ємності», – йдеться у повідомленні.
«Ситуація справді складна. Вода є, але є технічна втома обладнання та системи. Усе це потребує фінансових вливань. Основна проблема – це несплата населенням за воду за минулі місяці та навіть роки. У нас близько 40 абонентів, а сплачує 10 осіб. Створився великий борг. У Вайбері попереджаємо про роботи на водопроводі, ведемо постійний діалог з абонентами. У нас система водопостачання ділиться на дві – стару та нову із пластиковими трубами. Стару систему прокладено за радянських часів, труби лопаються і пробоїни ростуть як гриби після дощу. Для їх ліквідації потрібні ремонтна бригада та екскаватор. Тому ухвалено рішення відокремити стару систему від нової. Поступово всіх підключатимемо до нової системи. Потрібне фінансування. Ми говорили з міським головою (ред.Сергієм Димитрієвим) про передачу вежі до міської ради, щоб фінансування було звідти. Я хоч завтра віддав би цю свердловину, бо це проблема. Люди не розуміють того, що потрібно щомісяця оплачувати електроенергію. Але й міська рада (ред. Комунальне підприємство «Міськводоканал») не може взяти її зараз. Потрібна ліцензія на спецводокористування. У «Горводоканалі» її немає. У батька (ред.нинішній орендар ФОП Голдобін) ліцензія дійсна, і я її збираюся продовжувати. Тому я пропоную, щоб батько допомагав у цій справі, був керівником чи найманою особою. А я укладатиму договір з комунальним підприємством як будь-який інший користувач», – розповів Андрій Голдобін.
«До нас не зверталися мешканці села Залізничне, я вперше чую про те, що там немає води. Знаю, що там є в оренді об’єкт водокористування і займається водопостачанням. Якщо мешканці села Залізничне думають, що якщо його передадуть у громаду, то все буде ідеально, то це не так. Ми не проти взяти цей об’єкт на баланс. Але наскільки я знаю, орендар не збирається його повертати. Навіть якщо це станеться, ми наведемо там порядок, який може не всім абонентам сподобатися. Тому що одразу підніметься тариф на воду, на який ляже ПДВ, адміністративні витрати тощо. КП обслуговуватиме ці мережі, абонвідділ збиратиме кошти за користування водою. Якщо орендар відмовиться, ми звичайно не залишимо людей без води. Але зараз не стоїть це завдання. Ефективніше, щоби орендар працював як працює», – розповів виданню Болградський міський голова Сергій Димитрієв.
Однак, вивчаючи Програму водопровідно-каналізаційного господарства Болградської територіальної громади на 2024-2026 роки, ми побачили, що міська рада все ж таки планує працювати з цією свердловиною.
У розділі «Модернізація систем водопостачання населених пунктів» планується виготовлення проєктно-кошторисної документації та проведення експертизи «Реконструкція водонапірної башти за адресою вул. Привокзальна, 7, а в селі Залізничне Болградського району Одеської області. На це у місцевому бюджеті у 3 кварталі заплановано кошти у розмірі 250 тисяч грн.
І поки вирішується доля свердловини та водопроводу в селі Залізничне, найрозумніше для мешканців Залізничне – оплачувати тариф за воду, щоб зовсім не залишитися без води, як це сталося з жителями сіл Оксамитне та Тополине Болградської громади.
Інтернет-видання Бессарабії
