Сергій Гусєв родом із міста Миколаїв. На південь Одещини в місто Болград він разом з родиною переїхав на початку повномасштабного вторгнення. Сергій виділяється серед натовпу через свій зовнішній вигляд і неповторний стиль. У мирному житті він займався фотографією та будівельними роботами, а сьогодні є військовослужбовцем Національної гвардії України.
Журналістка інтернет-видання “Махала” поспілкувалася з Сергієм, та дізналася про його шлях у фотографії та будівництві, а також про життя на новому місці.
Вперше Сергію сподобалося мистецтво фотографії ще коли він навчався у сьомому класі школи. На початку Сергій знімав на плівковий фотоапарат, сам проявляв ці фото та друкував їх. Після школи на деякий час фотографія відійшла на другий план, але на початку двотисячних він придбав свій перший маленький цифровий фотоапарат. Це був один із перших фотоапаратів фірми Mustek.
“Тоді я займався ремонтами та внутрішнім оздобленням приміщень, працював над будівництвом приватного будинку. Власник цього будинку мав розплідник собак – серед них були середньоазіатські вівчарки та мастифи, великі та сильні тварини. У той період у них народилися цуценята, і я поступово почав їх фотографувати. Згодом у мене з’явився фотоапарат Canon 350, і фотографії стали ще цікавішими та якісними. Після цього у мене прокинулося бажання працювати з людьми і більш усвідомлено займатися портретною фотографією”, – розказує Сергій.
Фотохудожника зацікавило не лише зовнішнє зображення людини, а і її внутрішній стан, справжня сутність. Адже для Сергія важливо не те, як людина виглядає – її одяг, зачіска, макіяж, – а те, чи здатна вона наодинці зі ним, перед камерою, бути такою ж природною, як наодинці перед дзеркалом.
“Найкращі кадри зазвичай виходять наприкінці зйомки. Я обрав для себе певний стиль роботи: ми спілкуємося, знайомимося, просто гуляємо містом, якщо зйомка проходить на вулиці. Я розповідаю щось моделі, вона – мені. Ми разом шукаємо цікаві моменти. Усе відбувається легко і невимушено, і саме так народжуються справжні кадри. Іноді я беру із собою музику – маленьку колонку або телефон, якщо колонки немає. Я намагаюся підібрати мелодію, яка відповідає характеру людини. Це допомагає створити атмосферу, що дозволяє моделі розкритися”, – пояснює Сергій.
Він вважає, що під час особистих бесід в невимушених обставинах, знімки виходять зовсім іншими – вони живуть власним життям.
“Фотомистецтво допомагає мені не допускати у життя можливості депресії. Я отримую задоволення від спостережень та зображень дорослих та малих людей, тварин”, – каже Сергій.
Сергій дуже виділяється з натовпу. Він завжди одягнений в сорочку та штани, дотримується офіційного стилю.
“Одного разу попався мені серіал Люцифер. Мені сподобався актор, який грає головного героя Люцифера. Він постійно був у костюмах. Тобто мені сподобалося, що постійно він ось перебуває в такому стильному стані, у сорочечці, постійно в різних костюмах. Він акуратно одягнений. І я зрозумів, що мені це теж близько. Я почав шукати фотографії з подібним стилем в Пінтересті і так я знайшов свій стиль. Мені просто хотілося внести позитив не тільки у своє життя, а й у життя тих людей, з якими я стикаюся, з якими я працюю, які мене бачать на вулиці”, -– розповідає Сергій.
Шукаючи свій стиль Сергій зацікавився пошиттям одягу. Він закінчив курси крою та шиття.
“Мені було це цікаво. На заняттях були тільки одні дівчатка і я. Мені цікаво було, як це все влаштується і як шиється одяг. І потім я вже вдома шив сорочки і штани. Навіть замовлення брав, і за гроші спідниці шив”, – згадує Сергій.
“Я вже згадував, що намагаюся вносити в життя людей позитив своїм прикладом — через фотографію, свій стиль, свою роботу. Колись я займався ремонтами. У мене була цікава ситуація. Я приїхав на об’єкт у звичному для себе стилі: сорочка, жилетка, краватка, темно-синє пальто. Коли замовниця відчинила двері, вона здивовано запитала: «А ви точно займаєтеся ремонтами?». Люди звикли бачити будівельника в простому, непримітному одязі. Тому для них це був справжній шок. Але приємний. Адже, коли ти приходиш, показуєш свої роботи, спілкуєшся з людьми, розповідаєш про процес, це викликає довіру та прихильність”, – розказує Сергій.
Спочатку Сергій працював у компанії в місті Миколаїв і робив ремонти у складі бригади. А вже через декілька років він звідти звільнився і почав працювати разом з напарником удвох, як приватні підприємці.
“Я виконував різні види робіт: шпалери, шпаклівка, заливка підлоги, монтаж натяжних стель, укладання плитки, демонтаж і встановлення вікон, монтаж міжкімнатних дверей. Брав квартири «під ключ» і виконував повний цикл ремонтних робіт. А головне — мені все ця робота справді дуже подобається”, – розповідає Сергій.
Сьогодні Сергій служить у Національній гвардії України. Це займає більшу частину життя, тому справи для душі – фотографія і будівництво – поки стоять на паузі.
“Хочеться, щоб війна якнайшвидше закінчилася, щоб усі, хто служить на передовій, повернулися додому. Це надзвичайно складно, і кожен із них заслуговує на спокій. Щоб люди змогли повернутися до своїх професій, якими вони займалися до війни, адже серед військових багато справжніх фахівців у своїх сферах, але зараз вони всі виконують одну спільну справу — воюють. А так хочеться більше позитиву, більше світла нести людям”, – на завершення промовив Сергій.
Інтернет-видання Бессарабії
