Співробітники Болградського історико-етнографічного музею провели захід, який був присвячений збереженню видатної пам’ятки архітектури – пожежній каланчі в місті Болград. Зараз вона перебуває в аварійному стані. Місто може втратити цю пам’ятку, яку побудували в XIX столітті за проєктом архітектора Бернардацці. Вирішення проблеми ініціювали Людмила Леснікова, голова громадської організації «Квітучий Болград”, та співробітники музею, долучивши автора поки невиданої книги про історію пожежної служби та каланчі Рафаеля Нікіта. В музеї побувала журналістка видання «Махала».
На початку заходу присутні змогли ознайомитися з історією створення пожежної охорони в Болградському районі, про яку розповіли директорка музею Тетяна Туфекчи та наукова співробітниця музею Ніна Гейко. Відеоколаж складався з історичних фото самої каланчі та людей, які стояли на захисті пожежної безпеки в різні роки. Багато ветеранів пожежної служби знаходилися в залі. День заходу також був обраний невипадково. Саме 29 січня раніше відзначався День працівників пожежної охорони. З 2008 року День пожежної охорони відзначається 17 квітня. Але 29 січня залишається Днем вшанування ветеранів та пенсіонерів пожежної охорони.
На початку заходу керівник Болградського районного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій, майор служби цивільного захисту Борис Михальчан відзначив ветеранів пожежної служби Подяками. Їх отримали: Світлана Дмитрівна Іванченко, Анатолій Михайлович Єдаков, Рафаель Георгійович Нікіта, Іван Костянтинович Газібар, Сергій Якович Звягінцев, Сергій Вікторович Прутяну, В’ячеслав Вікторович Старшинов, Сергій Георгійович Мітішов та інші.
Про необхідність зберегти пам’ятку Болграда говорили всі присутні в залі – Людмила Леснікова, голова громадської організації «Квітучий Болград”, екс-директорка школи для глухих дітей Тетяна Неткова, перший заступник голови Болградської РВА Валерій Єребакан.
Згідно з законом відповідальним за збереження каланчі є її балансоутримувач. Вона знаходиться на балансі та на території пожежної частини в місті Болград. Але тут є проблема.
«Ми не можемо проводити ремонт власними силами пам’ятки архітектури. Треба залучати організації, які мають ліцензію на виконання цих робіт. Ми з міським головою розпочинаємо цю роботу. Будемо їхати до керівництва головного управління і вирішувати питання на рівні області», – повідомив Борис Михальчан.
Цю інформацію підтвердив Болградський міський голова Сергій Димитрієв.
«Ми вже намагалися з минулим керівником частини перевести її на баланс міста. Але тоді все зупинилося. Зараз починати треба з того, щоб зробити проєктно-кошторисну документацію. Вона дороговартісна, ніж зазвичай, бо каланча є пам’яткою архітектури. Ми зможемо виділити кошти на проєктно-кошторисну документацію з міського бюджету. А далі шукати кошти на її реставрацію, в тому числі через грантові проєкти», – розповів міський голова.
Проблема стану будівля виникла не зараз. Присутні на зустрічі екс-керівники – Рафаель Нікіта та Анатолій Єдаков визнали, що зараз будівля в дуже поганому стані.
«Це і моя провина, і моїх послідовників, її треба було зверху перекрити. Туди потрапляла вода, сніг. Якщо не законсервувати будівлю зараз, то й відновлювати буде нічого», – наголосив Анатолій Єдаков.
Рафаєль Нікіта, який також очолював пожежну частину, намагався зберегти каланчу, хотів навіть відкрити там музей пожежної охорони. Для цього треба було відремонтувати будівлю. Але коштів на це не знайшли.
Саме Рафаель Нікіта зібрав фото та історичні факти про історію каланчі й написав книгу, яка поки в рукописі «Болград. Пожежна Служба». Уривки з неї можна прочитати на сторінці Болградського музею в Фейсбук.
Підсумком обговорення можна назвати слова мешканця Болграда Валерія Абаджиєва.
«Каланча – це один з впізнаваних візуальних образів нашого міста. І не зберегти візуальний образ – це велика втрата для Болграда. Треба об’єднати зусилля та її зберегти», – висловив він свою думку.
Видання «Махала» взяло на себе зобов’язання висвітлювати вирішення цієї проблеми. А якщо знадобиться – звертатися до влади різного рівня, щоб нагадати про проблему та прискорити її розв’язання.
В 1856 році південна частина Бессарабії перейшла під протекторат Молдавського князівства, де розташовувалися 40 болгарських колоній, у тому числі й місто Болград. Це призупинило розвиток пожежної служби колонії.
У 1879 році міністром внутрішніх справ були затверджені «Правила про порядок управління пожежною командою». Замість старої пожежної команди, що комплектувалася за рахунок військових підрозділів, створюється громадська вільнонаймана пожежна частина, яка фінансувалася за рахунок міського бюджету.
На той час дерев’яна каланча була однією з найвищих будівель у місті та служила для пожежних оглядовим майданчиком. З каланчі відкривався вид на все місто і села, що оточували його.
…Влітку 1894 року за дорученням міської управи, архітектор Олександр Йосипович Бернардацці оглянув пожежну частину та доповів, що за минулі 50 років дерев’яні казарми та пожежне депо сильно занепали. Ремонтувати їх стало неможливо. У такому ж непривабливому стані виявилася і дерев’яна пожежна каланча.
Потрібно було побудувати нову каланчу, кам’яну каланчу, що і було зроблено.
Нова пожежна каланча в Болграді — визначна пам’ятка архітектури епохи класицизму, одна з визначних пам’яток міста, одна з його головних прикрас. Архітектор Олександр Йосипович Бернардацці – архітектор, член Товариства цивільних інженерів та архітекторів. Виходець із сім’ї зодчих, швейцарець італійського походження, автор багатьох будівель та споруд у Бессарабії — витончених палаців, соборів, парків, оранжерей, громадських та цивільних будівель. Як у спадкового архітектора, у нього дуже рано проявилися художній талант, загострене почуття гармонії навколишнього світу. Творчий дебют відбувся, створено класицистичний вигляд ряду міст: Кишинева (до його робіт належать понад 30 будівель), Одеси, Новоросійська, Бендер, Фастова, Рені, населених пунктів Північного Кавказу, Криму та Херсонської губернії. У Болграді він застосував економічну та виразну не обробну кладку цегли і ракушняка в якості декоративного оздоблення фасаду каланчі.
Каланча була побудована за ініціативою губернатора Бессарабії генерал-лейтенанта Олександра Петровича Костянтиновича, який видав розпорядження: «Не заважає тут бути пристойній каланчі, яка служила б і окрасою міста, і безпеки під час пожежних випадків. Для цього обрано мною зручне місце на вулиці Олександрівській, але воно знаходиться в приватних руках, тому його необхідно викупити.» Що і було зроблено.
Складнощі були з фінансуванням. Кошторис на будівельні роботи, затверджений 1895 р., виявився значно перевищений.
Як повідомляв міську управу 18 травня 1896 р. міський технік, замість спочатку затвердженої суми 41449 рублів, потрібно загалом 75509 рублів. Причини такого серйозного перевищення були об’єктивними. У процесі безпосередньої підготовки проекту до будівництва, до проекта було внесено зміни. Так, спочатку планувалося, що глибина фундаменту будівлі становитиме 0,5 сажні, тоді як заклали 1,2. Дума розглянула розрахунки техніка на засіданні 21 травня 1896 і затвердила нову суму.
Будівництво каланчі велося в 1896-1898 роках підрядниками С. С. Повирзнєвим і С. Ф. Бабакіним “з товаришами”.
Втім, незважаючи на всі труднощі, будівництво було доведено до завершення у досить стислий термін. 22 жовтня 1898 року, о 12 годині дня відбулася урочиста церемонія відкриття будівлі. З цього моменту каланча була офіційно введена в експлуатацію.
На відміну від старої пожежної частини у новій було багато приміщень. Тут також були квартири одружених пожежників – окремі житлові приміщення. Їх займали старші пожежники, помічник брандмейстера та сімейні пожежники. Сам брандмейстер зі своєю родиною мешкав у окремому дерев’яному будинку у дворі пожежної частини.
Ну і сама каланча, на якій вдень і вночі, взимку та влітку, в будь-яку погоду ніс постовий свою службу.
З перших днів служби на рядових членів пожежної команди було покладено, крім прямих обов’язків щодо гасіння пожеж, ще й обов’язок освітлення міста та утримання ліхтарів у належному порядку.
У 1912 році було проведено перший та останній ремонт каланчі.
За матеріалами рукопису Рафаеля Нікіта «Болград. Пожежна служба».
Інтернет-видання Бессарабії
