Кожної весни українці виходять на суботники: згрібають сміття, збирають опале листя та білять будь-які об’єкти, які стирчать з землі. Це роблять як комунальні служби всіх міст і сіл України, так і садівники. Ледь розпустяться перші листочки, вони їдуть на свою ділянку і несамовито покривають стволи білим складом із вапна, синьки, купоросу, іноді хлору. А чи треба це робити? Чи це реально захищає рослину, чи це просто данина радянській моді?
«Побєлка» – це давня традиція, особливо пильнується у маленьких містах, таких як Болград, чи то Арциз, чи то будь-яке інше місто. «Скоро Пасха, а деревья не побелены, столбы не побелены – значит, в городе нет хозяина!» – цей вислів також використовується й у відношенні до господаря приватного господарства.
В європейських державах ніколи не чули про побілку стволів. Наприклад у ботанічних садах стволи мають природний колір і ніколи не піддавалися фарбуванню.
Вважається, весняна побілка допомагає уберегти плодові дерева від паразитів. Нібито головна складова суміші – гашене вапно – перешкоджає проникненню шкідників під кору, захищає стволи від сонячних опіків.
Іноді через різке похолодання деревина стволів пошкоджується. Утворюються великі тріщини, що розповсюджуються по висоті стовбура, або вглиб до серцевини. Вважається, що появі тріщин можна запобігти за допомогою побілки, яку потрібно робити якомога вище по стовбуру, включаючи і скелетні гілки.
Але як показує досвід українських та європейських аграріїв – жодного наукового підтвердження цьому немає.
Існує думка, що традиція білити дерева виникла випадково. Під час Другої світової війни у міських служб банально не вистачало коштів нормально облаштувати або відремонтувати дороги. Був вигаданий дешевий вихід із ситуації — білити стволи, які були добре видно на неосвітлених трасах. По-перше, за відсутності ліхтарів дорожній рух ставав безпечнішим, а по-друге, – орієнтуючись по побіленим деревам, автоколони не включали фари і ставали невидимими для супротивника.
Практика побілки стовбурів залишилася і в мирний час, проте, як вважають багато ботаніків, тепер це, швидше, анахронізм, який має піти в минуле, адже побілка анітрохи не допомагає, а навпаки шкодить рослинам.
Аргументи противників побілки дуже сильні: гашене вапно (гідроксід кальцію), яке використовують для фарбування стовбурів, відноситься до групи лугів (рос. щелочь – прим ред). Як давно відомо садівникам, луги погано діють на кору дерев – вона висихає і навіть може потріскатися чи відшаруватись. Це означає, що побілка може сильно зашкодити дереву.
При самостійному приготуванні побілки до складу часто рекомендують додавати клей або інші екзотичні компоненти. Багато хто з них шкодить корі – так, наприклад, клей забиває кору. Корисні речовини гірше переміщуються з крони дерева до кореню. У гіршому випадку коріння взагалі перестає отримувати харчування і рослина гине.
Ще одна модна фішка – забарвлення стволів акрилом, що не несе для дерев жодної користі. Єдиний плюс – естетична складова, краса, як вважають деякі власники присадибних ділянок. Але це питання смаку.
Вапно токсичне і шкідливе для людини. Виявивши зайву старанність, побілкою можна навіть отруїтися. А ось для багатьох комах побілка, як не дивно, абсолютно нестрашна, і вони, всупереч стереотипам садівників, з легкістю підіймаються вгору по свіжопофарбованому стовбурі. Досвідчені садівники знають, що побілка швидко змивається. Пара-трійка дощів – і від неї майже нічого не лишається.
То що робити, білити чи не білити? Звичайно, кожний власник присадибної ділянки вирішує це питання сам, спираючись на власний досвід.
Хоча сучасна аграрна наука пропонує величезну кількість препаратів, які перешкоджають шкідникам атакувати дерева.
Але якщо в господаря багато вільного часу, то власні дерева він може й білити, врешті решт то його час та гроші.
Серафим Савченко
наведені у статті факти взяті з форумів садоводів України
Інтернет-видання Бессарабії
