Щороку 25 серпня Болград відзначає День міста. До цієї дати журналіст інтернет-видання «Махала» поспілкувався з мешканкою Болграда Людмилою Лєсніковою, яка вже багато років досліджує історію краю та збирає архівні матеріали.
Пані Людмила розповіла, що її зацікавлення минулим міста Болград виникло ще у юності, коли вона натрапила на старі фотографії та документи у сімейному архіві. З часом хобі переросло у справжню справу життя: вона почала збирати свідчення старожилів, вивчати матеріали в бібліотеках і архівах, створювати власні нотатки та картотеку.
«Мене завжди приваблювали фотографії, пов’язані з нашим містом, особливо історичні. Де б вони мені не траплялися, я із задоволенням їх роздивлялася. Найцікавіше для мене було вдивлятися у фон — де саме зроблено знімок, що на ньому зображено. Скільки себе пам’ятаю, це завжди викликало у мене особливий інтерес», — розповіла на початку пані Людмила.
Цього року, напередодні Дня міста, вона започаткувала в соціальній мережі серію публікацій, присвячених історії Болграда, його людям та культурній спадщині. У цих дописах вона ділилася історичними подіями та маловідомими фактами, світлинами та розповідями, які дозволяють побачити, як змінювався Болград з плином часу.
«Загалом збирати фото та інформацію я почала давно — ще зі своїх сімейних архівів. Однією з перших знахідок, якою поділилася у соцмережах, стали фотографії з будинку колишнього директора Болградського аеропорту. Ми натрапили на них понад 15 років тому. Це була повна валіза світлин, і ми почали їх переглядати. Серед них трапилася частина, пов’язана саме з аеропортом. Згодом вдалося знайти й додаткову інформацію, тож з’явилася публікація про це місце», — розповіла Людмила Лєснікова.
За роки своєї роботи Людмила Михайлівна зібрала чималий архів матеріалів, що висвітлюють становлення Болграда, його розвиток у різні історичні періоди та долі мешканців міста. У її колекції — старі фотографії, документи, газетні публікації та спогади очевидців, які відтворюють життя Болграда від часу його заснування до сьогодення.
«Усе, що пов’язано з нашим містом, я збираю в будь-якому форматі. Дехто вже знає, що я цим займаюся, тож охоче приносять мені свої фотографії, діляться особистими історіями та спогадами. Одне з найцікавіших фото, яке потрапило до моєї колекції, зображає будинок із годинниками. Де саме він знаходився — остаточної відповіді немає й досі, але ця загадка лише підсилює інтерес. Кожна така знахідка стає поштовхом до подальших пошуків і нових відкриттів», — зазначила Людмила Лєснікова.
За словами пані Людмили, саме приватні архіви часто стають безцінним джерелом інформації, адже зберігають ті моменти, які залишилися поза увагою офіційних документів.
«Переглядаючи старі фотографії, листи та документи, я знаходжу підтвердження подій минулого й відкриваю нові факти з історії міста. Кожна світлина чи спогад важливі для розуміння того, як розвивався Болград та чим жило його населення у різні періоди. Якщо хтось має власні архіви й може поділитися ними — це буде неоціненним внеском у збереження нашої спільної пам’яті», — підкреслила Людмила Лєснікова.
Цьогорічна серія публікацій, присвячених історії Болграда, його мешканцям та культурній спадщині, вибудувана за хронологічним принципом. Кожен допис охоплює окремий історичний період та важливі зміни в житті міста.
«Болград для мене — рідне місто. Тут я народилася, провела більшу частину свого життя і щиро його люблю, саме тому залишилася жити тут. Збереження нашої історії — це спільна справа. Адже якщо ми не пам’ятаємо минулого, то як можемо йти в майбутнє? Дуже важливо знати свої корені, розуміти, хто ти та звідки походиш», — ділиться пані Людмила.
Фото з архіву Людмили Лєснікової
Інтернет-видання Бессарабії
