Нещодавно в публічному просторі мешканці Саратської громади звернули увагу на проблему неповного представлення загиблих захисників України, уродженців Саратської громади, на Алеї Слави в місті Сарата. Громадська стурбованість цією ситуацією спонукала журналістку інтернет-видання «Махала» звернутися із запитом до Саратської селищної голови Вікторії Райчевої. Також ми звернулися до начальника відділу культури та туризму Саратської селищної ради Анатолія Сухарського і сина полеглого воїна. Загиблий військовий був жителем громади, але його фото на Алеї Слави досі немає. Ми з’ясували їхню позицію щодо ситуації, що склалася.
В офіційному запиті до голови Саратської селищної ради Вікторії Райчевої ми поцікавилися, чи визнає селищна рада наявність проблеми, якими нормативними документами вона керується під час формування переліку імен на Алеї Слави, чи планується її оновлення з урахуванням звернень мешканців громади, у які строки це може бути зроблено та яким чином інформують родини загиблих і громадськість про прийняті рішення.
У відповіді Саратської селищної ради зазначено, що під час формування переліку загиблих і померлих військовослужбовців, світлини яких розміщуються на Алеї Слави, орган місцевого самоврядування керується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими нормативно-правовими актами та рішеннями селищної ради. Зокрема, йдеться про Програму благоустрою та розвитку житлово-комунального господарства Саратської територіальної громади на 2024 рік, якою передбачено облаштування Алеї Слави в селищі Сарата по вулиці Крістіана Вернера, 84 — навпроти адміністративної будівлі селищної ради.
У листі також наголошується, що місце розташування Алеї Слави, макет металевих конструкцій зі світлинами загиблих військовослужбовців та порядок їх розміщення обговорювалися за участі членів сімей полеглих Захисників.
На Алеї Слави встановлюються світлини військовослужбовців, які проживали в населених пунктах Саратської територіальної громади та загинули або померли під час проходження військової служби чи виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом територіальної цілісності України.
Водночас у відповіді зазначено, що питання вшанування пам’яті загиблих захисників та захисниць є надзвичайно важливим і має значний суспільний резонанс. Селищна рада визнає актуальність теми та розглядає її в межах своїх повноважень. При цьому підкреслюється, що розширення та оновлення Алеї Слави є поетапним процесом і залежить від наявності підтвердних документів, погодження з родинами загиблих, а також від організаційних і фінансових можливостей бюджету громади.
Окремо зазначено, що Програмою благоустрою та розвитку житлово-комунального господарства Саратської територіальної громади на 2026 рік передбачено утримання в належному стані пам’ятників, меморіалів та Алеї Слави, а також виготовлення проєктно-кошторисної документації на її капітальний ремонт. Це, за словами посадовців, свідчить про системний і безперервний підхід до вшанування пам’яті загиблих і померлих Захисників України.
Інформування родин загиблих військовослужбовців та громадськості, як зазначено у відповіді, здійснюється шляхом надання офіційних відповідей на звернення, оприлюднення рішень селищної ради на офіційному вебсайті, а також під час проведення пам’ятних заходів на Алеї Слави за участі родин полеглих.
Водночас відповідь Саратської селищної ради має частковий та узагальнений характер. У ній викладено нормативні засади формування Алеї Слави, однак не на всі запитання ми отримали чіткі відповіді.
Зокрема, у листі немає прямої відповіді щодо наявності проблеми неповного представлення загиблих захисників, які були мешканцями Саратської громади. Також не визначені конкретні критерії включення імен до переліку вшанованих і не окреслені орієнтовні строки перегляду чи оновлення Алеї Слави. Відтак частина порушених у запиті питань залишається відкритою.
За словами Анатолія Сухарського, він був щиро здивований, коли наприкінці грудня побачив допис у групі «Сарата понад усе» в соціальній мережі Facebook від мешканки Саратської громади Олени Лепської. У ньому жінка стурбовано зазначала, що пам’ять її свекра — Олександра Вікторовича Лепського, який загинув 24 січня 2024 року, а був похований 5 серпня 2025 року, досі не увічнена на Алеї Слави.
Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після надходження до громади офіційного сповіщення стало відомо, що він загинув унаслідок авіакатастрофи неподалік російського міста Бєлгород. Військово-транспортний літак Іл-76 розбився поблизу села Яблонове Корочанського району Бєлгородської області РФ. За версією російської сторони, на борту нібито перебували 65 українських військовополонених, а також екіпаж і супровід. Водночас незалежних підтверджень цієї інформації немає, а українська сторона її не підтвердила. У 2025 році Росія передала Україні останки загиблих, які РФ пов’язала з катастрофою Іл-76. Україна прийняла їх у межах гуманітарних процедур з репатріації тіл.
«Ця жінка до селищної ради не зверталася — ані особисто, ані з письмовим запитом. Натомість вона оприлюднила допис у Facebook із вимогою пояснити, чому досі не увічнено пам’ять її родича. Водночас хочу зазначити, що поява нових фотографій на Алеї Слави не відбувається одразу після поховання військовослужбовців, адже відповідно до законодавства це процедура, яка потребує певного часу», — пояснює посадовець.
Портрети на Алеї Слави встановлюють в памʼять про військовослужбовців та інших захисників України, які загинули під час виконання бойових або службових обов’язків, пов’язаних із захистом держави. До увічнення допускаються ті, хто мав тісний зв’язок із громадою — проживали або народилися на її території, — та чиї заслуги підтверджені відповідними документами: наказами військового командування, довідками військових частин або державними нагородами. Остаточне рішення про увічнення ухвалює селищна рада за погодженням із родинами загиблих та громадськістю.
Також Анатолій Сухарський зазначив, що на сесії селищної ради в грудні десятьом, а раніше — ще сімом загиблим захисникам було присвоєно звання почесних громадян Саратської громади. Серед них — і загиблий Олександр Лепський.
«На наступній сесії родичів загиблих воїнів буде запрошено для вручення нагород. Кошти на виготовлення світлин уже виділені, тож, сподіваюся, на початку 2026 року портрети героїв будуть встановлені й урочисто відкриті на Алеї Слави», — запевнив посадовець.
Сергій Лепський пояснив, що допис, який викликав резонанс у соціальній мережі Facebook, написала дружина сина його батька від другого шлюбу.
«Я постійно на зв’язку з паном Анатолієм Сухарським і в курсі всього, що відбувається навколо питання, пов’язаного з моїм батьком. У мене немає претензій до того, що на Алеї Слави досі немає світлини мого батька, але я вірю, що все буде – усьому свій час», — зазначив син загиблого.
Він також додав, що розуміє: його батько не єдиний, хто загинув, адже війна триває. Водночас існують бюрократичні процедури, які не завжди дозволяють оперативно оновлювати світлини на Алеї Слави.
***
Редакція «Махали» сподівається, що публічне обговорення цього питання сприятиме більшій відкритості та чіткості у підходах до вшанування пам’яті загиблих захисників України в Саратській громаді. Ми очікуємо, що органи місцевого самоврядування не лише декларуватимуть важливість збереження пам’яті, а й своєчасно інформуватимуть родини та громаду про критерії, порядок і строки оновлення Алеї Слави. Увічнення імен полеглих — це не формальність, а питання гідності, довіри та спільної відповідальності громади перед тими, хто віддав життя за Україну.
Фото з архіва Махали
Інтернет-видання Бессарабії
