День святого Валентина – це не лише про квіти, подарунки та романтичні побачення. Це нагадування про справжню цінність любові – щирої, відданої, перевіреної часом. У цей особливий день ми хочемо розповісти вам історії двох подружніх пар, які своїм прикладом доводять: справжня любов існує. Їхні історії надихають і нагадують, що любов – це найцінніший скарб, який варто берегти. З нагоди свята журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з родинами Русєвих із села Катлабуг та Бушулян із села Кам’янське.
За плечима у Степана Миколайовича та Домнікії Миколаївни Русєвих із селища Катлабуг Суворовської громади 45 років подружнього життя. Вони завжди жили в мирі та злагоді, ставилися один до одного з терпінням і розумінням.
«Ми вперше побачилися на танцях у клубі. Я прийшла просто відпочити, а він грав у духовому оркестрі. Протягом усього вечора наші погляди раз у раз зустрічалися, ніби ми вивчали одне одного. Напевно, це була любов з першого погляду», – згадує пані Домнікія.
Згодом пара знову зустрілася – цього разу на дні народженні у друзів, де познайомилася ближче. Після цього вони почали зустрічатися, а за пів року одружилися.
«Наше життя завжди було сповнене яскравих подій. Степан Миколайович був музикантом, учасником вокального чоловічого ансамблю «Плясковица», тож постійно брав участь у заходах Будинку культури. Ми обоє творчі люди, адже вже 16 років я теж співаю в ансамблі «Які наші роки». Можливо, саме творчість усе життя нас зближувала», – ділиться пані Домнікія.
На думку подружжя, секрет щасливого сімейного життя полягає в терпінні, поступках і взаєморозумінні – як у вихованні дітей, так і у веденні домашнього господарства. У їхньому житті були й складні періоди, які вони змогли подолати лише завдяки підтримці одне одного.
«Найважчі часи настали наприкінці 80-х. Закрили підприємства, де ми працювали, тож довелося шукати нову роботу. Водночас удома тривало будівництво, а ще ми доглядали за старенькими батьками. Проте ми вистояли та пережили все разом», – згадує подружжя.
Русєви пишаються тим, що змогли виростити двох доньок і сина, дати їм вищу освіту й допомогти стати на ноги. Усі діти вже одружені й подарували щасливим батькам шістьох онуків. На схилі років їхньою найбільшою опорою є син Микола, його дружина та онук Андрійко, які мешкають разом із ними.
«Звичайно, зараз, у такому віці, ми особливо потребуємо підтримки одне одного. Я перенесла чотири операції, а чоловік нещодавно пережив інсульт. Ми разом долаємо труднощі», – розповідає Домнікія Миколаївна.
Молодим парам, які тільки розпочинають спільний шлях, подружжя Русєвих бажає любові. Вони переконані, що без неї не варто одружуватися. Взаємопідтримка, повага, розуміння та терпіння – усе це можливе лише за умови щирого кохання. Русєви радять молодятам бути відкритими, не замикатися у своїх переживаннях, а ділитися ними з другою половинкою.
Марина та Ігор познайомилися завдяки колезі Марини, яка була переконана, що ці двоє чудово пасуватимуть одне одному. Як виявилося, вона не помилилася. Уже через три місяці після знайомства пара почала планувати весілля, ще за півтора місяця розписалася, а відсвяткували весілля через місяць після розпису. Їхня історія, однак, не була схожа на казку.
«Спочатку мені було незрозуміло, чи подобається мені Ігор», – згадує Марина. «Він був мовчазним, стриманим, без зайвих емоцій». Натомість Ігор одразу відчув, що Марина – особлива. «У ній мені подобалося все: зовнішність, стиль, манери. Правда, я спочатку подумав, що вона дуже висока, але виявилося, що це були підбори», – з усмішкою розповідає чоловік.
Згодом їхні стосунки набули глибшого значення. Вони зрозуміли, що між ними не просто симпатія, а щось більше – справжня зрілість і взаємопідтримка. «У наших стосунках не було місця сваркам і образам, а лише повага, турбота та підтримка», – зізнається Марина.
Протягом багатьох років подружнього життя у Марини та Ігоря накопичилося чимало теплих спогадів. Одним із найкумедніших моментів стала ситуація, коли Марина принесла на побачення роли та грецький салат і годувала Ігоря паличками. «Він тоді подумав, що так буде завжди, що я все життя готуватиму йому смаколики. Але бідолашний навіть не підозрював, що я терпіти не можу готувати!», – з усмішкою розповідає Марина.
Ігор, своєю чергою, запам’ятав інший випадок, який для нього був дуже символічним. Одного разу Марина поспішала на зустріч після тижня розлуки й, не помітивши перешкоду в темряві, сильно поранила ногу. «Я одразу обробив рану, перев’язав її. Я дуже хотів полегшити її біль», – згадує Ігор. Для Марини це стало ще одним підтвердженням того, що поруч із нею саме той чоловік.
Пара має свою особливу пісню – «Пристрасть» Злати Огнєвіч, під яку вони виконали свій перший весільний танець. Окрім цього, Марина сподівається, що в Ігоря вона також асоціюється із піснею Таяни «Фантастична жінка».
Ігор захоплюється своєю дружиною за її доброту, емпатію, оптимізм і почуття гумору, але найбільше – за її материнську любов. «Вона чудова мама. І, без перебільшення, фантастична жінка!» – із гордістю говорить він. Марина, своєю чергою, вважає, що саме завдяки Ігорю їхня сім’я сповнена тепла та затишку: «Він має добре та відхідливе серце, завжди дарує нам із донечкою відчуття спокою і безтурботності. Я знаю, що з ним мені нічого не страшно».
Марина та Ігор переконані, що щасливий шлюб будується на простих, але важливих речах: повазі та підтримці, відвертості, довірі та рівноправному партнерстві. «Це здається банальним, але саме такі речі й роблять стосунки міцними», – підсумовує Ігор.
Пара разом уже 10 років. Вони виховують семирічну донечку Меланію і продовжують кохати одне одного так само щиро, як на початку їхньої історії.
Інтернет-видання Бессарабії
