Останнім часом в інтернет-просторі активізувалися дискусії щодо того, чи доречно називати Буджак Бессарабією. У соціальних мережах, медіа та коментарях під публікаціями дедалі частіше з’являються різні погляди, які умовно поділяють громадськість на два табори. Одні стверджують, що така назва є історично некоректною й штучною, інші ж переконані, що термін «Бессарабія» має глибоке історичне підґрунтя і цілком може вживатися щодо сучасного півдня Одещини. Наукова спільнота загалом схиляється до другого підходу, акцентуючи на історико-картографічному, етнографічному та політичному контекстах, у яких ці назви співіснували та перепліталися впродовж століть. Журналістка інтернет-видання «Махала» вирішила розібратися, як виникли назви «Буджак» і «Бессарабія», яке значення вони мали в різні історичні епохи та наскільки коректно вживати їх сьогодні. Стаття спирається на публікації «Буджак», «Бессарабія», «Басараб І» з Вікіпедії, а також ми взяли коментар у кандидата історичних наук ІДГУ Віктора Дроздова.
У наш час назви «Бессарабія» та «Буджак» відійшли у минуле. Сьогодні в Україні Бессарабією здебільшого називають південну частину Одеської області – сучасні Ізмаїльський, Болградський, Білгород-Дністровський райони. Ці історичні назви й далі живуть у народній пам’яті, фольклорі, публіцистиці та краєзнавстві, залишаючись невід’ємною частиною ідентичності місцевих мешканців.
Дані топоніми мають не лише географічне значення, а й цілий пласт історії, культури та спільної долі десятків етносів, які з покоління в покоління заселяли ці землі.
Назва «Бессарабія» походить від імені воєводи Басараба I, засновника династії Басарабів — правителів середньовічного Валахійського князівства (сучасна Румунія). Спершу ця назва стосувалася лише південного краю між Дністром і Дунаєм, але після приєднання до Російської імперії у 1812 році нею почали позначати всю територію між Прутом і Дністром — включно з сучасною Молдовою та частиною українського півдня.
Назва «Буджак» має тюркське походження й у перекладі означає «кут», «окраїна» або «віддалений край». Це повністю відповідає географічній формі регіону — клиноподібної території між Дунаєм, Дністром і Чорним морем. Буджак упродовж століть виконував роль прикордонної, буферної зони — звідси й така образна назва.
До кінця XVIII століття Буджак був ареною кочового життя. Тут мешкали буджацькі татари — одна з гілок кримськотатарського народу, які перебували під владою Османської імперії. Територія входила до складу Очаківського еялету, що був однією з адміністративних одиниць Османів на північному заході імперії.
Вже наприкінці XVIII — на початку XIX століття, після встановлення контролю Російської імперії, регіон почали активно заселяти колоністи з різних частин Європи та Балкан: болгари, гагаузи, німці, албанці, євреї, росіяни, українці. Саме тоді й сформувалося етнокультурне різноманіття, яким Буджак вирізняється і сьогодні.
Назва «Бессарабія» має складну історико-географічну еволюцію та залишається актуальною в низці гуманітарних дисциплін. У наукових та історичних дослідженнях цей термін часто вживається для позначення всього регіону між річками Прут і Дністер, включаючи територію сучасного Буджаку. Такий підхід зумовлений історичними подіями початку ХІХ століття — зокрема, приєднанням цієї території до Російської імперії після Бухарестського миру 1812 року. Тоді було створено Бессарабську область, яка охоплювала як північну, так і південну частину регіону.
Назви сьогодні відійшли у минуле, але разом з тим, у культурологічному, етнографічному та історико-краєзнавчому дискурсі назва «Бессарабія» залишається живою. Вона широко використовується в дослідженнях багатонаціонального складу населення регіону, його традицій, звичаїв та матеріальної культури. Багатьма дослідниками термін «Бессарабія» також вживається для підкреслення своєрідності цього прикордонного регіону, його історичної багатоголосості та поліетнічного характеру.
Таким чином, використання терміна «Бессарабія» є виправданим у контексті історичних, етнографічних і культурологічних досліджень. А назви «Буджак» або «південь Одеської області» доцільніше використовувати у сучасному адміністративному та політичному дискурсі.
Відповідь на питання щодо того, як у ранньомодерний період називали регіон між Дунаєм, Дністром і Прутом до його приєднання до Російської імперії, можна знайти, зокрема, в європейських картографічних джерелах. Одна з найвідоміших мап XVII століття – «Генеральна карта України» французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана (1648) — фіксує цю територію під назвою «Буджак» (Budƶiak). Таке ж позначення наявне і в «Генеральному описі України» Йоганна Янсоніуса (1649). Аналогічну назву вживають й інші європейські картографи того часу, пов’язуючи її з володіннями буджацьких татар, тобто Буджацької (Білгородської, Добруджської, Малої Ногайської) орди. Наприклад, «Tartaria Budziacensis» – на карті нідерландця Карло Аларда (1670) та «Tartari di Budziack» – у італійця Джакомо Кантеллі (1684). Водночас варто зазначити, що не всі землі між Дунаєм, Дністром і Прутом входили до складу володінь татар.
У деяких картах кінця XVII – першої половини XVIII століття вживаються одночасно обидві назви – «Бессарабія» (Bessarabia) та «Буджак». Зокрема, це ми можемо побачити на картах України Гійома Сансона (1674) та «Малої Тартарії» Матеуса Зойтера (1740). Особливо показовою є карта Північного Причорномор’я французького картографа Нікола де Фера (1705), де позначено: «Besarabie habitée par les Tartares de Bugiac» («Бессарабія, заселена буджацькими татарами»). Отже, твердження про нібито «штучне» походження назви «Бессарабія» як конструкта початку XIX століття, запровадженого царською адміністрацією для означення територій, захоплених унаслідок російсько-турецької війни 1806–1812 років, є історично некоректним. Водночас у переважній більшості європейських картографічних матеріалів XVII – першої половини XVIII століття присутнє лише позначення, пов’язане саме з буджацькими татарами, тоді як назва «Бессарабія» функціонує здебільшого у супровідному контексті, а не як самостійна назва регіону.
На фото місто Білгород-Дністровський, вид з фортеці.
Інтернет-видання Бессарабії
