У селі Негрово Надеждинського старостинського округу Плахтіївської громади мешкає майстриня народної вишивки Ніна Грищук. Про землячку у День вишиванки кореспонденту видання «Махала» розповіла сільська бібліотекарка Наталя Гончарова.
“Ми пишаємося, що маємо змогу милуватися неймовірною красою різноманітних вишивок, виконаних нашою майстринею“, – наголосила Наталя.
Переступаючи поріг хати майстрині, потрапляєш в міні – музей з чотирьох кімнат та веранди, які схожі на галереї вишитих картин.
Ніну Георгіївну навчила вишивати її бабуся. Першу вишивку, рушничок “Добрий ранок”, Ніна вишила у 12 років, а основна кількість робіт з’явилась, коли жінка вийшла на пенсію.
“В домі вже немає місця, де розміщувати вишивки“, – з посмішкою говорить господиня.
Тут і пейзажні мініатюри, і квіти, і репродукції відомих полотен “Три багатирі”, “Україна”, “Тарантела”, багато вишитих скатертин, наволочок, серветок, рушників. Зараз Ніна Георгіївна більше зосередилася на іконах.
Привертає увагу вишита карта Саратського району, яку, не дивлячись на складність, майстриня вишила за два місяці й подарувала шкільному музею, а потім вишила ще й для себе одну.
“Розглядаючи роботи, сприймаєш їх як живопис – так майстерно виконані, добре підібрані кольори й відтінки. Така краса так зачаровує та надихає, що хочеться взятися за голку“, – ділиться враженнями Наталя Гончарова.
Ніна Георгіївна зізнається, що вишивка рятує від тяжких дум і є своєрідним храмом душі. А ще вона каже, що вишивати – це немов красиву пісню співати.
«Народна мудрість каже: хто довго вишиває, той старості не помічає, хвороб не має і молодо виглядає. Це про нашу народну майстриню”, – зазначає бібліотекарка.
Фото Наталі Гончарової.
Інтернет-видання Бессарабії
