Село Калчева Василівської громади Болградського району одне з наймолодших сіл південного регіону Одещини. Калчева знаходиться за 28 км від районного центру, міста Болград. Межує з селами Кубей, Василівка, Баннівка, Голиця та Оріхівка. Тут в більшості проживають болгари, але є й гагаузи, албанці та українці. Як живе сьогодні село, дізнавалися журналісти інтернет-видання “Махала”.
На початку другої половини XIX століття, за 7 кілометрів від Кубея утворилося п’ять хуторів. В основному тут проживали болгарські жителі з міста Болград, які шукали нових земель для випасу великих отар овець.
“Наше село Калчева – одне з наймолодших сіл нашого регіону. Засноване воно було у 1861 році, пізніше ніж інші села Бессарабії. Заснували село переселенці з міста Болград та інших населених пунктів Бессарабії. Мешканці Туканської махали – перші поселенці, православні болгари. Разом з ними також сюди оселилися і гагаузи. У 1917 році тут проживало 1700 болгар і 625 гагаузів. У розквіт села, це у 1970 роках, у селі проживало майже 5000 населення. Згідно з переписом населення у 1999 році у селі Калчева проживало 3335 людей”, – розповідає про своє село історик, місцевий мешканець Іван Аврамов.
Село Калчева засновано саме на цих землях, тому що тут предки знайшли питну воду.
“Хоча землі біля річки Катлабуг більш родючі, але наші предки вирішили прийти саме сюди через питну воду”, – каже художня керівниця будинку культури Тетяна Дерменжи.
На гербі села є голова вівці, також є сніп пшениці та грона винограду. Є ще один елемент, який асоціюється саме з мешканцями села, це мішок.
“Чому він там?”– спитали у пані Тетяни.
“Чому саме мішок? Існує стара приказка про місцевих. Вважається, що калчевці завжди мають при собі мішок, бо обов’язково десь щось вкрадуть”, – розказує Тетяна Дерменжи, посміхаючись.
Дійсно, це лише місцева байка. Мешканці Калчева дуже працьовиті, а ще відрізняються почуттям гумору, тому своє вміння посміятися, в першу чергу, над собою відобразили на гербі.
Приїхавши до села, журналісти потрапили на базар, який у місцевих трапляється раз на тиждень. В цей день у центрі села збирається майже все село. Ото нам пощастило. Люди дуже доброзичливі, посміхаються, коли бачать не місцевих людей.
“Ось прийшли продукти на тиждень закуповувати, фрукти, овочі, м’ясо, навіть, одяг можна купити”, – каже місцева жителька Тетяна.
Сьогодні у селі фактично проживає 1300-1500 людей, хоча прописано понад 3000.
“Багато людей покинуло будинки з початком повномасштабного вторгнення, багато вирішили переїхати. У селі є школа, садок, ФАП, аптека, сільська рада, для комфортного життя у селі стараємося робити все для наших жителів”, – каже староста села Георгій Касім.
У 2022 у селі відкрили бювет, зробили парк з дитячим та спортивним майданчиками. Центр села виглядає красиво та доглянуто.
“У селі проживає працелюбний та гостинний народ. Наші люди спочатку гостя пригостять, а потім почнуть питати, хто він, чим займається та що йому потрібно. У нас також у селі є багато довгожителів – 11, яким 90+ та один житель, якому вже 100+ років”, – продовжує Георгій Георгійович.
Ми відвідали родину Василя Тіторова, якому в грудні 2024 року виповнилося 102 роки. Він згадав, як в румунський період працював в Румунії, копали тунелі для залізниці на Балканах. Потім вже в радянський період працював три роки в шахті в Караганді, а після цього до самої пенсії працював в колгоспі в рідному селі. Зараз довгожитель живе в родині онука.
У селі діє будинок культури, працюють різні вокальні та танцювальні гуртки.
Тетяна Дерменжи відзначила, що кожне село відрізняється своїм діалектом. Кожне село має свою історію, по-своєму відмічає народні свята та проводить по-різному обряди. І Калчева також має свої, тільки цього селу притаманні слова та обряди.
Історію Калчева місцеві мешканці трепетно зберігають.
“У нашому селі є будинок-музей. Він створений за моєю та Світлани Карагуца й вчительки болгарської мови Євдокії Карагуца ініціативою. Збирали все самостійно, вдячні нашим мешканцям, які ділилися експонатами. Музей існує вже 9 років”, – ділиться із журналістами Тетяна Дерменжи.
Тут зібрані предмети бессарабського побуту, старовинна одежа, меблі. У будинку все відтворено так, як жили калчевці в давні часи.
Більше про життя села Калчева дивіться у відео.
Інтернет-видання Бессарабії
