Нинішній рік для Будинку культури села Плавні Ренійської громади – ювілейний, сільському осередку культури виповнилося 55 років. Щоправда, жодних урочистостей до цієї дати організовувати не стали. Однак це зовсім не означає, що життя в БК, який нині є філією комунальної установи «Центр культури та дозвілля» Ренійської міськради, завмерло. Працівники культури беруть участь у різних фестивалях та конкурсах і, звичайно, завойовують призові місця. Про життя БК і плани дізнавався журналіст видання “Махала”.
Про те, що працювати у сфері культури – це справді покликання, можна судити з творчої діяльності завідувача філією Валерія Тудорашку.
17-річний Валера Тудорашку, закінчивши у 1983 році Плавнінську середню школу, мріяв стати радіоінженером і думав вступати до Кишинівського політехнічного інституту. Але спроба виявилася невдалою. І тоді юнак вирішує продовжити освіту в Ізмаїльському СПТУ-7, де у 1984 році отримав диплом слюсаря-механіка радіоапаратури та приладів. Але технаря, як кажуть, у чистому вигляді з нього не вийшло: доля привела його у культуру.
«Мене з дитинства тягнуло до музики. Попри те, що мої батьки, Семен Григорович та Ганна Миколаївна, були простими трудівниками, працювали в колгоспі «Жовтень» (батько у будівельній бригаді столяром та теслею, а мама у виноградній бригаді), наша родина була дуже музичною. Нас у батьків, яких сьогодні уже немає в живих, троє. Мій старший брат Іван грав на гітарі у вокально-інструментальному ансамблі сільського Будинку культури під керівництвом Костянтина Миколайовича Димитріу, старша сестра Євгена співала у художній самодіяльності. Батько грав на гармошці та кларнеті, його запрошували на весілля та різні гулянки», – згадує Валерій Семенович.
Старші члени сім’ї стали для нього гідним прикладом для наслідування, і він теж з головою поринув у творче життя. Брав участь у самодіяльності, потім створив ВІА «Антарес», без якого не обходилися заходи у БК, районні фестивалі, сільські весілля. Не залишав юнак і свого хобі – радіоаматорства, поставивши його на службу творчості: конструював різні, як він сам висловлюється, «самопальні примочки», а також підсилювачі, колонки, приставки до гітар, кольоромузики та ін. Тобто все те необхідне, що тоді було важко купити.
Після ансамблю «Антарес», який припинив своє існування 1998 року, були колективи, біля витоків яких стояв Валерій Тудорашку. Вже за рік він організував вокальний ансамбль «Сучасник». Його солістами були сільська молодь та учні Плавнінської загальноосвітньої школи. Колектив брав участь у заходах до державних, місцевих та професійних свят: «Про зи фере соці», «Нора дин Коастсоакрей», щорічних фестивалях «Хоровод дружби», «Мерцишор», конкурсах «Дунайські зірочки», «Таланти твої, Україно!»
2005 року з’являється новий ансамбль – жіночий вокальний колектив «Ностальгія», і знову з легкої руки Валерія Семеновича. Його учасниці брали активну участь у сільських заходах та у регіональному фестивалі зимових обрядів «Florile dalbe-2008» («Біла кипінь») та були нагороджені грамотою XXV районного фольклорного фестивалю весняних обрядів «Мерцишор-2008». А через рік Тудорашку став директором Плавнінського Будинку культури, і робота закипіла з новою силою.
«У 2007 році ми створили ще один творчий колектив – вокальний ансамбль «Романіцеле», яким я керував разом із Наталею Копаной. Він завжди поповнюється новими учасниками, репертуар ансамблю збагачується. У 2010 році заснував чоловічий вокальний ансамбль «Кредо» та фольклорний ансамбль «Ватра». Колективи брали участь у всіх культурних заходах, що проводяться у селі та районі», – продовжує мій співрозмовник.
Активна творча та організаційна діяльність Тудорашку не залишається непоміченою. Його неодноразово відзначали грамот та дипломів як на місцевому та районному рівні, так і на регіональному. У 2014 році Валерій Семенович став переможцем у номінації «Людина року села Плавні». На запитання, які емоції це викликало, відповів: «Зізнаюсь, не чекав. Але було приємно».
Він наголошує, що спочатку, як тільки прийшов у культуру, навіть не думав, що це – на все життя.
«Довго не міг розлучитися з мрією про професію радіоінженера. Але де в Плавні я міг би реалізуватись у ній? Тож змирився. Але почав ремонтувати односельцям радіоапаратуру, починаючи з телевізорів та закачуючи комп’ютерами, і це стало для мене як віддушина. Хоча справжнім своїм покликанням вважаю все ж таки культуру. Не перестаю любити музику, граю на гітарі, володію електромузичними інструментами», – каже він.
Питаємо, які завдання у своїй роботі керівник БК вважає найбільш важливими? «Вважаю, що професіоналізму можна досягти навіть у самодіяльності. Тому для мене головне, щоб виступи наших артистів були на рівні, несли глядачам тепло й радість», – відповів він.
Нещодавно Валерій Тудорашку записав фонограму для кліпу котловинської співачки Людмили Базаджи. Причому це не перший його подібний досвід.
«Цим я давно займаюся, можете подивитися мій канал у Ютубі, там зібрано всі фонограми: пісні з репертуару колективів, концертів – звукова доріжка кожного учасника записана мною. Безпосередньо з Людмилою Базаджи я працював уперше, також записував солістку Котловінського БК Софію Богданову-Цонкову. Планую й надалі працювати у цьому напрямку – записувати фонограми для своїх колективів та для тих, хто звернеться за допомогою», – зазначив він.
Сьогодні у Плавнінському Будинку культури сім самодіяльних колективів. Це народний вокальний ансамбль «Ностальгія» (керівники Віктор Доброта та Валерій Тудорашку), народний вокальний ансамбль «Романіцеле» (керівники Олена Окішор та Валерій Тудорашку), танцювальні колективи: «Бертіца», «Цукерочки», «Надія» (кер. Ганна Булгару), фольклорний колектив «Ватра» (кер. Віктор Доброта та Валерій Тудорашку), інструментальний колектив «Гармонія» (кер. Віктор Доброта).
У яких тільки фестивалях та конкурсах не брав участі культурний десант із села Плавні: «Florile dalbe», «Мерцишор», «Дунайські зірочки», «Бессарабія – наша оселя», «Cînt și joc la hora moldovenilor», «Відчуйте серцем Україну!», «Българи да си останем», «Izvorul margaritarilor», «З България в срцето», «Джерело перлини націй» – все й не перелічиш! І не лише брав участь: колективи БК ставали лауреатами багатьох із них і відзначалися грамотами.
Ми не могли не спитати керівника Будинку культури, як останніми роками змінилася матеріально-технічна база установи?Чого зараз потребує БК? І чи робився ремонт у приміщеннях?
«Матеріально-технічна база нашого ПК змінилася не дуже. На храм села у 2018 році депутат обласної ради Юрій Дімчогло подарував цифровий мікшерний пульт та радіомікрофон, і звук на концертах став набагато якіснішим. Що стосується ремонту, у будівлі була заміна даху та всіх зовнішніх вікон та дверей на пластикові – це зроблено за програмою тодішньої Ренійської райради з енергозбереження. Також зробили косметичний ремонт сцени. І на гроші спонсора, який побажав залишитися анонімним, ми замовили матеріали та пошили одяг сцени (завісу, лаштунки тощо) та залу для глядачів (штори, партери). Працівники БК самі самотужки все розставили по місцях. А потребуємо ми зараз якісного потужного звукопідсилення: потрібні два активні сабвуфери і два активні топи, два монітори для підслуховування і десять нових якісних мікрофонів. Також потребуємо музичних інструментів – це клавіші та гітари. Ще дуже потребуємо переносної колонки, щоб проводити репетиції та невеликі заходи, коли немає світла. Потребуємо й костюмів для колективів. Звичайно, потрібний і ремонт у приміщеннях», – відповів він.
На завершення – про плани колективу Плавнінського БК на наступний рік.
«Ми братимемо участь у всіх заходах, які ми маємо за планом: це різні свята, Храм села, а також у всіх фестивалях та конкурсах. Зокрема, традиційно візьмемо участь у фестивалях, які були згадані вище, а також плануємо у лютому провести ретро-вечірку для людей похилого віку. Раніше ми влітку проводили щомісяця «Хор сатулуй», але зараз через війну ця традиція обірвалася. Дуже сподіваємось на швидке закінчення війни в нашій країні та на честь настання миру плануємо грандіозний концерт», – сказав Валерій Тудорашку.
Фото надані Валерієм Тудорашку.
Інтернет-видання Бессарабії
