20 листопада світ відзначає День дитини. Світова спільнота згадує про права та потреби дітей, однак для батьків, чиї діти мають особливі потреби, цей день набуває більш глибокого значення. Вони не лише піклуються про здоров’я та розвиток своїх дітей, але й стикаються з численними викликами, що виникають у процесі інклюзивної освіти, соціалізації та побудови гармонійного середовища для дітей. Одним із яскравих прикладів родини, яка опікується такою дитиною, є сім’я Дімітрових з міста Болград, з якою спілкувалася журналістка видання «Махала».
Юлія Дімітрова, мама дитини з особливими потребами, поділилася своїм досвідом та порадами, які можуть стати корисними іншим батькам.
Вона розповіла, що коли вони з чоловіком дізнались про особливі потреби свого сина Михайла, пережили сильне занепокоєння. Проте, замість того, щоб впасти у відчай, вирішили боротися за майбутнє своєї дитини. Першим кроком було звернення до фахівців – лікарів, психологів, реабілітологів, педагогів, щоб отримати точну картину і розуміння, що їх чекає.
“Коли ми дізналися про особливості розвитку нашої дитини, першим був шок, а потім прийняття нової реальності. Важливо зрозуміти, що не потрібно ховати проблему. Треба шукати фахівців, звертатися за допомогою до медичних і реабілітаційних центрів. Чим раніше почати працювати над розвитком і соціалізацією дитини, тим більше шансів, що вона адаптується в суспільстві та отримає можливості для повноцінного життя”, – розповіла Юлія Михайлівна.
Вона наголошує на важливості системного підходу до таких дітей і підкреслює, що в Болградській громаді є позитивний досвід – створення інклюзивних груп у дитячих садах. Це дозволяє дітям не тільки здобувати освіту, а й інтегруватися в соціум з самого початку.
“Нам пощастило, що в нашому місті є реабілітаційні центри та інклюзивні програми, де наша дитина може розвиватися. І найголовніше — ми не відкладали час”, — додає мама.
Важливо, щоб дитина відчувала підтримку з боку батьків, а також щоб оточення розуміло: ці діти не гірші за інших, просто вони потребують особливого підходу.
«Інклюзивний підхід має бути не лише на папері, а й на практиці, щоб діти з особливими потребами могли не лише навчатися, а й повноцінно жити в нашому суспільстві», – зазначає мама дитини.
Одна з тем, яку вона підняла, стосується важливості створення груп психологічної підтримки для батьків таких дітей.
“Батькам дуже важко пройти цей шлях самостійно. Потрібно відчувати підтримку не тільки від медичних чи освітніх установ, але й від людей, які знаходяться в схожій ситуації. Тому важливо створювати групи психологічної підтримки. Це можуть бути як онлайн-групи в соціальних мережах, так і практичні заняття — групи підтримки, де батьки можуть ділитися своїм досвідом, отримувати поради, а головне — відчувати, що вони не самотні у своїх потребах та інтересах», – наголошує Юлія Дімітрова.
Зараз Михайло активно навчається, бере участь у творчих і спортивних заходах реабілітаційного центру, а його батьки довели, що навіть у найскладніших обставинах, коли здається, що шанси на успіх мізерні, важливо не здаватися, а діяти — і тоді результат не забариться.
Поради Юлії Дімітрової для батьків, які стикаються з подібними проблемами:
Нагадаємо, уродженка села Кубей Маріанна Гайворонська має дитину з особливими потребами, веде свій блог та допомагає батькам.
Фото надане родиною Дімітрових.
Інтернет-видання Бессарабії
