Щороку 14 листопада світ відзначає День боротьби з цукровим діабетом, привертаючи увагу до проблем, з якими стикаються мільйони людей по всьому світу. Цей день покликаний не лише інформувати про небезпеку діабету, але й надихати історіями тих, хто, попри діагноз, зумів не здаватися, залишатися сильним і досягати своєї мрії. Однією з таких історій є шлях Юлії Чернієнко, мешканки Кілії, яка, незважаючи на всі труднощі, навчилася контролювати хворобу та здійснила найзаповітніше бажання – стала мамою. Її досвід – це розповідь про мужність, силу волі та велику любов, яка стала головною рушійною силою в подоланні хвороби. Її приклад надихає й нагадує, що цукровий діабет – не вирок, а випробування, яке можна подолати, якщо мати віру та підтримку.
Юлія родом із Запоріжжя, 10 років тому вийшла заміж і оселилася в Кілії. Вела активне громадське життя, працювала на посаді головного редактора інформаційно-аналітичної газети Кілійського краю “Моя Візитка”.
Про свій діагноз – цукровий діабет 1 типу – дізналася випадково, каже, що це “подарунок” після ковіду, перенесеного на ногах. Одного вечора відчула важкість дихання і викликала “швидку”. У відділенні лікарні заміряли рівень цукру, показник просто зашкалював: 28 ммоль/л.
“Це був стан практично прекоми і тяжкого кетоацидозу. Через 10 днів мене виписали з рівнем цукру 19 ммоль/л і фразою: “Виписана зі стаціонару в стані, близькому до задовільного”.
Біда, як відомо, не приходить одна: Юлія втратила батька через ковід. Згадує, що це був подвійний удар, який треба було витримати.
“Тоді я зрозуміла, що треба щось змінювати і вдаватися у всі тонкощі діагнозу, бо жоден лікар не зробить це за мене. Після виписки я поїхала в Одесу до ендокринолога Світлани Петрівни Моршнєвої, яка порадила мені перейти на сучасні аналогові інсуліни. Вони дуже якісні, і вже три роки мені вдається досить успішно компенсувати свій діабет”, – розповідає Юлія.
Юлія мала заповітну мрію – стати мамою, але у 2015 році на 37-му тижні вагітності серцебиття дитини зупинилося. З болем згадує, що лікарі просто розводили руками, бо за результатами обстежень і аналізів не було жодних нарікань. Потім було три викидні та завмерла вагітність.
“Я вже поставила на собі хрест. Мовляв, не судилося мені бути матірʼю. Що поробиш, треба змиритись. І щойно я промовила про себе ці слова, одразу відчула, що вагітна. Було дуже страшно. Враховуючи діагноз діабет 1 типу та свій вік (мені 40 років), я дуже боялася, чи зможу виносити цю довгоочікувану дитину. Але, дякуючи Богові, все гаразд”, – ділиться жінка.
16 жовтня Юлія стала мамою, народила здорову донечку. Вона досі не вірить своєму щастю та вдячна Всесвіту за такий подарунок. Під час усіх випробувань завжди був поруч чоловік Юлії, який допомагав буквально стати на ноги, та її батьки. Близьких людей, які хворіють на діабет, Юлія просить просто бути поруч, іноді підтримати добрим словом, іноді – мовчки, і давати якомога менше порад. Вона каже, що стикнулася з непотрібними порадами, як-от “їсти побільше топінамбуру, і діабет відступить”, проте діабет не може відступити, бо ця хвороба невиліковна. Тим, хто щойно дізнався свій діагноз, радить:
“Найголовніше – дайте собі час. Нехай це буде тиждень або місяць. Сприйняття приходить не одразу. І це нормально. Насправді, життя з діабетом не відрізняється від звичайного життя. Можна бути щасливою, вести активний спосіб життя, мати люблячу родину, і навіть народити в 40 років здорову дитину! Головне – віра”.
Підсумовуючи, Юлія розвіює стереотип, що людині з діабетом конче треба від усього відмовлятися. Каже, що може собі дозволити все – від еклеру до підйому в гори. Єдине, що важливо, – доза інсуліну, яку необхідно ретельно вираховувати. Наразі від держави можна отримати лише тест-смужки до глюкометра за рецептом із самостійною доплатою. Інсулін безкоштовний лише за умови, що рівень глікованого гемоглобіну не більший за 7,6%. Якщо показник вищий, то також, як і з тест-смужками, потрібно певну суму доплачувати.
“Найбільшим викликом було прийняти, що цей діагноз – до кінця твоїх днів! Мене інколи запитують, чи прийняла я свою хворобу? Чесно? Ні, не прийняла. Я просто розумію, що нічого не в змозі змінити. Тому зараз діабет – це просто стиль життя, новий стиль життя, нові звички”, – ділиться жінка.
Наразі Юлія насолоджується материнством, займається вихованням доньки Яни. Її імʼя в перекладі означає “Милість Божа”. Юлія навіть встигає працювати регіональною представницею відомої косметичної компанії. Вона сподівається, що її історія допоможе багатьом не впадати у відчай і йти до своєї мрії попри діагноз, біди та труднощі.