Село Новокам’янка Саф’янівської громади розташовується неподалік селища Суворове. Тут проживають болгари, гагаузи та корейці. В селі є всього одна вулиця, немає школи, дитячого садка, лікарні та магазину, але попри те, що село потроху вмирає, тут залишаються жити його вірні мешканці. Про життя маленького села Новокам’янка дізнавалися журналісти інтернет-видання “Махала”.
“Раніше село мало назву Колодязь. Коли їхали з міста, просили автобус зупинитися біля колодязя. Новий Шикирлик – так називали село наші предки, а потім, коли нас приєднали до села Кам’янка, змінили назву спочатку на маленький Ташбунар, а потім на Новокам’янка. У селі було багато колодязів. Навіть є легенда, що десь тут турки висипали своє золото в криниці, коли сюди прийшов генерал Суворов. Були троє братів із села Кам’янка, молодший пас овець та впав в один із колодязів та знайшов це золото. Звичайно вони розбагатіли і навіть частину коштів вклали у будівництво Болградської гімназії. Раніше було до 300 працездатного населення, не враховуючи старше покоління та дітей”, – розповіла журналістам місцева жителька Парасковія Бічева.
Зародилося село у 1906-1907 роках. Ці землі церковні, вони належали Суворовській громаді. Тоді багатодітним родинам давали тут землю, бо батьки не мали змоги купити всім дітям ділянки, тому влада надавала їм можливість побудувати на цих землях будинки, а вони віддавали десяту частину свого заробітку церкві.
“Так село й утворилося. Раніше тут жили в більшості болгари, потім приїхали молдовани, гагаузи та корейці. Десь у 1986 році до нас родинами приїхали корейці, будівлі, де вони жили тоді, вже немає. Наші люди покидали село, а вони купували їхні будинки й продовжували тут жити. Десь було 5 або 6 родин, сьогодні у селі живе лише одна”, – продовжує розповідати про село Парасковія Дмитрівна.
Сьогодні село потроху вмирає. У Новокам’янці зараз проживає близько 30 людей, з них – п’ятеро дітей. Тут немає газу, водопроводу, магазину, дитячого садка та школи. Від Будинка культури залишилося лише купа каміння.
“Не дивлячись на це, Новокам’янка якесь чаклунське місце, коли сюди приїжджають, потім не хочуть покидати село”, – підкреслила Парасковія Дмитрівна.
Більше про життя маленького села Саф’янівської громади дивіться у відео.
Інтернет-видання Бессарабії
