Фотограф — професія, що потребує не лише технічних знань та вміння працювати з обладнанням, але й творчого підходу, тонкого відчуття композиції, кольору та світла. Ця робота вимагає постійного вдосконалення, уваги до деталей та здатності вловити унікальні моменти, що розкривають справжню суть людей та подій. Валерія Хмельнюк, молода фотографиня з Болграда, знає це не з чуток: для неї фотографія стала способом вираження себе та емоцій і способом залишати свій слід у пам’яті людей.
До всесвітнього Дня фотографа, що відзначається 19 серпня, інтернет-видання “Махала” поспілкувалося із молодою фотографинею з міста Болград, яка змогла перетворити своє дитяче захоплення у справжню професію. Дівчина поділилася власним досвідом професії, порадами, а також тим, чому саме фотографія стала справою її життя.
Валерія Хмельнюк народилася та живе у місті Болград. Середню освіту дівчина здобула у ліцеї № 4. Після його закінчення вона вступила до Запорізького медичного університету, де навчається і досі на шостому курсі медичного факультету. З самого дитинства Валерія знала, що буде працювати лікарем, адже її сильно тягнуло до хімії та біології. І хоча у навчальному закладі вона займала призові місця на конкурсах з фотографії, до певного моменту вона і подумати не могла, що це захоплення переросте у справжню професію.
Ще в дитинстві дівчинка постійно просила фотоапарат у батьків аби фотографувати усе, що бачить навколо. Валерія згадує, що тоді вона могла дуже довго знаходитись на вулиці й не заходити додому доти, доки не сфотографує усі клумби довкола дому.
Ще в молодших класах школи дівчину на шлях фотографії надихнула старшокласниця, яка тоді її фотографувала. Маленька Лєра настільки була вражена її талантом, що змусила батьків купити їй фотоапарат на день народження. Після цього камера завжди була у її руках. Спочатку Валерія фотографувала всіх своїх подруг і шкільні заходи, а трохи згодом дівчина почала брати участь у фотоконкурсах.
На початку свого шляху Лєра вважала фотографію лише своїм хобі. Однак, коли вона почала заробляти та вкладати кошти в цю справу, дівчина зрозуміла, що фотографія означає для неї набагато більше.
«На сьогодні фотографування – це моя основна професія. Я їй займатимуся все своє життя незалежно від обставин та обраної спеціалізації, принаймні це мій спосіб відволіктися від усього, що відбувається навколо», – розповідає дівчина.
Валерія вже встигла добитися визнання серед своїх закордонних колег. Її роботи були опубліковані у закордонних журналах, в тому числі й на обкладинках, таких як:“Rebel.mag”, “Hazlmag”, “Tana.magazine”, “Artego”. Це дало дівчині не тільки привід для гордості, але й безкоштовну рекламу.
«Від фотографії я точно не зможу відмовитися ніколи, адже у моменти меланхолії та вигоряння, моя справа допомагає мені прийти до тями. Я дуже заряджаюсь, спостерігаючи у своєму об’єктиві, важливі події людей: їхню любов, радість, щастя», – розказує Валерія.
Але на початку дівчина виявила для себе і мінуси професії, наприклад, дискомфорт взаємодії з незнайомими людьми, страх реакції на готові роботи, а також довгі ночі без сну в повному зануренні в обробку фотографій. Виправити ці недоліки зміг лише досвід, який Лєра здобувала сама, дізнаючись усі цікаві і важливі подробиці в інтернеті. Проте далі, аби підвищити рівень знань, дівчина проходила багато курсів та інтенсивів.
Також ставати кращою Валерії допомагав досвід вже знаменитих фотографів. Найголовнішими своїми вчителями в цій справі дівчина вважає пару фотографів з Одеси Костю та Владу Ліберових. До повномасштабної війни вони знімали лавсторі та різні творчі проєкти, а з початком повномасштабного вторгнення вони пішли повністю у військову тематику і сьогодні є одними з найкращих військових репортерів країни.
На різного роду фотосесії Валерію надихає все, що її оточує. Це може бути і звичайна вечірня прогулянка, і краса дрібниць, наприклад, крапочки в очах перехожих чи родимки на їх тілі. І хоча це було складно, але серед усіх своїх робіт Валерія змогла виділити декілька найцікавіших, на її думку.
Результат цієї фотосесії потрапив на обкладинку журналу. Валерія шалено пишається цими кадрами:
Ці фотографії були натхненні картиною Рене Магрітта «Закохані»:
Перша зйомка фотографині в студійних умовах, протягом якої вона дуже хвилювалася, але робота вдалася:
«Насправді кожна з моїх робіт для мене є найулюбленішою, адже завдяки фотосесіям я заробила для себе добрих друзів та багато чудових знайомств, маю змогу поділитися з людьми своїм поглядом, подарувати їм емоції та пам’ять, сфотографувати їхні щасливі моменти. Для мене дуже цінно те, що вони обрали саме мене для закарбування різних важливих в їх житті подій», – розказує фотографиня.
Наостанок бесіди Валерія залишила декілька порад для майбутнього покоління фотографів, виходячи з власного пережитого досвіду:
«Аби набити руку варто фотографувати якнайбільше, вчитися вибудовувати комунікацію з людьми, виходити на вулицю та фотографувати незнайомих людей. Тренувати наочність, дивитися безліч світової класики: кліпи, картини, фотографії інших професіоналів. Шукати лінії та спостерігати за кольором і грою зі світлом. Найважливіше вірити у себе і свої сили і тоді точно все вийде», – ділиться дівчина.
Наразі Валерія планує далі розвиватися у сфері фотографії, поступово вдосконалюючись та стаючи кращою версією себе. Дівчина не має на меті зупинятись на досягнутому, адже її ціль — продовжувати створювати фотографії, які не лише відображають моменти, але й розповідають історії, що надихають і зачаровують.
Інтернет-видання Бессарабії
