Листоноші – це більше, ніж просто професія. Щоденно долаючи великі відстані, вони доставляють листи, пенсію та газети. Їхня праця низько оплачується, часто залишається непоміченою, але має велике значення для суспільства. Журналіст видання “Махала” поспілкувався з листоношею із Болграда, яка, попри всі труднощі, не залишає цю професію.
Лариса Георгіївна Грекова народилася 11 серпня 1965 року в місті Болград у багатодітній родині. Її батько Георгій Шунтов працював водієм автобуса, а мати Марія Шунтова була домогосподаркою. Лариса закінчила Болградську середню школу №2. Після закінчення школи одразу влаштувалась на роботу.
“Так склалася моя доля, що в 17 років я одразу пішла працювати до Коопзаготпрому Болградської Райспоживспілки. Там я пропрацювала майстринею в цеху, який виготовляв пряники, бублики, майже 20 років. Після закриття підприємства, перейшла працювати на Болградський хлібзавод, де пропрацювала ще 5 років,” – розповіла Лариса Грекова.
У 2012 році Лариса Георгіївна вирішила змінити сферу діяльності та влаштувалася листоношею до Болградського відділення пошти.
“З дитинства в мене була мрія стати листоношею. Пам’ятаю, коли до нас приходила листоноша, я бігла до неї першою, щоб отримати свіжу газету та хотіла так само працювати в цій сфері. Але коли виросла, то, чесно кажучи, не дуже жадала стати листоношею. Але так сталося, що моя дитяча мрія все ж здійснилася,” – ділиться своїми спогадами Лариса.
Спочатку робота листоношею їй здалася дуже важкою та відповідальною: потрібно було нести важку сумку з газетами, листами, грошима та роздавати пенсії. Але з часом всі страхи та сумніви минули, і тепер вона із задоволенням виконує свою роботу.
“Поступово я звикла до всіх вимог, які має виконувати листоноша. В мене чудовий колектив, також я здружилась з багатьма цікавими людьми, яким доставляю кореспонденцію. Тепер, йдучи Болградом, багато хто мене впізнає і дякує за мою роботу. І це дуже приємно”, – з усмішкою на обличчі каже Лариса Грекова.
Лариса Георгіївна розносить пенсії та газети мешканцям Болграда вже понад 10 років. За цей час вона зіткнулася як із труднощами, так і з позитивними моментами. В останні роки було багато скорочень штату, заробітна плата також залишає бажати кращого. Але, попри ці виклики, вона продовжує сумлінно виконувати свої обов’язки, бо бачить, як її з радістю зустрічають люди. Вона відчуває себе потрібною, бо багато людей просто потребують спілкування та уваги.
“Крім доставки газет і пенсій, листоноша часто виконує роль психолога, бо ми працюємо з людьми, і до кожної людини потрібно знайти свій підхід, а іноді й вислухати, дати пораду. Не дивлячись на те, що зарплата у нас маленька, я все одно залишаюся відданою цій професії. Багато хто мені каже, що вже не відпустять працювати в інше місце”, – підсумовує Лариса Грекова.
Інтернет-видання Бессарабії
