“Я щасливий!” – так характеризує свій нинішній стан мій знайомий – пенсіонер Віктор Тихоненко. Два з половиною роки тому у Віктора Івановича в очах «розпочався туман». Лікар-офтальмолог із консультативно-діагностичного відділення КНП «Дунайська обласна лікарня» поставив йому діагноз «катаракта» та рекомендував оперуватися у хірургічному відділенні КНП Саф’янівської сільради «Центральна районна лікарня».

«15 травня мене прооперувала Олена Вікторівна Нестеренко. Я страждав високим ступенем короткозорості: праве око було мінус 19, а ліве – мінус 21. Зараз праве око, на якому було зроблено операцію, бачить практично на 100%. Я читаю книги та дивлюся телевізор без окулярів. Якщо раніше я не розрізняв номери маршруток, то зараз бачу їх здалеку. Восени планую оперувати ліве око.

Я вдячний лікарям Олені Вікторівні та Олександру Валентиновичу за те, що вони мені повернули повноту сприйняття навколишнього світу. Це майстри з великої літери», – розповів Віктор Іванович.

На його прохання «написати статтю», а також із професійного інтересу журналістка інтернет-видання “Махала” вирушила до хірургічного відділення, розташованого на вулиці Хотинській у місті Ізмаїл, де особисто познайомилася з цими чудовими лікарями.

Олександр Валентинович Проданов – лікар-офтальмолог вищої категорії з 28-річним стажем роботи, близько шести років завідує хірургічним відділенням Ізмаїльської ЦРЛ. Його напарниця Олена Вікторівна Нестеренко – лікар-офтальмолог (дорослий та дитячий) вищої категорії зі стажем 31 рік. Через російську агресію вона змушена була залишити Миколаїв, де завідувала дитячим офтальмологічним обласним відділенням. З травня 2022 року працює в Ізмаїлі.

Зазначимо, що хірургічне відділення «районки» включає чотири підрозділи: офтальмологію і ЛОР-службу (хірургія-1) та загальну хірургію і гінекологію (хірургія-2).

У хірургії очного підрозділу оперують катаракту, глаукому, придатки ока, виворіт і заворот вік, косоокість, ячмені, халязіони, абсцеси, вроджену непрохідність слізних каналів у новонароджених дітей, травми.

«Але ми не оперуємо злоякісні пухлини, не займаємося «операціями на задньому відрізку» – відшаруванням сітківки, захворюваннями склоподібного тіла. Для цих операцій потрібно специфічне обладнання. Коли його куплять, освоїмо і це», – уточнює зав. відділення Олександр Проданов.

За його словами, прорив у роботі відділення стався 2021 року, коли Саф’янівська громада придбала для них сучасний факоемульсифікатор італійського виробництва. Ця мікрохірургічна техніка дозволяє імплантувати м’які кришталики, виконувати операції без швів.

«Раніше до нас один-два рази на місяць приїжджав обласний спеціаліст зі своїм обладнанням та оперував, – каже Олександр Валентинович. – Дякуємо керівництву лікарні: нове обладнання у нас з’являється регулярно, щорічно нам щось купують. Торік купили апарат УЗД. Цього року придбали лазерну установку, яка може позбавляти вторинних катаракт. Будемо її освоювати.

В операційному блоці зробили капітальний ремонт, у приміщеннях відділення – частковий, замінили вікна».

Новий прилад – факоемульсифікатор – Олександр Проданов вивчав упродовж року, навчався з цією метою на курсах. З 2022 року почав оперувати.

«У травні 2022 року до нас прийшла працювати Олена Вікторівна Нестеренко. Це дало поштовх нашому відділенню. Олена Вікторівна прискорила процес освоювання обладнання. Я почав до неї, але з її появою ми вийшли на інший рівень. Я не мав досвіду роботи з такими машинами, вона ж на них працювала близько тридцяти років. Із нею ми почали оперувати косоокість, катаракту з ускладненнями та інше», – каже Олександр Проданов.

Олена Вікторівна, у свою чергу, зазначає, що в Ізмаїлі «рівень лікування був хорошим, але Олександру Валентиновичу було дуже важко самому справлятися з величезною кількістю пацієнтів».

«За рівнем обладнання як для хірургії катаракти ізмаїльське відділення не поступається Одесі та Києву. Умови тут не гірші, ніж на минулому місці роботи. Різниця в тому, що тут одна факомашина, а у нас їх було три», – зазначає Олена Нестеренко.

На запитання, чи планує залишатися в Ізмаїлі назавжди, Олена Вікторівна відповідає:

– Боюся щось загадувати. У Миколаєві працювала в одній лікарні близько 30 років, і тоді не думала, що я працюватиму в Ізмаїлі. Хоча сюди приїжджала щороку до подруги. Ізмаїл – для мене дуже комфортне місто. Мої діти за кордоном живуть, вони сподівалися, що я теж туди переїду, але то не моє.

Олександр Проданов та Олена Нестеренко переважно працюють у тандемі: один оперує, інший асистує і навпаки. У «планові» дні – вівторок та середу – у них по 10-15, а іноді 17-18 операцій на день. Крім планових оперують і ургентні випадки. За словами Олександра Валентиновича, за перші шість місяців цього року було виконано 1090 операцій.

Операція з видалення катаракти, на якій спеціалізується відділення, триває максимум 15 хвилин. За допомогою ультразвуку кришталик усередині ока дробиться і перетворюється на кашку, після чого його висмоктують. Через розріз шириною не більше 2 мм імплантується м’яка лінза. Такі мікророзрізи не потребують накладання швів.

«Працюємо одноразовим інструментом. Найчастіше використовуємо два ножі – один 1 мм, інший – 2,2 мм. Робимо вкол-викол, не пиляємо. Використовуємо спеціальні розчини, адаптовані до хімічного складу внутрішньоочної рідини. Коли робимо маленьку дірочку в оці, звідти витікає рідина, під час операції ми її повинні заповнювати, тому що око спадатиметься. У цьому нам допомагає факомашина», – ділиться деталями Олена Вікторівна.

У прийомні дні у коридорі відділення завжди людно. А чергу на планові операції розписано на кілька місяців наперед.

«Люди їдуть з усієї Бессарабії. До нас уже приїжджають Арциз, Татарбунари, Тарутине. А Рені, Болград, Кілія, Ізмаїл – це наша «вотчина» завжди була. Колись очне відділення мало статус міжрайонного», – розповідає Олександр Валентинович.

«З Білгорода-Дністровського теж оперували пацієнтів. Їм простіше приїхати до Ізмаїла, ніж їхати до Одеси», – додає Олена Вікторівна.

Олександр Проданов вважає, що зупинятись на досягнутому не варто. І насамперед це кваліфікація фахівців. Вони повинні постійно розвиватися, відточувати майстерність, розширювати багаж знань. Для цього займаються на курсах, відвідують симпозіуми. Наприклад, минулого року взяли участь у симпозіумі з катарактальної хірургії у Відні.

«Лікарсько-медичні спеціальності передбачають систематичні підвищення кваліфікації. Немає такого – я вивчився і все. Наше навчання йде перманентно усю нашу кар’єру», – каже Олександр Валентинович.

Щодо самого відділення, то за його словами, теж «немає межі досконалості».

“У нас постійно плани. Залежно від ситуації змінюються наші потреби. Тепер, наприклад, нам потрібний потужний безперебійник, генератор нам поставили. Стан палат можна покращувати», – каже він.

Все, що я почула та побачила у відділенні, не може не тішити: бессарабцям, які страждають на очні захворювання, не потрібно їхати далеко. Допомогу високого рівня можна отримати в Ізмаїлі. 

Однак людям варто навчитися берегти свій зір, не губити його бездумно. Користуючись нагодою, ставлю співрозмовникам питання з цієї теми.

– Останні кілька десятиліть люди, особливо молодь, більшу частину часу «залипають» у гаджетах. Скажіть, чи простежується якась тенденція щодо зміни якості зору нинішнього покоління?

Олександр Проданов: 

– Гаджети, особливо у молодих людей, можуть викликати короткозорість. Людина дивиться близько, так і стає близькозорою. На сьогоднішній день у всьому світі відзначається епідемія короткозорості.

Олена Нестеренко: 

– Розвиток цивілізації сьогодні такий, що око трішки змінює свою форму. Це певні моменти цивілізації. Якби не завадив Ковід-19, то у 2020 році Всесвітня офтальмологічна спільнота переглянула б норми. Короткозорість до 3 діоптрій скоро стане досконалою нормою, тому що інших дітей вже не буде. Наші пращури вдалину дивилися, а нинішнє покоління дивиться в телефони.

– Скажіть, а чи можна за допомогою вправ для очей покращити зір?

Олександр Проданов: 

– Короткозорість – це очне яблуко, збільшене в розмірах, воно стало довшим, ви його ніколи коротшим не зробите. Якщо у вас, наприклад, 36-й розмір взуття, ніякі вправи вам його не зроблять 32-м. Сенс вправ та занять – це профілактика погіршення зору та зорової втоми.

– Чи трапляються випадки, коли око вже не врятувати?

Олександр Проданов: 

– Якщо говорити про око, щоб воно було для краси, то його практично завжди можна зберегти. А якщо говоримо про зір, то це пізнє звернення. Так, наприклад, глаукома викликає незворотну сліпоту на фоні підвищеного тиску очей. Підступність її в тому, що вона протікає безболісно. Якщо на момент звернення до лікаря людина бачить 20%, то більше цього вона вже не бачитиме. Наше завдання – зберегти зір на тому моменті, на якому пацієнт до нас звернувся.

– А як зрозуміти, що в тебе очний тиск?

Олександр Проданов: 

– Його треба вимірювати у спеціаліста. Симптомом глаукоми є зниження зору.

– Що треба робити, щоб зберегти зір? Що вживати?

Олена Нестеренко: 

– Щоб зберегти зір, потрібно просто нормально харчуватися здоровою їжею. Для цього не потрібно їсти вагон моркви, крім алергії нічого не отримаєш. Все повинно бути в міру. Куріння, звісно, ​​не схвалюється. Щодо гаджетів, все теж має бути помірно, як і в їжі, і в питві. Дітей розважати телефонами не варто, ці речі для розвитку головушки нічого не дають.

– Дякую за інформацію та поради. Сподіваюся, вони будуть корисні для читачів.

Майстрів своєї справи – Олександра Проданова та Олену Нестеренко, а також усіх їхніх колег – співробітників очного відділення Ізмаїльської ЦРЛ вітаємо із Днем медичного працівника. Бажаємо здоров’я, терпіння, сил та натхнення. Ваша спільна і згуртована робота творить справжнє чудо – повертає людям можливість бачити світ чітко і у всій його мальовничій пишності.