У глибинах архівів зберігається безліч трагічних історій, які залишили незабутній слід у долях багатьох родин. Період радянських репресій став одних з них.
Завдяки оприлюдненим Галиною Скомороховою архівним документам у Фейсбук-спільноті «Камчик, історія з 1830» ми маємо змогу дізнатися про одну з таких історій – про долю репресованого Дмитрієва Миколи Ілліча, 1883 року народження, який був уродженцем села Владичень Болградського району Ізмаїльської області, болгарин, походив з бідняків. Колись він служив у царській армії в артилерії рядовим солдатом. Був безпартійним та малограмотним.
Микола Ілліч був заарештований радянськими органами у наймасштабнішу ніч репресії в Бессарабії, а саме 13 червня 1941 року – за 9 днів до початку німецько-радянської війни під час Другої світової війни. Чоловіка одразу вивезли до в’язниці міста Свердловськ, де НКВД завели проти нього справу на 19 сторінок з наступним рішенням: «За участь у контрреволюційній партії – відправити до виправно-трудового табору строком на 10 років, рахуючи термін з 13 червня 1941 року».
У обвинувачувальному акті затриманого розголошується причина засудження Миколи Ілліча: «Дмитрієв М.І. до відновлення радянської влади у Бессарабії був активним членом Владиченського сільського комітету контрреволюційної буржуазної партії лібералів, від якої у 1922 році обирався примаром села Владичень, де знущався з населення, особливо з наймитів. Підтримував тісний зв’язок із шефом жандармського посту. Був великим кулаком і експлуатував свою найману робочу силу. Серед населення висловлював антирадянські настрої». І хоча речових доказів по справі чоловіка не було знайдено, після цілого року ув’язнення справу чоловіка направили на розгляд особливої наради при НКВД СРСР, де було вирішено засудити його до вищої міри покарання – розстрілу.
До арешту Микола Ілліч працював на власному господарстві, мав землі від 30 до 35 га, 3 га виноградника, будинок, корів та коней. Під час Румунського уряду був примаром (мером) села Владичень. Мав родину: дружину Дмитрієву Олену Федорівну (1886 року народження), сина Дмитрієва Георгія Миколайовича (1912 року народження), невістку Дмитрієву Вітею Іванівну (1919 року народження) і онука Дмитрієва Анатолія Георгійовича (1939 року народження).
Подальша доля чоловіка залишилась невідомою, але у 1989 році його реабілітували.
Світла пам’ять бессарабцям, які були знищені радянським тоталітарним режимом.
Інтернет-видання Бессарабії
