Порт-Аненталь, Шампань та Новий Париж — такі назви можуть з’явитися на мапі Одеської області. Члени парламентського комітету з питань місцевого самоврядування схвалили нові топоніми для 109 населених пунктів в Україні. Зокрема, для 11 на Одещині.
Як та хто обирав назви, чому це важливо та скільки коштує перейменування для громад зʼясовувало видання Суспільне. Журналісти поспілкувалось з членом парламентського комітету з питань місцевого самоврядування Романом Лозинським та істориком, дослідником османсько-українських відносин XVI–XVIII ст. Олександром Середою.
20 березня члени профільного комітету Верховної Ради України підтримали перейменування п’яти міст, 104 сіл та селищ у країні. З них — по одному місту й селищу та дев’ять сіл в Одеській області.
Старі назви змінюють відповідно до закону про деколонізацію. Після його оприлюднення влітку 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови опублікувала на своєму сайті назви міст, селищ та сіл, які треба перейменувати. До 27 січня 2024 року громади могли самі обрати нову назву або кілька та направити пропозиції до парламенту. Після сплину терміну нардепи обирають назви самотужки, спираючись на рекомендації вже згаданої комісії, а також Українського інституту національної пам’яті.
“Якщо Южне і рада відповідної громади рішення не прийняла, як у цьому випадку, або деякі ради приймали рішення залишити назву, що не відповідає закону, це означає, що рішення прийнято не було. І тоді відповідно до закону про деколонізацію наступає новий період, коли Верховна Рада, спочатку на комітеті, а потім у залі приймає рішення щодо перейменувань”, — пояснив народний депутат Роман Лозинський.
Показовий приклад з Южним. Обговорення щодо перейменування міста почалось ще до повномасштабного вторгнення. Назва — суперечить українському правопису. Тоді з пропозицією зміни виступив уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
Після голосування серед жителів, збору підписів проти перейменування, місцеві депутати залишили назву Южне. З ухваленням закону про деколонізацію зберегти її можливості вже не було. Кількамісячні обговорення, громадське голосування визначили три варіанти нового топоніма — Порт-Аненталь, Аджалик або Південне. Обрати серед них єдиний Южненська міськрада не спромоглась, тож далі будуть вирішувати народні депутати.
Зазначимо, остаточне рішення щодо перейменування населеного пункту ухвалює Верховна Рада. Парламентарі повинні враховувати пропозиції, що надійшли від громад чи профільних інституцій, але можуть керуватись власним баченням. Втім, практика показує, що народні обранці переважно дослухаються до рішень місцевого самоврядування, за винятком, коли такі пропозиції не відповідають букві та духу закону, розповів Лозинський,
За його словами, на комітеті ще мають визначити нові назви для близько 20 населених пунктів Одещини. Голосування у стінах парламенту щодо всіх перейменувань може відбутись у квітні-травні, додав нардеп.
Назви населених пунктів, що підлягають перейменуванню, можна умовно розділити на дві групи: ті, що не відповідають українському правопису, як ось села Роща, Надеждівка, Надежда та ті, що пов’язані з утіленням російської імперської/радянської політики, назвами російських міст тощо. Це, наприклад, села Андрієво-Іванівка, Миколаївка-Новоросійська, Олександрівка, Перше Травня, селище Суворове та інші.
Вже згадане місто Южне, яке українською мало б звучати Південне, можна віднести до обох груп, пояснює представник Національної комісії зі стандартів державної мови, історик Олександр Середа.
“Після Другої світової війни у Радянському Союзі була зроблена система чотирьох портів, ключових. Які так й називались — Сєверний, Южний, Западний, Восточний”. За портом “Южний” так само було назване власне і місто. Є відповідні укази радянського періоду і звичайно, якщо це наратив, який був сформований через накази чи то імперські, чи то комуністичні, то ці маркери треба знімати”.
За його словами, громадам рекомендують добирати історичні назви під час зміни топоніма. Хтось дослухається до таких порад, а хтось ні. Наприклад, селам Холмське та Новохолмське в Арцизькій громаді за підсумками обговорень повернуть назви Селіогло та Аліяга. Натомість село Першотравневе у Саф’янівській громаді перейменують на Вишневе замість історичної назви Гасани.
“Є населений пункт Тарутине. Історична назва — Анчокрак, яка має тюркське походження. Вона була ще до появи німців у поселенні та зберігалась після. Там жили представники різних національностей. Але зараз місцеве населення категорично проти. Більше до вподоби Бесарабське. Втім, це анахронізм. Приблизно за 20 кілометрів від нього є молдавське селище з назвою Бесарабське. Буде сильна плутанина. Як донедавна у Болградському районі з Виноградівками. Їх було чотири”, — розповів Середа.
Повернімось до назв, які найчастіше згадувались в інформаційному просторі після новини про рішення комітету.
Нову назву Южного — Порт-Аненталь — члени комітету підтримали одностайно, стверджує Роман Лозинський. Цей топонім є похідним від назви поселення Аненталь, нині Нові Біляри, розташованого поруч з містом, біля якого розвивався порт. Олександр Середа такий вибір народних депутатів не підтримує:
“Ми пропонували назву Аджалик. Це кримськотатарська назва, яка пов’язана з цією місцевістю. Тобто це не лише назва самого лиману. Етимологія цього топоніма вказує на те, що це є місцевість. Фактично назви топонімічні, гідронімічні формувались у цьому районі переважно під впливом тюркських народів. Це наша регіональна специфіка. Було б справедливим закарбувати таку назву як продовження спадщини у сучасних реаліях. Ми фіксуємо, що є спадкоємцями ще від тих давніх часів — великого переселення народів”.
Село Надеждівка в Арцизькій громаді до 1945 року мало назву Гоффнунгсфельд, що у перекладі означає “Поле надії”. Також тут розташоване підприємство “Шампань України”, на якому працює більшість місцевих. Тож народні депутати обирали з двох назв — Надія та Шампань. Зупинились на другій.
Село Роща у Болградському районі може стати Новим Парижем. На думку історика, це ще один приклад невдалого топоніма, адже його так колись назвали на честь перемоги над Наполеоном.
“Населення у Рощі не використовує назву Новий Париж. Чи варто нам взагалі повертатись до таких назв? Назви, які ми отримали на честь перемоги армії Російської імперії над французами”, — каже Олександр Середа.
Витрати коштів та необхідність зміни індивідуальних документів — аргументи, які лунають, коли йдеться про перейменування. Роман Лозинський переконує, що зміна назви населеного пункту не зачепить місцевий бюджет та жителів.
“Не потрібно змінювати жодних документів, не потрібно йти у ЦНАПи, не потрібно нічого перереєстровувати, якщо у ваших документах назва, яка була до перейменування. Вам не потрібно робити жодних дій і це не понесе жодних фінансових обтяжень. Щодо самої громади — це табличка на в’їзд. І можливо, ще кілька адміністративних моментів, пов’язаних з перейменуванням. Вже решта — це додаткові ініціативи”.
Також народний обранець наголосив на важливості та нагальності перейменувань.
“Що робить Росія у перший день після окупації Маріуполя? Змінює табличку на в’їзд та виїзд. Що робить країна-агресор у перший день окупації Бахмута? Змінює назву на Артемівськ, назви вулиць, на руїнах. У місті не залишилось людей, вони зрівняли його із землею. Для усіх, хто каже “не на часі”, “краще відремонтуйте дорогу”, “давайте після війни” задайте собі запитання — чому росіяни інвестують і продовжують інвестувати у спаплюження нашої історії та державності, зокрема, через назви”, — зазначив Роман Лозинський.