Жіночий бокс протягом довгих століть був заборонений у багатьох країнах. Лише у 2009 році Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення включити його до програми Олімпійських ігор 2012 року.
Безліч історичних згадок доводить, що жінки тисячоліттями займалися й цікавилися спортом. Проте гра заради розваги й зміцнення здоров’я та гра заради побудови кар’єри й реалізації амбіцій — це зовсім не одне й те саме. Стереотипні очікування мужности й героїзму від чоловіків та краси й тендітності від жінок закладено в основу не лише суспільних норм, а й спортивних. Анастасія Коваленко родом з Арцизької громади сьогодні впевнено ламає усталені стереотипи щодо жінок у спорті, які формувалися довгими століттями, адже вона займається боксом, який вважався чоловічим видом спорту і до якого не допускалися жінки. Інтернет-видання «Махала» поспілкувалося з боксеркою і дізнавалося історію її спортивного шляху.
Анастасія почала займатися боксом у дев’ятирічному віці, в 2013 році, під наставництвом тренера-викладача секції боксу Арцизької ДЮСШ Владислава Лозанюка. Перший бій боксерки відбувся в 2016 році.
«Я кожного дня ходила повз готелю, який знаходився поруч з моїм будинком, і завжди хотіла туди зайти, тому що знала, що там є секція з боксу, про яку я вже чула від свого однокласника, який її відвідував. Довго не насмілювалася туди зайти через свою сором’язливість. У день, коли я все ж таки прийняла рішення піти записатися на бокс, я тривалий час простояла на порозі готелю, не наважуючись туди зайти. Можливо я б розвернулася і пішла додому так і не здійснивши задумане, але охоронець побачив мене в камеру відеоспостереження, вийшов до мене і відвів до Владислава Михайловича. Відтоді бокс одразу став частиною мого життя», – розповідає Настя про початок свого спортивного шляху.
Анастасія Коваленко стала першою боксеркою в кар’єрі її тренера, яка не лише була переможницею всеукраїнських чемпіонатів, а й вийшла на світову арену, де мала честь представляти нашу державу. Але дівчині доводилося нелегко просуватися по кар’єрній драбині, адже практично одразу після початку занять в боксерській секції в неї почалися проблеми зі здоров’ям, і через це родина не дуже хотіла, щоб Настя займалася боксом.
«Найпалкіше з усіх в родині мене підтримував мій покійний дідусь. Саме завдяки його підтримці і вірі у мене я змогла досягти успіхів. Але я вважаю, що в цілому зламала систему, тому що, не зважаючи на всі перешкоди і відмовляння оточуючих, йшла до своєї заповітної мрії. А сьогодні батьки безмежно пишаються моїми досягненнями, їм неймовірно приємно, коли до них приходять люди, щоб висловити свою вдячність за виховання такої чудової доньки», – наголошує Настя.
Владислав Лозанюк багато років тренував Анастасію. Він впливав на її формування як спортсменки та особистості. Але доля склалася так, що сьогодні вона тренується в боксерському клубі «Арес» в місті Умань, за тренерської підтримки Віктора Петриченко – професіонала своєї справи, який за пів року зробив вагомий внесок у спортивне майбутнє боксерки.
19-річна Настя боксує у ваговій категорії 48-50 кг. За її плечима – безліч турнірів та змагань не лише всеукраїнського рівня, а й світового, адже вона представляла Україну у боксерських поєдинках у багатьох країнах світу: Туреччині, Італії, Болгарії, Латвії, Литві, Ірландії, Угорщині, Польщі, Іспанії. І в такому молодому віці боксерка вже має титул майстра спорту України. Серед найкращих її досягнень у боксі – п’яте місце на чемпіонаті Європи та п’яте місце на чемпіонаті світу.
Сьогодні Анастасія не лише продовжує активно боксувати, а й є студенткою двох українських університетів – в Умані та в Одесі. Вона розуміє, що все життя займатися професійно спортом не зможе, тому наразі освіта теж займає в її житті важливе місце. Між парами в двох університетах спортсменка встигає двічі на день активно тренуватися на рингу і готуватися до нових поєдинків.
«У мене в планах залишитися в професійному спорті щонайменше до 2028 року, щоб я могла представляти Україну в Олімпійських іграх, бо це – моя мрія», – ділиться боксерка своїми планами на найближче майбутнє.
В контексті гендерної рівності у видах спорту, які раніше вважалися винятково чоловічими, Анастасія вважає, що відбулися значні зміни за останні роки.
«До боксерок почали ставитися з більшою повагою, хоча серед тренерського складу в Україні досі є тренери, які недооцінюють жінок-спортсменок навіть тоді, коли вони привозять з чемпіонатів більше медалей ніж боксери чоловічої статі», – пояснює дівчина.
Спортсменка ніколи не відчувала принижень з боку оточуючих через свою стать, скоріше інколи вона відчувала до себе байдужість, але коли очевидці бачили, які поєдинки влаштовувала Настя, а подекуди навіть з хлопцями, тоді суспільна думка одразу змінювалася на захоплення та повагу.
В боксерки ніколи не було обмежень у доступі до тренувань та змагань. Але було важко завжди знаходити кошти для поїздок на чемпіонати. Анастасія разом з тренером Владиславом Лозанюком шукали різні способи знайти кошти: зверталися до Одеської обласної федерації боксу, зверталися до фермерів та бізнесменів, неодноразово допомогу виділяли з місцевого бюджету Арцизької громади, доводилося збирати кошти також в соціальних мережах, якщо ситуація була зовсім скрутною. Єдине місце, де дівчину намагалися принизити через її стать, були соціальні мережі. Там постійно знаходилися люди, які цькували її через збір коштів на нібито зовсім не дівочий вид спорту. Але вона ніколи на таких людей не зважала уваги і впевнено йшла до своєї мети.
Перехід до нового боксерського клубу видався для спортсменки дуже болісним, але цьому послугувало декілька причин. Головною причиною переходу до Уманського клубу «Арес» була перспектива росту в боксі, так як Анастасія знала, що з Віктором Борисовичем досягне нових вершин. Але не слід виключати причину фінансування – в Черкаській області краще фінансується бокс з боку меценатів, і спортсменам не доводиться самостійно шукати кошти для поїздок на чемпіонати.
Розповідаючи про переваги жіночого боксу, Настя наголошує, що жіночій бокс сьогодні вже майже наздогнав чоловічій за кількістю учасниць. Серед плюсів у боксі дівчина також виділяє те, що жінки, на відміну від чоловіків, боксують в шоломах, що захищають обличчя.
«Останнім часом йдуть розмови про те, що жінкам можуть заборонити боксувати у шоломах і це може вплинути на скорочення кількості жінок у боксі, що є значним недоліком. Якщо ще шукати недоліки у жіночому боксі, то слід зауважити, що професійні боксерки-жінки отримують від держави на декілька тисяч менше зарплатні, ніж чоловіки», – уточнює спортсменка.
Анастасія неймовірно щаслива, що займається боксом вже багато років поспіль і з цього приводу вона каже наступне: «Бокс мене загартував не лише фізично, а й духовно. Завдяки боксу я отримала всебічний розвиток, познайомилася з цікавими людьми з різних куточків світу, отримала безліч перемог та нагород. Мені подобається, що сьогодні можна почути від людей багато приємних слів у свій бік, а для деяких підлітків, я щось на кшталт кумиру, тому що інколи можна від них почути: «Вау, хочу бути як Настя!». Це говорить про те, що я рухаюсь у правильному напрямку».
Спортсменка вважає, що обов’язково цей вид спорту треба продовжувати популяризувати. Для цього слід здійснювати систематично певні «рекламні» акції. Раніше з метою популяризації боксу Настя разом з Владиславом Михайловичем їздила по селах Арцизького району і проводила демонстраційні бої. Також вона закликала учнів своєї школи записуватися на бокс. Але, як свідчить практика, діти на довго у секції не затримувалися, бо мало хто витримував такі фізичні навантаження.
Спортсменка радить дівчатам, які хочуть, але досі не наважуються піти у жіночій бокс: – «Дівчата, йдіть у бокс, бо це круто! Це гарне тіло та здоровий спосіб життя, в якому не має місця згубним звичкам. Спорт – це постійні подорожі, нові знайомства і відвідування дивовижно гарних місць нашої планети. Треба цілеспрямовано йти до своєї мети і результат не забариться».
Інтернет-видання Бессарабії
