Україна – країна, що пережила багато випробувань у своїй історії. І коли нація потребує захисту найбільше, з’являються справжні герої, готові захищати її від будь-яких загроз. Один з таких героїв – Іван Олтян, уродженець села Кам’янське Арцизької громади, який вступив добровольцем до лав Збройних Сил України, щоб протистояти агресору і захистити свою рідну землю. Рік тому наш герой вирішив не залишати свою державу на милість долі, а піти на фронт. Кожен день там – це нові випробування, але Іван не здається і його віра в перемогу над агресором є непохитною.
Спеціально до Дня українського добровольця, який щороку відзначається 14 березня, інтернет-видання “Махала” поспілкувалося з воїном про війну та плани на майбутнє.
Розкажіть про своє життя до того, як ви вирішили піти добровольцем на фронт у лютому 2023 року?
Я жив звичайним життям, як і багато інших українців до 24 лютого 2022 року. Познайомився з чудовою дівчиною, на якій зараз одружений. Придбав будинок та займався розвитком свого господарства. Влаштувався на роботу до орендатора, який займався сільгоспроботами, заробляв гроші та утримував родину. Мав плани на майбутнє, певні мрії… Але після повномасштабного вторгнення прийшло розуміння, що треба захищати країну, інакше вона не вистоїть. На фронт я подався з власної волі, добровольцем, у лютому 2023 року.
Що вас мотивує як військового?
Я вважаю, що ми живемо в прекрасній країні, яка має непогані перспективи для розвитку в майбутньому. Але якщо ми втратимо свою незалежність – ми втратимо все, що зараз маємо. Саме це мотивує мене, як військового, відчайдушно битися з ворогом-агресором, який насмілився прийти на нашу землю. Поки війна не закінчиться, ми, військові, будемо битися до останнього подиху.
Розкажіть яку підготовку ви отримали перед відправкою на передову?
Підготовку ми отримали досить кваліфіковану та якісну. Зараз, на жаль, не можу розкрити подробиць, але думаю, що після завершення війни я зможу розповісти вам більше з цього приводу.
Які буденні речі на фронті набули зовсім іншого сенсу?
Це моє життя! Я повністю переосмислив сенс свого життя і зрозумів, що раніше я жив зовсім не правильно. Я змінив відношення до своєї родини, до своєї батьківщини, до оточуючих… Все в моєму житті набуло зовсім іншого сенсу.
Кажуть, що найміцніша дружба між людьми зароджується на фронті. Які моменти з боку побратимів вам найбільше запам’яталися?
На фронті з моїми побратимами ми завжди йдемо пліч-о-пліч, нога в ногу, готові в будь-яку хвилину підтримати один одного. Наші відносини базуються виключно на співпраці, міцній дружбі та взаємоповазі. Коли я вперше опинився на фронті, там мене зустріли міцними рукостисканнями, які дали мені ясно зрозуміти, що тут мене в біді ніхто ніколи не залишить. Таку саму палку підтримку від побратимів я отримав під час свого першого виходу на передову. Тоді я зрозумів, що з цими людьми я завжди буду у безпеці.
Що допомагає вам зберігати оптимізм?
Оптимізму на фронті мені додає те, що я бачу, що правда в будь-кому разі на нашому боці й це дає мені віру в те, що в окупантів немає шансу на перемогу. А також оптимізму мені додають думки про мою дружину Юлію, яка залишилася вдома і чекає мене. Ці думки постійно мене підбадьорюють і не дають зламатися духом.
Які внутрішні зміни всередині вас відбулися за цей час поки ви перебуваєте на фронті?
Як військова людина, перебуваючи на фронті, я пережив багатовнутрішніх змін, які вплинули на мене як на особистість і на мої погляди на світ. Одна з найбільш помітних змін – це розвиток внутрішньої сили та стійкості. Змушений поставати перед великими труднощами та стикатися з постійним стресом на передовій, тому я навчився керувати своїми емоціями та залишатися спокійним у будь-якій ситуації.
Що для вас виявилося найскладнішим під час несення служби?
Найскладніше в наші справі – виносити вбитих з поля бою побратимів. Це дуже важке завдання, яке сильно впливає на мій психологічний та фізичний стан здоров’я.
Які маєте плани на життя після Перемоги?
Головне повернутися додому живим, здоровим і з Перемогою. Мрію про те, що в рідних краях мене зустрінуть з посмішками на обличчі й подякують за захист.
Після повернення в цивільне життя планую приділити час своїй родині та відновити зв’язок з друзями та близькими, яких я довгий час не бачив через мою службу.
Але водночас я також розумію, що маємо справу з хитрим ворогом, який може відновити сили і через деякий час знову напасти на нашу країну. Тому, якщо доведеться нести службу далі, щоб зміцнювати після перемоги обороноздатність нашої країни, то я готовий це робити.
Інтернет-видання Бессарабії
