Історія Зінаїди Данєвої – це історія про те, що ремесла не можна ділити на чоловічі та жіночі, бо вона визначилася саме у сфері, яка в Бессарабії традиційно вважається суто чоловічою – ще замолоду опанувала умінням стригти овець. Інтернет-видання «Махала» поспілкувалося з Зінаїдою з села Задунаївка Арцизької громади та дізналося її історію.
Зінаїда Данєва народилася в селі Виноградне (Хасан-Батир) Болградського району, а нині проживає в селі Задунаївка Арцизької громади. Протягом життя вона змінила декілька місць роботи: спочатку працювала прачкою в дитячому садку, потім багато років виконувала польові роботи, згодом влаштувалася кочегаркою, останнім місцем її роботи стала птахофабрика, яка була об’єднана з вівцефермою в єдине підприємство.
Працівники птахофабрики паралельно виконували робочі доручення, які покладало на них керівництво, і на вівцефермі. Там на вівцефермі, Зінаїда Володимирівна почала спостерігати за стрижкою овець, яка відбувалася кожної весни. Якось вона вирішила свої спостереження втілити на ділі. В неї все вийшло з першого разу і навіть без сторонньої допомоги. Така робота була досить важкою, але пані Зинаїді сили додавали думки про власних дітей, яких вона мала ростити і забезпечити їм майбутнє. Син Іван був з дитинства хворобливою дитиною, пережив чотири операції з відновлення слуху. На операції та реабілітацію потрібні були кошти, тому жінка взялася виконувати роботу, яку традиційно раніше виконували винятково чоловіки.
Спочатку всі були здивовані тим, що серед стригалів на задунаївській вівцефермі з’явилася жінка, але згодом, побачивши як якісно працювала Зінаїда, всі прийняли цей факт. За дванадцять років, які вона пропрацювала на фермі, жінка ніколи не користувалася електричними інструментами для стрижки – стригла вручну за допомогою старовинних, але якісних ножиць румунського виробництва.
У сезон стрижки, практично з першого року роботи, вона завжди була передовою. Кожного дня Зінаїда стригла по 78 овець, а в сезон сумарно виходило близько 500-600 голів. Для стрижки стригалька завжди обирала овець, які були крупнішими, оскільки вони давали більше вовни, адже зарплатня нараховувалася саме за кількість настриженої вовни, а не за кількість пострижених голів овець.
Паралельно із періодом стрижки овець на вівцефермі, жінку часто запрошували стригти овець у приватні господарства. Згодом, коли підріс син, він зацікавився ремеслом, яким володіла мати і також опанував його. Пишається вона ще й тим фактом в житті, що в неї була учениця – Михайлова Олена, яка стала ще однією стригалькою овець в Задунаївці. Саме Зінаїда навчила Олену вправно поводитися з ножицями і вівцями.
Окрім високої зарплатні, яку можна було отримати за роботу стригаля, Зінаїду, як передову працівницю з найвищими показниками, винагороджували ще й непоганими преміальними. Результати роботи приносили жінці задоволення, тому вона старалася працювати ще краще. «Я все життя любила багато працювати, не цуралася жодної роботи і мені всі люди до нині кажуть, що я трудяга. Вдома у нас також було велике господарство (кінь, свині, багато птиці), яке потребувало моєї уваги. Я могла робити все: і цвяхи забивати, і коня запрягти, щоб поїхати на луг і накосити, і припхати додому самотужки завантаженим повним возом сіна. Життя мене навчило розраховувати завжди лише на власні сили і на себе», – наголошує Зінаїда Володимирівна.
Зараз, у зв’язку зі значним скороченням поголів’я у приватних господарствах і відсутністю ферми, жінка улюбленою справою більше не займається. Але згадує приємний досвід, пов’язаний зі стрижкою овець, який вона мала у 2018 році. Тоді жінка взяла участь у змаганнях серед стригалів Буджаку, які були влаштовані в рамках “Vinogradovka Country Fest”.
«У змаганнях брало участь біля 40-ка стригалів овець із Бессарабії. І всі були шоковані тим фактом, що я, єдина жінка, збираюся брати в них участь. Ніхто не вірив, що я можу стригти овець, але я всіх здивувала. Звичайно, призового місця, за яке була оголошена грошова винагорода, я не здобула, але отримала море вражень і заряд енергії від участі в цих змаганнях. В результаті члени журі вирішили винагородити пам’ятними призами і грошовою премією у 1000 гривень і мене, бо я була єдиною жінкою – учасницею змагань. Після фестивалю я стала «зіркою» на всю Україну -у мене брали інтерв’ю ТСН телеканалу 1+1», – згадує Зінаїда Володимирівна свій досвід участі у змаганнях.
Після виходу на пенсію, коли професія стригаля стала не затребуваною, жінка оволоділа новою професією – майстер ремонтів, навчившись білити, шпаклювати, фарбувати, клеїти шпалери і багато іншого. Цим ремеслом вона займалася 9 років.
Чотири роки тому не стало її сина, а перед цим помер чоловік. Пані Зінаїда зрозуміла, що лише праця не дасть їй впасти в депресію. Наразі в неї є троє дорослих онуків і дочка, яких вона любить понад усе на світі.
«Зараз вільними зимовими вечорами люблю багато в’язати. В’яжу кофти, шкарпетки, шапки – практично все. Влітку доглядаю за городом, люблю утримувати свій дім в ідеальній чистоті. Маю невеличке господарство. Розводжу багато квітів. Тобто роблю все, щоб не засумувати від самотності. Інколи подруга приїжджає в гості та жартує з мене: «Зіна, маєш руки-фабрики, все в тебе вправно виходить», – каже Зінаїда Данєва.
Інтернет-видання Бессарабії
