В Болградській громаді реалізується проєкт «Притулок для тварин в Болграді: від обговорювання до дій», в рамках якого журналісти газети «Дружба» та інтернет-видання «Махала» провели «круглий стіл» з представниками влади й громадськості. Темою заходу стало висвітлення проблем, пов’язаних з безпритульними тваринами в Болградській громаді та пошук шляхів їх вирішення. Так, під час зустрічі, зооактивісти домовилися створити громадську організацію, щоб мати можливість отримувати офіційне фінансування та брати участь у грантових проєктах.
Для того, щоб дізнатись, як створення благодійної організації може допомогти у вирішенні питання безпритульних тварин, журналіст інтернет-видання “Махала” зв’язався з директором громадської організації “В добрі руки” Катериною Жуковською.
Члени громадської організації у 2012 році заснували притулок для безхатніх собак та кішок у місті Вишневе Київської області. За час існування притулку активісті змогли знайти будинок для понад тисячі собак та майже 900 кішкам, понад дві тисячі тварин отримали ветеринарну допомогу.
Катерино, розкажіть, будь ласка, для чого ви створили притулок для безхатніх “братів наших менших”?
На початку створення притулку у нас було дві мети:
Я вважаю, що коли створюється притулок, перше що треба зробити, це визначити головні цілі та напрями його діяльності, бо якщо не поставити собі якісь “рамки”, то тоді притулок буде мало ефективний, бо працювати в усіх сферах одночасно дуже важко
З чого ви починали, які були труднощі?
Коли ми починали не було прям сильних труднощів, але деякі виклики все ж були. Перше питання, з яким ми зіткнулися, стосувалося місця, де стерилізувати та проводити інші ветеринарні процедури для тварин, але це питання ми швидко вирішили, підписавши договір з однією з місцевих ветеринарних клінік. Там нам за невисоку ціну проводили всі процедури. Сьогодні ми вже на території притулку маємо своє приміщення для проведення усіх процедур, маємо в штаті свого лікаря-ветеринара та його асистента, тому в цьому питанні нам працювати стало трохи легше.
Друге питання, з яким ми зіткнулись, це співробітники, бо всі ми розуміємо, що небагато людей згодні працювати за невелику плату за свій труд, можна навіть сказати на волонтерських засадах, бо на початку створення притулку в нас не було великого бюджету для оплати труда людям. Зараз вже краще, кожен наш співробітник отримує більш менш нормальну зарплату.
Ну й третя проблема, яка існує й донині, це те, що люди постійно викидають нових тварин на вулицю з різних причин: у когось собака або кішка народила цуценят або кошенят, в когось захворіла і так далі. Тому притулок просто фізично не встигає обробляти всіх тварин, які з’являються на вулицях.
Можливо потрібно більше проводити агітаційних заходів серед людей та пояснювати їм необхідність захисту тварин, але я думаю, що ця проблема буде існувати, допоки наша влада не зверне на це увагу законодавчо. Так, в нас є закони, які регулюють це питання, але, на жаль, поки вони працюють не сильно.
Як сьогодні працює притулок? Скільки людей працює разом з Вами?
На початку кожного місяця ми робимо для себе звітність та підраховуємо кількість тварин, які проживають у нас. На сьогодні в притулку є десь приблизно 140 собак та 90 котів, але, на цю мить, притулок повністю заповнений. Коми ми тільки розпочинали свою діяльність, прилаштовування тварин відбувалось швидше, тому притулок мав змогу працювати на всю потужність, але з початком повномасштабного вторгнення ситуація дуже ускладнилась, бо не тільки зменшився відсоток прилаштування тварин у нові домівки, а ще й з територій, які були окуповані російськими військами, почали мігрувати до нашої місцевості нові зграї пухнастих. Але ми не здаємося, йдемо тільки вперед, а притулок продовжує свою місію.
Стосовно штату людей, які забезпечують життєдіяльність притулку, в нас є три людини, які прибирають та годують собак та котів, два ветеринарні лікарі, двоє людей, які соціалізують та дресують тварин, фотограф та водій. В загальній кількості, разом зі мною, в притулку працюють 10 осіб.
Такий штаб робітників допомагає забезпечити нашу головну місію – прилаштування всіх тварин у нові домівки та допомога наступним, але для того, щоб їх прилаштувати, тварина має бути здорова та соціалізована. Також для того, щоб на тваринку звернули увагу люди, має бути гарна фотографія. Наш фотограф працює з нами майже с початку створення притулку. За ці роки вона стала професіоналом у цій справі, хоча до цього взагалі не мала досвіду фотографування.
Як ви шукаєте домівки своїм підлеглим?
Ми проводимо усі потрібні процедури з тваринками, потім гарно фотографуємо їх та викладаємо на наш сайт. На сайті є реєстр тварин (котів та собак), які шукають новий дім. Також ми використовуємо інші джерела для розповсюдження інформації як: Facebook, Instagram, ОLX й подібні.
На який термін тварина залишається у притулку?
Пухнасті залишаються в нас допоки не знайдеться господар для них, але є певні винятки, якщо по тварині видно, що вона доволі довгий час вже проживає на вулиці, що вона здорова, то ми її не забираємо в притулок, ми її стерилізуємо, вакцинуємо, вішаємо кліпсу, залишаємо на 10 днів на перетримку та відпускаємо там, де її знайшли. Якщо ми спіймали тварину, і бачимо, що вона домашня (це можна дізнатися по її поведінці), то ми шукаємо хазяїв два тижні, якщо не знаходимо, то ми її стерилізуємо і потім намагаємось прилаштувати. Тобто таку тварину ми не випускаємо на волю, вона залишається в притулку до того моменту, допоки не знайдеться новий господар. Бо такі тварини, як говорить практика, не можуть самі вижити на волі.
Звідки громадські організації отримують фінансування на забезпечення життєдіяльності таких притулків?
Має бути якийсь інвестор або грант. Також є волонтери та благодійні фонди, які допомагають притулкам. Окрім цього, в нашому місті з 2018 року діє програма регулювання чисельності безпритульних тварин. Міська рада виділяє для нашого притулку кошти на стерилізацію, вилов та корм для тварин, але все одно тих коштів не вистачає на покриття всіх проблем притулку.
Чи мають такі притулки існувати в кожному місті України? Чому?
В нашій країні, допоки ми не достукаємося до кожної людини, аби та стерилізувала тварину, будь-яка кількість подібних притулків не виправить ситуацію, яка є на даний час на вулицях.
Чи потрібні таки притулки? Можу сказати на прикладі великого відомого притулку, де проживає більш як 2 тисячі собак. Я в ніякому разі не хочу сказати нічого поганого про цей притулок, він також допомагає тваринам, але коли я там побувала, я побачила дуже не веселий стан справ. Всі чотирилапі у притулку проживають своє життя у вольєрах. Так, їм дають їжу та воду, але на цьому все. Волі вони не бачать. ож виникає питання: “Чи правильно це?”. Можливо було б більш гуманніше евтаназувати тварину і все, ніж вона так проведе все життя в тому вольєрі?”. Тому це питання залишається відкритим.
Інший приклад того, як можна вирішити проблему чисельності тварин на вулицях, можна показати на прикладі міста Харкова. На сьогодні я не знаю, чи діє в місті ця програма, чи ні, але на початку створення нашого притулку я їздила в Харків і тоді там діяла суперечлива програма з вилову безпритульних тварин.
Вони відловлювали всіх безпритульних тварин, які були в місті. Якщо це була домашня тварина, то у власників було 2 тижні, аби вони звернулись до міського притулку, який займається цим питанням. Перший раз люди просто могли забрати тварину додому, а якщо тварина потрапила вдруге до притулку, то господар має сплатити адміністративний штраф. Якщо протягом двох тижнів за твариною ніхто не звернувся, то її долю вирішував ветеринар. Тих тварин, яких теоретично можна прилаштувати (породні, здорові, добрі, ласкаві), залишали в притулку. А всіх інших евтаназували. Але тут теж виникає питання: “А як зробити правильний вибір? Яке ти маєш право вирішувати чи буде жити тварина, чи ні?”
Іноді в притулку залишається тварина дуже соціальна, ласкава, але її ніхто не бере, а бувають приклади, коли тваринка боязлива, хвора, і ти думаєш, що вона все життя проведе в цьому притулку, а проходить кілька тижнів і її забирають. Тому це питання теж має свої різні сторони.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю районної газети «Дружба» і інтернет-видання «Махала» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу
Інтернет-видання Бессарабії
