16 вересня мешканка Рені Ольга Тяка отримала звістку, що в Бахмуті зник її 25-річний син Олексій, військовослужбовець 4-ї роти 77-ї бригади ЗСУ. З того часу минув місяць. Місяць очікувань, тривог, та спроб на різних рівнях і різними каналами отримати хоча б якусь інформацію. І місяць віри в те, що він обов’язково знайдеться та повернеться додому.
Ольга Тяка розповіла журналісту інтернет-видання «Махала», що на початку серпня Олексій разом із побратимами пішли на передову, і коли вона питала: «Де ти, синку? Можеш мені сказати? Я ж переживаю», завжди відповідав, що в нього все добре і не треба переживати.
«Він так і не сказав мені, в якій військовій частині служить, на якій посаді та де саме. Але на зв’язок виходив все рідше. Востаннє набрав мене з відеозв’язку 9 вересня. Про те, що мій син перебував на одній із найгарячіших точок фронту, в Бахмуті, я дізналася вже пізніше. А потім нам зателефонували та повідомили, що він зник…», – розповідає жінка.
За яких обставин зник Олексій Тяка? Ось що вдалося за цей час дізнатись мамі Захисника.
«Як мені розповіли, йшов бій, дуже палко там було у них. Спочатку була інформація, що Льоша нібито був у окопі і туди прилетів снаряд, але я одразу засумнівалася в її правдивості, бо про це повідомили хлопці, котрі самі цього не бачили, але чули від інших військовослужбовців. Згодом ця інформація не підтвердилась. Потім ми “вийшли” на командира, який сказав, що вони спочатку відправили дрон, який сфотографував це місце і там начебто лежали тіла трьох загиблих, але їхні обличчя не було видно. За кілька днів нам було повідомлено, що туди вирушила спецгрупа і в окопі вже нікого не було. Як бачите, версій дуже багато, і я жодній не вірю», – каже вона.
З перших днів, як стало відомо, що Олексій безвісти зник на фронті, сім’я робить все можливе і навіть неможливе, щоб знайти рідну людину. Перше, що зробила мама, звернулася до Ренійського відділення поліції та подала заяву про зникнення сина, правоохоронці порушили справу, яку на сьогодні направлено до Бахмутської прокуратури. Водночас, за її словами, розслідування ведеться і лінією військової частини, де служить Олексій. Але, на жаль, жодної інформації поки що немає.
«Я постійно виходжу на зв’язок зі слідством, але мені ніхто нічого не розповідає. Інформацію мені не надають ні в усному вигляді, ні письмово. Я попросила, щоб мені дали ознайомитися з матеріалами справи, щоб дізнатися, як просувається розслідування, як ведуться пошукові роботи, але всі мої запитання та прохання слідчий просто ігнорує. Написав лише, що поки що без змін. У мене таке враження, що їм невигідно говорити мені якусь правду. Але я знаю, відчуваю, що мій син живий і він повернеться додому! Наша сім’я не втрачає надії. Ми звернулися до всіх служб, писали скрізь куди тільки можна, тобто не сидимо склавши руки. У Фейсбуці я вступила до груп, які займаються пошуком зниклих військовослужбовців. Я не хотіла, звичайно, розголосу, але мала це зробити», – продовжує Ольга.
На жаль, як воно часто буває, інформацією про зникнення воїна зацікавилися шахраї, щоби спробувати поживитися на чужій біді. До того ж, Ольга, не подумавши про наслідки, залишила в соцмережі у відкритому доступі свої номери телефонів, чим не забарився скористатися якийсь пройдисвіт. Він написав їй у Телеграм, що Олексій… перебуває у російському полоні.
«Я була дуже здивована і попросила надати якісь докази цієї інформації, на що цей незнайомець відповів, що він мені нічого не зобов’язаний. А за кілька днів у мене попросили грошей. Я повідомила поліцію, де мені сказали, щоб я навіть не думала нікому давати гроші. Розкажу, за якою «методикою» вони просили гроші – може це допоможе й іншим не стати жертвою шахраїв. Спершу мене попросили скинути їм певну суму. Коли я відмовилася, мені написали: «Скиньте частину грошей, я вам надам відеодзвінок, і ви поговорите із сином, а решту грошей потім». Я йому написала: надайте якісь докази, що ми говоримо про одну й ту саму людину. Наприклад, нехай мій син скаже, як звати його молодшу сестру, коли день народження у мами, на що незнайомець мені відповів, що він мені нічого не винен. Мовляв, вам треба, це ваш син. Потім я зробила такий хід: говорю, добре, я вам скину гроші, куди їх кидати? А він мені пише: «Надайте копії ваших документів». Я, звичайно, відповіла відмовою, на що він мені відповів: «Ні, значить, ні. Не пишіть мені більше». На цьому наше спілкування із цією людиною закінчилося. Потім уже у Фейсбуці я прибрала свої номери телефонів, але я щодня чекаю на інформацію про сина і вірю, що дочекаюся», – розповідає Ольга Тяка.
Ми поцікавилися у мами Олексія: якщо інформацію про обставини його зникнення та перебігу пошуків дуже важко отримати офіційними каналами, то, може, щось відомо його побратимам?
«Ми, звичайно, намагалися дізнатися, але теж безуспішно. Льоша в Миколаєві має друга, з яким вони разом пішли у військкомат і потім разом служили. Але він зараз перебуває у вкрай тяжкому стані після серйозного поранення, йому потрібна операція, і не одна, тому ми його зараз не турбуємо з розпитуваннями. Когось ще із бойових товаришів сина ми не знаємо. Він розповідав, що в його частині були хлопці з різних регіонів України та різного віку, але жодних імен та прізвищ не називав. Але ми не зупиняємось у пошуках, стукаємося у всі двері та будемо вдячні будь-якій інформації про його місцезнаходження. Льоша має ще старшого брата і двох молодших сестер. Ми всі з нетерпінням чекаємо на його вдома!», – сказала на завершення Ольга Тяка.
Інтернет-видання Бессарабії
