Степан Степанович Кондов народився в 1899 році в місті Болград, але проживав в селі Калчева Болградського району. За походженням він син кустаря, болгарин, мав неповну середню освіту. В румунський час з 1932 року по 1940 рік працював збирачем податків у селі Калчева.
Коли на землі Бессарабії прийшла радянська влада, оперативна група народного комісаріату внутрішніх справ СРСР арештувала Степана Кондова. Сталося це 30 липня 1940 року в місті Болград. Про це стало відомо завдяки оприлюдненню його особистої справи, яка довгий час була прихована в Одеському державному архіві.
Слідство обвинувачувало його в наступному: проживаючи на території боярської Румунії, він виконував обов’язки збирача податків і вчиняв жорстокі дії відносно бідних селян, відбираючи в них майно та тероризуючи населення. Крім того, йому приписували відкрите вороже ставлення до Радянського Союзу.
Під час допиту Степан Степанович визнав себе винним лише у тому, що, бувши румунським підданим, в період з 1926 по 1940 рік, працюючи як збирач податків в селі Калчева, згідно з румунським законодавством того часу, вилучав майно у неплатників податків для погашення їхніх заборгованостей. Але жорстоке ставлення до селян, побиття платників податків Степан Кондов заперечував.
У слідства були свідки. Мешканці району Аджійський М.А., Кружков Х.Д., Гіневський Ф.З. стверджували, що Кондов вилучав майно у селян-бідняків за несплату податків і бив платників податків.
Однак, деякі інші свідки, такі як Аджійський В.Д., Камбур П.А., Сарабійський В.Л., Богданов І.Г., Ряпов М.І. і Ержов М.О., стверджували, що Кондов завжди дотримувався законів і випадки вилучення майна у селян, які не сплатили податки вчасно, були виконані в порядку, що не суперечив законам.
У постанові від 19 жовтня 1962 року прокурор Одеської області відповідно до скарги Кондова та згідно зі статтею 399 Кримінального процесуального кодексу Української РСР призначив додаткове розслідування у його справі та доручив його проведення слідчому відділу Управління кримінального розшуку та досудового розслідування при Республіканському Міністерстві внутрішніх справ Української РСР по Одеській області.
Під час подальшого розслідування передопитано свідків Аджийського М.А., Богданова І.Г. та Кружкова Х.Д., які характеризували Степана Кондова як селянина-бідняка, який працював при румунській боярській владі сільським збирачем податків, і що він дійсно вилучав майно у неплатників податків, але повертав його власникам, коли ті сплачували податок. Ці свідки стверджують, що Кондов нікого з селян не бив, не був членом буржуазних партій і не вів боротьбу проти революційного руху. Також, колишній голова сільської ради Карагуца Г.Д. під час допиту підтвердив, що Кондов дійсно вилучав майно у неплатників податків, але не було жодних фактів побиття селян і ведення боротьби проти революційного руху з його боку. Допитані як свідки Петров Г.К. та Кіосе М.С. також не підтвердили, що Степан Кондов бив селян.
Але незважаючи на показання свідків, які позитивно характеризували Кондова, його відправили до ГУЛАГу на 8 років. Після відбуття терміну у Воркуті, його відправили на вічне заслання в Краснодарський край. Додому він вже не повернувся.
Так радянська влада засудила людину, яка чесно виконувала свою роботу.
У 1963 році Кондова реабілітували.
Інтернет-видання Бессарабії
