Артем Целіков, уродженець міста Арциз, цього року розпочав займатись етнографічною діяльністю. Одна з його мрій – це зйомка фільму про етнічні весільні традиції Бессарабії.
Для того щоб знайти більше інформації, він звернувся до людей через соціальні мережі:
“Шукаю села/міста в Буджаку, де ще хоч якось збереглися етнічні весільні традиції та обряди. Є ідея зняти фільм. Це можуть бути танці, співи, святкування НЕ в ресторані, традиція обмивання ніг батькам тощо. Цікава будь-яка інформація по всі національності: українці, болгари, албанці, гагаузи, роми тощо. Я розумію, що весілля вже зовсім інші. Але цікавлять хоча б окремі елементи, що дійшли до наших днів. Можливо, вам відомо, що якісь пари взялися за реконструкцію весільної традиції регіону: святкували чи планують святкувати весілля з елементами традиції. Буду дуже вдячний за наводки”, – написав Артем Целіков у групі “Бессарабія.Буджак”.
Люди почали бурхливо писати коментарі, згадуючи які традиції раніше були в їхньому селі, в якому селі ще можна побачити живі традиції та де знайти потрібну інформацію. Інтернет-видання “Махала” теж зацікавив цей пост, тому наш журналіст поспілкувався з Артемом та дізнався подробиці його справи.
Артеме, розкажи трохи про себе
Народився та виріс в місті Арциз, тут навчався в школі, зараз навчаюсь в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка на спеціальності “Біотехнології”.
Як давно ти почав цікавитись культурою Бессарабії?
Культура Бессарабії цікавила мене з дитинства. На жаль, в моїй сім’ї традиції вже не так сильно збереглися, бо ми живемо в місті, але все ж мене оточували в школі, на вулиці мої друзі, однокласники, в яких родичі з села, наприклад, дідусі, бабусі. В селах культура збереглась краще, тому коли мої однокласники мені розказували, як вони проводять час в селах та які традиції там є, мене це дуже цікавило. Так у мене з’явилась мрія зайнятися дослідженням культури нашого краю, але тоді я ще не знав, як почати.
Коли ти остаточно вирішив почати займатись цією діяльністю?
В Києві я потрапив у фольклористичну тусовку. Як це виглядає? Люди мого віку проводять вечори, граючи та танцюючи традиційні музику та танці – козачка, польку, фокстрот та інші сільські танці. Жодної музики з колонок. Це й стало точкою входу в активну зацікавленість культурою. Тут я побачив, як люди їздять в експедиції, як різні гурти реконструюють старовинні пісні чи музику, як проводяться різні майстер-класи. Влітку побував на школі традиційної музики від Рисі — це мене дуже мотивувало. Я почав міркувати, як ці знання застосувати в нашому краї.
Що тобі вже вдалось зробити?
Я тільки починаю цей шлях, тому проведених заходів не так багато. В серпні мені з друзями вдалося провести курс по танцям, всього провели три заняття. Були такі танці: Козачок (імпровізаційний танець, поширений на всій території України) та Болгарське хоро. На ньому ми вчили базові кроки та елементи, характерні для цих танців. Після цього ми відпрацювали взаємодію у парах, навчились комбінувати різні елементи та комфортно почувати себе у ритмі музики. До речі, танцювали не лише під записи, але й під живу музику. Весь прибуток з цих курсів ми спрямували на придбання дрону Mavic 3T для взводу Олександра Арабаджи з села Чумлєкіой, що зараз виконує бойові завдання на фронті.
Розкажи про свою ідею відзняти фільм про етнічні весільні традиції Буджака.
Перебуваючи у фольклористичному середовищі, я познайомився з багатьма людьми, які тим чи іншим чином цікавляться українською культурою. Однією з них стала кінопродюсерка Надія Парфан, вона знімає неігрове кіно. Я завжди розповідав, що я з Бессарабії, про наш цікавий та унікальний край. Надія мені запропонувала зняти неігрове справжнє бессарабське весілля, з елементами традицій, які збереглися. Я погодився, мене про таке два рази просити не треба.
Дякуємо Артему за інтерв’ю та сподіваємося, що знайдуться люди, які відгукнуться і виявлять бажання провести справжнє бессарабське весілля.
Інтернет-видання Бессарабії
