Минулої п’ятниці у стінах Ізмаїльського державного гуманітарного університету проходив форум, на якому обговорювалися ключові компоненти ветеранської політики. Вони були визначені урядом ще у березні цього року. Державний секретар Міністерства у справах ветеранів Віталій Загайний, який прибув на форум, розповів про те, як держава готується зустріти українських воїнів після їх демобілізації.
Віталій Анатолійович зазначив, що у нормативних документах слово «ветеран» сьогодні використовується у широкому значенні – ним названо не лише безпосередніх учасників війни, а й членів їхніх сімей, а також членів сімей загиблих воїнів.
«За нашими очікуваннями, після закінчення війни ця цифра може становити від 3 до 5 мільйонів осіб. Маються на увазі й ті, хто воював, та члени їхніх сімей», – повідомив держсекретар.
За його словами, ветеранська політика включає 7 компонентів – це забезпечення економічної свободи, забезпечення житлом, соціальна допомога, медичні послуги, освітні послуги, діджиталізація та комунікаційна політика.
Віталій Загайний повідомив, що «Міністерство у справах ветеранів пропонує сприймати ветерана як людину, яка повертається в цивільне життя, як того, хто пройшов випробування і є міцнішим і сильнішим, ніж ті, хто не побував на війні. Але водночас це не пільговик, не той, хто має сидіти на банальному соціальному забезпеченні».
Спікер наголосив на тому, що завтрашніх ветеранів чекають не пільги, а можливості. Наприклад, за першим пунктом (забезпечення економічної свободи) держава допомагатиме ветеранам у відновленні чи створенні власного бізнесу, у перепрофілюванні на нову спеціальність.
Щодо житла київський гість повідомив, що «Міністерством у справах ветеранів реалізуються 4 програмні продукти, які дають можливість вирішення цих питань». Так, згідно з однією з ініціатив, ті, хто не має де жити, після повернення з війни протягом півроку отримуватимуть компенсацію за оренду житла. Прозвучала також думка, що «свій кут» можна буде придбати «на досить лояльних умовах».
Щодо перепрофілювання, наприклад, було сказано, що пройти адаптацію та здобути нову спеціальність ветерани зможуть у центрах ветеранського розвитку, якими стануть деякі українські виші, таку місію візьме на себе й Ізмаїльський державний гуманітарний університет.
Щодо комунікаційної політики Віталій Загайний сказав наступне: «Йдеться про те, що ми маємо дуже наративно працювати з самим населенням України, щоб люди не забували про те, що зараз відбувається, про те, що це за війна, чому вона виникла. Щоб ми також не забували героїв цієї війни».
У реалізації озвучених компонентів ветеранської політики держава ґрунтується на двох головних засадах: «рівний – рівному» та «можливості замість пільг».
За першим принципом мається на увазі, що до роботи з ветеранами залучатимуться або самі фронтовики, або члени їхніх сімей. «Цей принцип є наслідком вивчення світового досвіду. Так працювали американці після в’єтнамської війни, так це працювало у Хорватії, працювало та працює в Ізраїлі, – зазначив Віталій Загайний.
Відносно другого принципу доповідач заявив, що, згідно з якимось опитуванням, тих, хто хоче отримувати пільги, дуже малий відсоток. Більшість нібито потребує «можливостей». З чого слід розуміти, що жодних пільг, зокрема й на житлово-комунальні послуги, ветеранами чекати не слід…
Для реалізації задуманих планів вже запущено процес створення структурних підрозділів у справах ветеранів як в обласних адміністраціях, так і у територіальних громадах. На обласному рівні вони мають бути сформовані до кінця цього місяця, але їхня повноцінна робота розпочнеться з січня 2024 року.
Центри ветеранського розвитку, як вже було сказано, будуть базуватись в вишах. ІДГУ у цьому плані стане першопроходцем на Одещині.
Ще одна структура – сервісні офіси ветеранів. Вони створюватимуться на базі комунальних установ та неприбуткових комунальних підприємств, може бути і трансформація існуючої комунальної установи. У цих офісах працюватимуть «помічники ветеранів» – фахівці з консультування ветеранів. Один такий спеціаліст обслуговуватиме в середньому 100 фронтовиків. Його завдання – допомогти ветерану скористатися всіма можливостями, які пропонує йому держава. Таких фахівців уже почали готувати у існуючих центрах ветеранського розвитку.
«Наступного, 2024 року, Міністерство у справах ветеранів взяло амбітну мету – підготувати 15 тисяч помічників ветеранів, – заявив держсекретар. – До кінця вересня професія спеціаліста з консультування ветеранів війни має бути внесена до каталогу професій. Програма їхнього навчання передбачає 180 годин, їх початковий рівень має бути не нижчим за бакалавра, без вказівки спеціальності. У відборі буде надано перевагу тим, хто є ветераном чи членом його сім’ї».
Крім перерахованого, у кожному місцевому ЦНАПі, буде створено вікно для ветеранів. Це окремий фахівець, який насамперед, обслуговує ветеранів. Він буде додатково підготовлений, «заточений» під чіткий перелік послуг, які стосуються ветерана.
Як позадержавний формат працюватимуть і громадські волонтерські ініціативи та ветеран-хаби.
Для соціально-психологічної реабілітації людей, які повернулися з війни, уряд планує задіяти приватний сектор, оскільки на будівництво нових державних установ піде, за словами спікера, щонайменше три роки – на планування бюджету, на виготовлення проєктно-кошторисної документації, на будівництво та інше.
«Вихід у тому, що, сформувавши якісний стандарт надання цієї послуги, ми можемо до роботи залучати приватний сектор. Вони також сьогодні надають послуги із соціально-психологічної реабілітації. Ми готові докупити обладнання, підготувати фахівців або направити їх на навчання, відкрити додатково кілька кабінетів. Цей шлях набагато коротший», – запевняє Віталій Загайний.
Держава ж, по його словам, оплачуватиме надані послуги за принципом, як це зараз відбувається у сфері охорони здоров’я.
Чи допоможуть нововведення людям, які пройшли через жахи війни, знову повернутися до цивільного життя, покаже час. Про ефективність озвучених ініціатив, гадаємо, через деякий час скажуть самі ветерани. Ці люди, безперечно, після повернення додому заслуговують право гідно жити, и держава повинна для цього зробити все можливе.