Культурна спадщина – це унікальна колекція традицій, історії та цінностей, які відображають дух нації та спосіб її життя. Проте, ця спадщина постійно знаходиться під загрозою втрати. Збереження культурної спадщини стає надзвичайно важливою місією сучасного суспільства.
Цю місію взяла на себе Парасковія Цоєва з села Табаки. Саме вона є ініціаторкою і хранителькою культурної спадщини села, створивши етнографічну кімнату під назвою “Народна къща”. Ми завітали в гості і розпитали Парасковію Іванівну, яка створювався цей осередок національної культури.
Як виникла ідея створити музейну кімнату?
“Народна къща” була відкрита завдяки підтримці Володимира Володимировича Терзі, голови села, в 2019 році.
Все почалося з однієї книги. Староста запропонував Георгію Казанджиєву, письменнику-історику з міста Добрич (Республіка Болгарія), написати книгу про наше село Табаки. Георгій вже мав кілька написаних книг про Бессарабію. Для того щоб допомогти йому, ми з односельцями почали збирати інформацію про історію села. В процесі люди приносили старовинні речі. Так з’явилась ідея створити етнографічну кімнату.
Ми з односельцями звернулись до старости села, щоб нам виділили приміщення. Їм стало сховище для книг старої шкільної бібліотеки. Ми його трохи привели до ладу й почали облаштовувати.
Зараз кімната працює завдяки ентузіазму односельчан, пенсіонерів і молоді , дітей та їхніх батьків, навіть тих, хто далеко від малої батьківщини.
Скільки років вже функціонує це місце?
29 жовтня буде чотири роки, як відчинились двері етнографічної кімнати. Ми не просто так обрали саме цю дату, в цей день святкують день бессарабских болгар, і це було дуже символічно – зробити відкриття саме в цей день.
Які заходи вже пройшли на базі музейної кімнати?
Першим заходом стало свято “Колада”. Спочатку ми зібрали старовинні пісні у старожилів, які співають саме на це свято. Потім з молодим поколінням вивчали ці пісні. Це свято у нас відзначають з 6 на 7 січня. Чотири роки поспіль з молодим поколінням ми святкували цей день, аж поки не почалось повномасштабне вторгнення. В минулому році проводили свято “Лазарки” (аналог украинских веснянок) та “Пеперуда” (обряд закликання дощу). Завдяки тому, що ми провели декілька обрядів, в нас зібралась збірка обрядових пісень нашого села.
Також до нас приїздила дослідниця народних ляльок Інна Шипілова, і наші бабусі проводили майстер клас з вироблення бессарабських ляльок. Наші зразки потрапили до книги “Народні ляльки Одеської області”.
Проводили майстер-клас з виготовлення мартінічок, робили браслети з червоно-чорною ниткою, які робляться на початку весни, щоб протягом року бути здоровими і щасливими.
В цьому році створили пісенний колектив. Правда, ми тільки почали, але нам допомагає працівниця культури Наталя Волошина, тому сподіваємось, що в нас все вийде.
Загалом нам вдалося зібрати багато інформації про історію нашого села, після відкриття кімнати багато людей почали приносити різні матеріали: записи, тексти, карти, фотографії, де було позначено село Табаки. Завдяки цьому в нас є версія, що наше село починає свою історія ще в кінці XVIІ століття, а не в 1812 році, бо в кінці XVII століття на картах вже було позначено поселення Табаки.
Чи плануєте розвивати музейну кімнату?
Про плани нам розповів староста села Табаки Володимир Терзі, який зайшов до музейної кімнати.
“Спочатку ми хочемо оформити офіційно нашу кімнату як музей, щоб можна було взяти хоча б одну людина на ставку, яка буде доглядати за музеєм. Ми звертались до Болградської міської ради, але поки відповіді не отримали. Поки тут всі працюють як волонтери”,- повідомив староста.
Волонтери етнографічної кімнати також просять, щоб Болградська міська рада знайшла можливість придбати комп’ютер та принтер, провести інтернет, щоб була можливість знаходити та накопичувати інформацію в електронному вигляді.
Дякуючи таким небайдужим людям, сподіваємось, національна культура буде жити.
Інтернет-видання Бессарабії
