Євгенія переїхала до Болградської громади півтора року тому. Вони з чоловіком до повномасштабного вторгнення Росії в Україну жили в Одесі. Після постійних обстрілів та безсонних ночей вирішили покинути улюблене місто.
Бессарабія стала другим домом для подружжя. Євгенія – барберка, для міста-мільйонника ця ніша у сфері краси – звичайна справа, але для Болграда – щось нове.
Інтернет-видання “Махала” дізнавалося чи стикалася Євгенія зі стереотипами, та нерівністю у цій, як вважається, “не жіночій” справі.
Як починався ваш шлях барберки?
Після 11 років роботи на одному місці я зрозуміла, що хочу щось змінити у своєму житті. Мій шлях розпочався з пошуку барбершопу для свого чоловіка. Я просто хотіла записати чоловіка на стрижку та побачила рекламу курсів з барберінгу. Мені припала до душі ця ідея, тому я не вагаючись записалась на курси. Так розпочався мій шлях.
Барбер – це суто чоловіча ніша в сфері краси?
Дійсно, є люди та клієнти, які вважають, що барбери – це більше чоловіча професія. Але часи змінюються, люди змінюються, думки змінюються, тому зараз жінки теж прийшли у цю професію.
Багато людей вважають, що головний плюс дівчини-барбера в тому, що вона бачить, як дівчина та зробить зачіску, яка буде подобатися іншим дівчатам, єдиний мінус – рекомендації щодо догляду за бородою. Так, дівчина може зробити оформлення бороди не гірше хлопця, але порадити догляд за бородою краще може саме барбер-хлопець. А все тому, що вони можуть протестувати якийсь засіб на собі, дівчата цього зробити не можуть.
Чи відчували знецінення через стереотипи у суспільстві?
Бувало таке, що чоловіки дивувалися, коли бачили мене, та казали: “Ну, давайте, підстрижіть мене й побачимо”. Один раз був момент, коли я шукала роботу, звернулася в салон, але мені відмовили, аргументувавши тим, що салон шукає саме чоловіків. Я працювала в одній команді з барберами – чоловіками та не відчула жодного разу нерівності. Вважаю, що мені дуже пощастило в цьому.
Хто є вашою підтримкою?
Насамперед мене дуже підтримує чоловік. Він – мій мотиватор, коли я опускала руки, він змушував мене йти далі та вірити в себе. Також мої друзі, коли почули, що я розпочала цей шлях, приходили до мене, як моделі, щоб я практикувалася більше. За це їм дуже вдячна.
Спочатку було трохи лячно, але з такою підтримкою страх перетворювався у жагу бути ще кращою та розвиватися далі.
Вважаю, що у сучасному світі дівчина-барбер стає звичним явищем. Головне, щоб робота була виконана професійно.Тому у кожній професії треба розвиватися, не зациклюватися на негативі, а рухатися вперед залишаючи все погане позаду.
Таким принципом користується героїня нашої публікації і ми бачимо, що він справді працює.
Інтернет-видання Бессарабії
