Кожен новий рік ми маємо можливість умовно розпочати життя спочатку. Перегорнути в книзі життя на чистий аркуш, немов розпочати писати новий розділ життєпису…
Історія мешканки Болграда Наталі Братової розпочалася небанально: не з понеділка, та не з Нового року. Вона почалася раптово вранці 12 липня 2022 року. В той день ворожа армія в черговий раз порушила правила ведення війни і поцілила ракетою в жилий квартал Нікополя, що на Дніпропетровщині. Квартира, в якій знаходилася Наталя, дивом вціліла, адже удар взяв на себе будинок, який стояв попереду. Саме в ньому при ударі вилетіли всі вікна та двері. На той час, Наталя разом з 80-річною мамою і своїм улюбленим собакою, вже близько двох місяців ночували в підвалі. Через щільність ворожих обстрілів жінки з легкістю могли розрізняти по звуку що саме летить, і з якого боку можна чекати на обстріли. Але жити в такому стресі постійно з кожним днем ставало все неможливіше і родина покинула свій дім, переїхавши на південь країни – в місто Болград.
Понад п’ять десятиліть тому батьки Наталії обрали життя в Україні. Батько був моряком. Мама вчителька. Для створення затишного сімейного гніздечка обрали місто Нікополь. Звідси батькові простіше було йти на працю в рейс. Та й центр України завжди притягував родину.
Наталя росла в хорошій та люблячій родині. Закінчивши школу, отримала вищу освіту у Харківському автомобільно-дорожньому університеті за спеціальністю «Екологія». А потім війшла заміж. Сьгодні у нашої героїні підростає донька, яка за місяць сама стане мамою, а Наталя матиме новий соціальний статус – бабуся.
Саме перший чоловік познайомив Наталю з Болградом, де він народився та виріс. Сім’я прожила в шлюбі 12 років, після чого шляхи їх розійшлися. У жінки почалося нове життя, підростала дитина, кохані та близькі були поряд, вона зосередилася на роботі.
Наша героїня 16 років була начальницею відділу кадрів Нікопольського пологового будинку. Це дало досвід офісної роботи, ведення ділових паперів.
Після такого досвіду жінка відкрила підприємництво та почала створювати комфортні умови життя для мешканців багатоповерхівок свого улюбленого міста. В обслуговуванні було 62 будинки, близько десятка людей персоналу.
Наталя завжди була активною мешканкою свого міста, навіть балотувалася у депутати. Гідний приклад наполегливості їй протягом усього життя подавала мати, яка 52 роки пропрацювала вчителем англійської мови у загальноосвітній школі.
«Друге життя» почалося після 24 лютого 2022 року. Бажання залишитись жити у рідному Нікополі не залишало Наталю навіть у важкі часи. Кожний раз, коли у місті лунав сигнал повітряної тривоги, родина спускалася в укриття розташованої поряд бібліотеки. Але після того, як 80-річна мати Наталі два рази знепритомніла через стрес, наша героїня прийняла дуже нелегке рішення – покинути місто.
Перевізник, якого знайти було дуже важко, погодився вивезти сім’ю Наталії. Разом з мамою та собакою вони виїжджали під артобстрілами, і сподівались тільки на удачу. Містом прихисту став Болград. Перші півроку сім’я прожила у колишньої свекрухи.
Так почалося друге знайомство Наталі з Болградом. Ішов час, треба було починати нове життя. Наталя звернулася до державної установи «Центр зайнятості». Волею долі саме цього дня до центру надійшла нова вакансія – секретар комунального закладу «Спорт для всіх». Вакансію зайняли за лічені години. 6 жовтня 2022 року, успішно пройшовши співбесіду, Наталія почала працювати в новому для неї закладі, але у близькій для себе сфері.
Згодом, у групі в Вайбері, яку створили переселенці, з’явилося повідомлення, що звільняється будинок у селі Залізничне (родина з Миколаєва поверталася додому). Наталя відгукнулася на це оголошення і хазяїн будинку, вчитель Болградської громади, який мав величезне бажання допомогти, надав будинок для життя безоплатно. Лише просить підтримувати порядок в домі. Так родина Наталії переїхала в село Залізничне.
Наталя – яскравий приклад того, що можна розпочати нове життя навіть в умовах воєнного стану. В Україні багато добрих людей, які допоможуть у скрутну хвилину.
«Я зрозуміла цінність життя, бо тепер знаю, що таке небезпека. Повертатися в Нікополь я не планую. Для себе вирішила, що більше ніколи не повернуся жити у свою квартиру. Життя на землі – це СВОБОДА. Свобода вибору, дій та руху. А яке у вас повітря! Їм просто неможливо надихатися. Кожна людина, яка зустрілась мені у моєму новому житті в Болграді, була готова вислухати та надати допомогу. Це і різні державні заклади та установи, і моє керівництво, мої сусіди, люди, з якими я просто стикалась по роботі. Людяність існує – просто вірьте! А ще вірте в себе. Завжди!», – розповіла Наталя.