Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця міста Арциз Болградського району Доценка Анатолія Ігоровича, який загинув від рук російських окупантів у січні 2015 року.
Анатолій народився 11 січня 1982 року в місті Арциз. У 1984 році разом з батьками переїхав в місто Кривий Ріг. У 1999 році закінчив місцеву загальноосвітню школу №118. У 2004 році закінчив Національний аерокосмічний університет імені Жуковського за спеціальністю «Газодинамічне та імпульсне обладнання». Під час навчання в університеті закінчив кафедру військової підготовки офіцерів запасу з присвоєнням первинного офіцерського звання – молодший лейтенант.
В 2004-2007 роках працював майстром виробничої дільниці. З червня 2007-го – на Київському заводі «Авіант». Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у місті Києві, де був активним учасником Революції гідності.
Влітку 2014 року взяв відпустку на роботі та добровільно вступив до батальйону УНСО (Українська Націоналістична Самооборона), де пройшов курс військової підготовки. Там Анатолій отримав прізвисько “Кент”. Коли прийшов час їхати в зону проведення антитерористичної операції, виявилося що необхідні документи для його мобілізації ще не були готові. 27 листопада 2014 року звільнений з роботи у добровільно-примусовому порядку.
З кінця листопада 2014 року Анатолій проходив військову службу за контрактом в 81-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України. Брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за Міжнародний аеропорт «Донецьк».
20 січня 2015 року солдат Доценко загинув під час виконання бойового завдання в районі Міжнародного аеропорту “Донецьк”, коли група бійців, до складу якої він входив, потрапила у засідку та прийняла бій з російсько- терористичними угрупуваннями. З того дня Анатолій числився в списках зниклих безвісти. Лише через деякий час був впізнаний за результатами експертизи ДНК.
24 березня 2015 року героя поховали на Алеї Слави Центрального кладовища міста Кривий Ріг. У нього залишились дружина та донька.
Анатолій посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України», а також нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
На будівлі Криворізької школи № 118, де і навчався Анатолій, було відкрито меморіальну дошку на його честь.
Інтернет-видання Бессарабії
