Ресторан грузинської кухні відкрився в Ізмаїлі у лютому 2019 року і з того часу для багатьох городян став одним з улюблених закладів, де можна відпочити та поїсти незвичайну та пікантну їжу. Але, як виявилося, гострота присутня не тільки в стравах, що подаються тут, за останні три роки «переперченість» спостерігається як у мікрокліматі трудового колективу, так і у відносинах з сусідами.

Спусковим гачком для виходу цієї публікації послугувала історія, що сталася нещодавно на задньому дворі багатоквартирного житлового будинку, на першому поверсі якого і розмістився цей заклад. 

Над «чорним» входом до ресторану розташовується балкон квартири, в якій зараз живе родина Романа та Анастасії – переселенців із Херсона. Заїхали вони сюди у лютому цього року. Конфліктів не виникало, поки на вулиці було холодно, і вікна у квартирі не відчинялися. З приходом тепла приміщення стали провітрювати. Однак замість свіжого повітря в дитячу, де живуть хлопчики віком 1,5 та 5 років, через балконні двері став затягуватися дим від цигарок. Це відбувається в ті моменти, коли співробітники ресторану виходять на перекур. Палять вони, не відходячи від дому, – просто на п’ятачку перед дверима, під балконом херсонців.

Анастасія неодноразово просила курців відходити подалі від будинку – на майданчик, де зазвичай курять мешканці будинку. Вони їй щоразу відповідали, що їм заборонено покидати ґанок. При цьому, коли вони говорять по телефону або йдуть пити каву, «заборона» чомусь не діє.

«Коли ми йшли з дитиною на прогулянку, я підійшла до офіціантки, що курила, і в черговий раз попросила відійти від балкона. Повертаючись додому, побачила, що ця офіціантка курить з адміністраторкою Ольгою на тому самому місці. Я говорю: «Дівчата, я ж попросила. Зрозумійте, нема чим дихати в квартирі». Ольга заявила, що їм заборонено відходити з ґанку. Тоді я сказала, що якщо не можемо домовитися по-доброму, викликатимемо поліцію. У відповідь мені було сказано, що ми приїжджі, і ми не будемо їй вказувати, де курити.

Пізніше, виїжджаючи на автомобілі по своїм справам, ми з Ромою зробили фото машини Ольги, щоб з’ясувати її особистість. У той момент, коли ми розверталися, вона зупинила авто і вимагала видалити фотографію. Отримавши відмову, заявила Ромі: «Ти що, проблем захотів? У мене тато у СБУ!» Почалася словесна суперечка, ми викликали поліцію», – розповіла Анастасія.

Коли приїхали поліцейські, за словами подружжя, Ольга, яка управляє рестораном, спробувала «домовитися» з правоохоронцями, запрошуючи одного з них «переговорити тет-а-тет». Але ті не погодились. Роман написав заяву. Єдина вимога переселенців полягала в тому, щоб працівники ресторану не курили у них під балконом. На свою адресу від Ольги почули таке: «Та хто ви такі? Ви живете тут у шикарних умовах (Сім’я прожила довгий час під окупацією, як почалися обстріли Херсона, приїхала до Ізмаїла. У «шикарних умовах» практично немає меблів, сплять на матрацах – ред.)! Якщо вам щось не подобається, валіть у свої руїни!»

«У присутності поліцейських вона ще й збрехала, що врятувала нашу дитину від собаки. Насправді такого не було, син це підтвердив, – каже Анастасія. – Чоловік зателефонував до господаря ресторану Ігоря Олеговича. Повідомив йому про те, як погано поводиться його адміністраторка».

«Хочу зазначити, що єдина нормальна людина у них – це кухар. Курить він завжди далеко від дому. – каже Роман. – І ще. Я б не викликав поліцію, якби ми просто посварилися, але Ольга мені погрожувала татом у СБУ, я таке не люблю. Коли приїхала поліція, вийшло багато мешканців цього будинку, вони нас підтримали, за що спасибі їм велике. Як виявилося пізніше, ми – не єдині, хто страждає чи постраждав у минулому від цієї жінки».

Наталія Стрижкова, квартира якої розташована прямо над вищевказаним закладом громадського харчування, поділилася своїми обуреннями щодо шуму, який доноситься із закладу. О 6-50 ранку в ресторані починається прибирання з обов’язковим ритуалом зсуву важких меблів та властивими цьому процесу гучними звуками. На прохання розпочинати прибирання хоча б з восьмої ранку (заклад відкривається о 10 годині), Ольга заявляє: «Я тут роблю, що хочу, захочу, хоч з 6 ранку шумітиму!»

До війни, коли не діяла комендантська година, гучні посиденьки тривали і до другої ночі, Наталя тричі була змушена викликати поліцію, оскільки жодні прохання не працювали.

Була ще одна проблема, яку Ольга створила мешканцям будинку. Самовільно встановила замки на дверях підвалів будинку, а ключі тримала у себе, причому сама в цьому будинку не проживає.

«Одного разу близько першої години ночі мене затопили сусіди, приїхали працівники ПУВКГ, але до підвалу доступу не було. Через одну із робітниць ресторану я викликала Ольгу. Наступного дня попросила її залишати ключ у когось із мешканців, на що мені було сказано «що хочу, те й роблю», – ділиться Наталя.

І лише три тижні тому, мало не з боєм управляюча ресторану передала дублікати жінці, яка мешкає у цьому будинку.

Про те, що відбувається в самому колективі закладу, журналістці інтернет-видання «Махала» розповіли колишні співробітники ресторану. Вони впевнені, що з моменту їхнього звільнення мало що змінилося.

Анастасія Бондаренко працювала старшим офіціантом, звільнилася два роки тому. За її словами, отримувала зарплату як звичайний офіціант – 200 гривень за зміну, за додаткові обов’язки їй не доплачували.

«До ресторану часто заходив молодий чоловік Ольги – Андрій, вони замовляли хінкалі, салати, ми їх обслуговували. Пізніше виявлялося, деякі страви або не пробивалися по касі, або пробивалися на «представницькі», тобто, по знижці. Ольга також брала сиропи, робила коктейлі собі та Андрію. Нам було дозволено робити це лише під запис, наприкінці місяця вираховували із зарплати. Все, що вона пила з Андрієм, нікуди не записувалося. Нестачу розкидали на нас, офіціантів», – ділиться Анастасія.

Дівчина також розповіла про важку моральну атмосферу, яка панувала в колективі. За її словами, Ольга зіштовхувала людей лобами, ображала їх, поводилась хамовито. Вона не дозволяла висловлювати невдоволення та претензії на свою адресу. Так, її мачуха Оксана, яка працювала хачапурницею, поплатилася за свою прямоту – падчерка її звільнила.

Сама Анастасія Бондаренко пішла за власним бажанням, «оскільки через Ольгу не могла більше впоратися зі своїми емоціями».

Про хамовиту поведінку стосовно співробітників розповіла і колишня кухар, яка звільнилася півроку тому. «Ольга не поважає співробітників, переходить на особистості. Завжди нам давала зрозуміти, що ми – ніхто, що вона платить нам зарплату, а ми на неї працюємо. Але ми не на неї працювали, а на підприємство та на власника, який нам платив.

За ті півроку, що я працювала, пішло дуже багато людей – ніхто не хоче туди йти через неї. Я пішла через погане ставлення. Посварилася з нею, розвернулася, пішла та більше не приходила», – розповіла дівчина.

За словами колишнього кухаря Максиміліана Букмаєра, який звільнився у 2020 році, стали відомі факти, які, можливо, зацікавлять і податкову службу. «Більшість алкоголю, який продавався, ховалася від податкової та інших перевіряючих органів. Офіційно за накладними проходила невелика кількість пляшкового вина та коньяку. А «домашнє фруктове вино» та чачу надсилали нам зі Львова у баклажках та пляшках з-під мінеральної та солодкої води, без жодних сертифікатів. Це все проходило через окрему касу. Як тільки їхала перевірка, ми на «п’ятій підвищеній» усі баклажки ховали у роздягальні, туалеті, на рампі, у госпчастині», – повідомив він.

Хлопець розповів, що за майже два роки своєї роботи не був працевлаштованим, він стверджує, що на цьому підприємстві офіційно оформлені лічені одиниці.

Після карантину, за його словами, сильно скоротили штат. Одного кухаря ставили на дві-три операції, а зарплату залишили колишньою – 420 гривень за зміну. Така ситуація викликала багато невдоволення та конфліктів, позначалася і на якості страв.

Ольга, за словами Максиміліана, була надвимогливою до співробітників, при цьому сама робила, що хотіла. Наприклад, безконтрольно брала продукти з холодильника, нестачу бухгалтерія вираховувала з кухарів. «Я чесно кажу, що доводилося не додавати клієнтам, щоб не було нестачі, але вона була завжди! І вираховували з нас багато – часом до тисячі гривень доходило», – прикро згадує Максиміліан.

Коли ж він прийняв для себе рішення піти з роботи, зателефонував до господаря Ігоря Олеговича та розповів йому про все, що діється в його закладі. Результат не змусив на себе довго чекати. «Тебе звільнено», – заявила йому управляюча.

«Я знаю, що ще одна співробітниця до нього звернулася, її теж було звільнено. З керуючою ж ніхто не розбирався», – каже Максиміліан.

Історія іншого кухаря Олександра Піддубного красномовно свідчить про свавілля, що панує на підприємстві, а також про те, що підробка документів тут – звична справа.

«Мене особисто Ольга звільнила без попередження та без пояснення причин. Я відпрацював день, вона покликала мене ближче до вечора і сказала, що мене звільнено. Вимагала написати заяву, я відмовився. Вона заявила: «Якщо її не напишеш ти, напишуть за тебе!» Згодом так і сталося. Заяву написали за мене, підробили акти, в яких було зазначено, що нібито я прогулював роботу. Там же у документах вони написали, що я одержав відпускні, хоча за фактом я їх не отримував. Ні відпускних, ні лікарняних не було. Після звільнення я подав позов до суду, у якому вимагав компенсацію за незаконне звільнення та вимушені прогули.

Не одразу, але згодом вони вирішили домовитися зі мною мирним шляхом та виплатили мені компенсацію», – розповів Олександр.

Щоб зрозуміти, наскільки власник ресторану був обізнаний про те, що відбувається в його закладі, з’ясувати, чому він ніяк не реагував на звернення людей, журналістка зв’язалася з Ігорем Олеговичем по телефону. Він запевнив, що на його підприємстві офіційно працевлаштовані всі співробітники, і що він ними дуже дорожить. На питання, чому в колективі така плинність, він відповів, що «всяке у людей у житті буває, і ситуації можуть бути різні», і що до нього особисто співробітники не зверталися зі скаргами, а якщо були якісь конфлікти, то вони були вирішені. Все решта – НАКЛЕП.

Щодо взаємовідносин з мешканцями будинку, як запевнив Ігор Олегович, теж все вирішено. Прибиральниці, за його словами, починають працювати не з сьомої, а з восьмої години ранку, і вони не шумлять. А жінка, яка скаржиться, просто обмовляє.

Щодо ситуації з Романом та Анастасією заявив, що там теж «усе вирішили», і тепер співробітники вже не курять під балконом, а відходять на майданчик. А сам Роман нібито забрав свою заяву із поліції.

Журналістка уточнила отриману інформацію у подружжя. Вони розповіли, що єдиним результатом, який вони отримали, стало те, що Ольга вибачилася за нанесені образи. Що ж до куріння, тут все залишилось без змін. І заяви з поліції Роман не забирав.

З усього вищесказаного можна дійти невтішного висновку, що або власника ресторану навмисно вводять в оману, або йому байдужа доля свого підприємства…

Однак нагадаємо, що ізмаїльський ресторан грузинської кухні – це не самостійний заклад, він був відкритий за франшизою. Засновник мережі – львівський підприємець – дуже цінує репутацію свого бренду, інформація про те, що відбувається в Ізмаїлі, мабуть, його засмутить. Відкриваючи перший ресторан у 2013 році, бізнесмен, напевно, не лише хотів годувати людей їжею з грузинської кухні, але його бажанням було й настроїти в колективі добрі взаємини, властиві відкритим та простодушним грузинам. Для цієї нації найдорожче у світі – стосунки. А чого вартий ресторан грузинської кухні без цього найголовнішого?